Рацiональний змiст гегелiвськоСЧ дiалектики
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?яття, коли субСФкт повнiстю усуваСФться, не втручаСФться в рух понять, його завдання - тiльки спостерiгати за поняттям, надавши йому самостiйно здiйснювати своСФ життя. При цьому спостерiгач-фiлософ зауважуСФ, що в кожного поняття СФ своя однобiчнiсть, у силу якоСЧ воно виявляСФться кiнцевим й у якостi такого з необхiднiстю знищуСФ себе, переходячи у свою протилежнiсть. При цьому iстотно мати на увазi, що кожне з понять виявляСФться однобiчним саме в тiм вiдношеннi, у якому й виявляСФться його сутнiсть; точнiше, його сутнiсть й СФ ця сама однобiчнiсть. Звiдси ясно, що в кожного поняття - своя однобiчнiсть, цiлком конкретна; саме тому кожне поняття переходить не в усi iншi поняття, а у своСФ iнше. Це останнСФ знов-таки виявляСФ свою кiнцiвку, а тому переходить у свою протилежнiсть, i так доти, поки не буде досягнутий вищий синтез, не буде знайдена тАЭабсолютна й повна iстина, що мислить саме себе iдея".
Весь шлях саморуху поняття здiйснюСФться дiалектичним шляхом. Укладена в кожнiм поняттi тАЭзаперечнiстьтАЭ, що саме й становить його обмеженiсть, однобiчнiсть, виявляСФться пружиною саморозвитку цього поняття. Поки поняття не досягне вищого пункту - абсолютноСЧ iдеСЧ, доти кожна iз щаблiв його розвитку даСФ тiльки вiдносну, не повну iстину.
Дiалектичний метод Гегеля вступаСФ в протирiччя з вимогою системи, що обовязково повинна бути завершена, а це значить, що абсолютна iстина повинна бути зрештою досягнута. Гегель розглядав свою систему як фiлософiю, що вiнчаСФ собою розвиток усього людства, у якiй досягнута абсолютна iстина.
Висновки
Гегелiвський дiалектичний метод носив революцiйний характер, тодi як система Гегеля, що припускаСФ досягнення абсолютноСЧ iстини, виявилася консервативною.
Заслуга Гегеля полягаСФ в тому, що вiн розвив дiалектичний метод розумiння свiту. Гегель розробив питання взаСФмозвязку, руху, розвитку й перетворення кiлькiсних змiн в якiснi, питання природи теоретичного мислення, про логiчних формах i категорiях, у яких здiйснюСФться це теоретичне мислення.
Великий внесок зроблений Гегелем у розумiннi методу науки. Метод, вiдповiдно до Гегеля, - це не сукупнiсть штучних прийомiв винайдених людиною, вона СФ щось, що не залежить вiд предмета дослiдження. Метод - вiдбиття реального звязку, руху, розвитку явищ обСФктивного свiту.
Гегель показав, що пiзнання СФ iсторичний процес. Тому iстина - це не готовий результат пiзнання, назавжди даний, вона постiйно розвиваСФться; логiчнi форми, у яких розвиваСФться iстина, мають обСФктивний характер.
Ним були написанi тАЬНародна релiгiя й християнство", тАЬЖиття РЖсуса", тАЬФеноменологiя духу", тАЬНаука логiкитАЭ
Вихiдний пункт гегелiвськоСЧ фiлософськоСЧ системи - iдеалiстичне ототожнення мислення й буття, вiдомiсть всiх процесiв до процесу мислення.
Основнi частини фiлософськоСЧ системи Гегеля - логiка, фiлософiя природи й фiлософiя духу, до якоСЧ безпосередньо примикають фiлософiя права, фiлософiя iсторiСЧ, естетика, фiлософiя релiгiСЧ, iсторiя фiлософiСЧ.
Вчення Гегеля маСФ i певнi недолiки:
панлогiзм, тобто панування логiчних конструкцiй над усiм i всiляким змiстом реальностi;
намагання пiдпорядкувати одиничне, iндивiдуальне загальному;
телеологiзм, тобто розгляд iсторiСЧ як такоСЧ, що йде до завершення через виконання призначеноСЧ СЧй мети.
Список лiтератури
- Бiлодiд Ю.М. Фiлософiя: украСЧнський свiтоглядний акцент. - К., 2006. - 356 с.
- Петрушенко В.Л. Фiлософiя: Курс лекцiй.3-тСФ видання, перероблене i доповнене. - Львiв, 2004. - 528 с.
- Подольська РД.А. Фiлософiя. - К., 2006. - 706 с.
- Советский энциклопедический словарь / Гл. ред.А.М. Прохоров. - 4-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1986. - 621 с.
- Гегель. Феноменологiя духу. Переклад з нiмецькоСЧ. - К.: Основи, 2004. - 548 с.
- Самбор М. Теоретико-правовi уявлення iнтересу в "фiлософiСЧ права" Г. В.Ф. Гегеля // ПiдприСФмництво, господарство i право. - 2007. - № 1. - С.51-55.