Радянський військово–морський флот в роки Другої світової війни
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?рабель і буксирний пароплав, що відійшли на захід, залишивши свій десант без підтримки.
Масштабні засоби провів Балтійський флот в жовтні 1944 року для забезпечення безпеки комунікації Ленінград Хельсінки- Турку Стокгольм. З метою захисту комунікації по всьому північному узбережжі затоки були розгорнуті сили: на Аландських островах бригада шхерних кораблів і 6-й дивізіон малих поливальників і в Порккала Удд була сформована військово морська база, сили якої забезпечували судноплавство у фінських шхерах від Ханко до Коткі, на схід від Коткі безпеку плавання забезпечувала Кронштадтська військово морська база. Щоб не допустити німецькі підводні човни в Ботничеську затоку, в протоці Седра-Кваркен був створений протичовновий рубіж, який охороняли радянські і фінські сили. Радянська авіація вела систематичний пошук підводних човнів. В результаті вжитих заходів в листопаді 1944 січні 1945 з 160 транспортів, що пройшли по даній трасі, загинув тільки один.
Протягом 1944 року Німеччині, силами Балтійського флоту були нанесені суттєві втрати і кораблі і авіація флоту потопила 123 транспортних корабля, загальним водовміщенням 273 тис. тон. Позитивним моментом в 1944 році стали регулярні військові перевезення в Таллін і на Моонзундські острова. Флот забезпечив охорону переходу 1514 транспортних кораблів, на яких було перевезено біля 315 тис. тон вантажів і біля 42 тис. чоловік. Важким завданням флоту було також знешкодження морських мін. Кораблі - тральщики протягом 1944 року знешкодили 3151 міну. Не дивлячись, на те що в складі флоту нараховувалось 220 тральщиків вони з великими складностями забезпечували безпеку плавання конвоїв.
5 січня 1945 року Народний комісар ВМФ поставив Балтійському флоту завдання ввести в дію торпедні катера, підводні човни, штурмову авіацію і перекрити постачання курляндської групи німецьких військ. Для виконання цього завдання біля Вентенінса і вздовж східного узбережжя до Поляранської бухти було розгорнуто 5-6 підводних човнів, а на найближчих аеропортах було зосереджено біля 400 літаків.
Підводні човни систематично виходили на пошук і знищення транспортів противника. Так 7 січня підводний човен "Щ-310", яким командував капітан 3 рангу С.Н.Богорад, дійсно атакував біля Ліекаї німецький конвой і двома торпедами пошкодив головний транспорт. 9 січня в цьому ж районі човен "Щ-307" під командуванням капітана 3 рангу М.С.Калініна атакував німецький транспорт з положення під водою і потопила його. Найбільшого успіху досяг човен "С-13" під командуванням капітана 3 рангу А.І.Марінеско, який 30 січня потопив німецький лайнер "Вільгельм Густав" на борту якого знаходилось більше 6 тис. чоловік. А 9 лютого цей же підводний човен "С-13" потопив пароплав "Генерал Штойнбен".
Не дивлячись на певні успіхи окремих підводних човнів, катерів і літаків, що потопили декілька транспортів і бойових кораблів противника, Балтійському флоту в даний період не вдалося повністю блокувати курляндський плацдарм. Загальний процент втрат німецького фронту був незначний.
Успішний наступ радянських військ у Східній Прусії і Померанії дозволив Балтійському флоту перенести бойові дії на південь і на південний захід. Ситуація вимагала зосередити основні сили флоту в березні і на початку квітня проти транспортних засобів і бойових кораблів в Данциській бухті, а в кінці квітня і на початку травня в Померанській бухті. 3 березня боротьба на комунікаціях стала більш ефективною. В цей період авіація флоту, якою командував генерал полковник М.І.Самохін, відіграв головну роль в боротьбі на німецьких комунікаціях. Активно діяла 8-а мінно торпедна авіаційна дивізія під командуванням полковника М.А.Курочкіна, 9-та штурмова авіаційна дивізія під командуванням Д.І.Манжосова, 1-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія під командуванням полковника В.С.Корешкова.
Особливе значення мали повітряні атаки на порти вантаження. Найбільш потужні удари були нанесені по портам Піллау, Данциг, Гриня, Хель. В березні квітні за спеціально розробленим планом 8-а мінно торпедна і 9-а штурмова авіаційні дивізії нанесли 24 масових бомба штурмових ударів по Піллау, здійснивши 2023 вилетів. Було знищено 24 транспортних корабля, біля 40 малих бойових допоміжних кораблів.
Загалом в 1945 році авіація Балтійського флоту здійснила 11774 вилетів. В останні 4 місяця ввійшли при взаємодії з фронтовою авіацією, вона потопила 96 транспортних судів загальним водовміщенням більше 270 тис. тон. Крім того було потоплено 2 лінійних корабля, 3 ескадрених міноносця, підводний човен, 6 вартових кораблів, 16 тральщиків і декілька десятків дрібних допоміжних кораблів.
Починаючи з березня 1945 року бойова діяльність підводних човнів також стала більш ефективною. Успіхів досягли підводні човни "Л-3", який 17 квітня потопив теплохід "Гойя", "Щ-310", який діючи біля Ліепас потопив два транспорти та "К-52", який під час походу, який тривав з 17 по 30 квітня тричі успішно атакував противника. 3 січня по травень 1943 року підводні човни Балтійського флоту потопили 13 транспортів загальним водовміщенням 73 тис. тон.
Після захоплення 25 квітня радянськими військовими порту Піллау залишки німецьких військ відійшли на косу Фріше-Нерунг. Відповідно до рішення командуючого 11-ї гвардійської армії в ніч на 26 квітня на косу було висаджено два десантних загони: зі сторони Донцигської бухти на торпедних катерах 600 чоловік і зі сторони затоки Фрішес-Хафф на бронекатерах, тральщиках і допоміжних плавзасобах біл?/p>