Радянський військово–морський флот в роки Другої світової війни
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ями військо-морських сил противника на радянських театрах.
Головним призначенням флоту було сприяння сухопутним військам. Всі інші завдання: знищення сил флоту противника, порушення ворожих морських комунікацій, захист власних морських сполучень виконувались головним чином в інтересах сухопутних військ, що випливали з планів і ходу стратегічних операцій.
В період 1941-1942 років спільне з сухопутними військами утримання обширних приморських районів складало основу бойової діяльності флоту. Бойові дії Військово-морського флоту в обороні баз і узбережжя багато в чому сприяли стійкості приморських флангів радянських військ. Флот жодного разу не допустив, щоб противник атакував фланги радянських військ ударами з моря. Це був найважчий період для Військово-морського флоту, як і загалом для радянської армії, під час якого відбувались найзапекліші бої, наслідком яких були найбільші втрати. В результаті зриви плану миттєвого розгрому радянських збройних сил німецькому військово-морському командуванню на жодному з морських театрів, де розгортались військові дії не вдалося знищити сили радянського Військово-морського флоту.
1943 рік став здебільшого часом боротьби за витіснення противника з окремих районів, в яких повинні були відбутись наступальні операції. Свої головні зусилля флот зосереджував на прикритті узбережжя, в першу чергу приморських флангів сухопутних військ і на сприянні їм у наступальних операціях. Північний, Балтійський і Чорноморський флоти, Біломорська, Ладозька, Азовська, Волзька і Каспійська флотилії своїми діями сприяли червоній армії в досягненні так званого корінного перелому на всьому радянсько-німецькому фронті.
В 1944-1945-х роках флоти використовувались для сприяння сухопутним військам у розгромі приморських угрупувань ворога. При цьому найбільш активною формою сприяння були морські десанти і дії флоту по порушенню морських комунікацій ізольованих на узбережжі угрупувань противника. Саме в цей період окремі частини флоту переносять свою бойову діяльні за межі Радянського Союзу.
Особливим завданням яке довелось виконувати Військово-морському флоту в 1945 році була допомога радянській сухопутній армії у війні проти Японії. Дана сторінка діяльності флот досліджувалась виключно з радянських позицій і має багато білих плям. Тому вона повинна стати обовязковим предметом подальших досліджень.
Хвилюючі сторінки вписали моряки у визволення Новоросійська і Керчі, Севастополя і Одеси, Ленінграда, Прибалтики і Заполярря. Переслідуючи противника вони вели мужню боротьбу в складі військових флотилій, брали участь у визволенні Белграда, Будапешта, Відня та інших міст.
Результатами бойової діяльності радянських підводників, морських льотчиків, артилеристів і мінерів надводних човнів в роки війни стали потоплення 1200 кораблів і допоміжних судів, більше 1300 транспортів та інших транспортних засобів противника.
Особливе місце для сучасної української історії займає бойова діяльність Чорноморського флоту і взагалі даний морський театр. Свідченнями запеклої і безкомпромісної боротьби Чорноморського флоту, яке не потребує зайвих коментарів є події героїчної оборони Одеси. Яка тривала більше двох місяців та Севастополя, що вісім місяців утримував натиск німецьких військ.
Завданням подальших досліджень в контексті даного питання повинні стати деякі статистичні данні радянської історіографії. Потрібно критично віднестись до інформації, що стосується бойових операцій військово-морського флоту, їх здобутків і втрат, що були завдані радянські стороні, порівняти офіційні данні з вже відомими архівними матеріалами та проаналізувати реальну цінність та значення проведених операцій.
Подальша робота з архівними матеріалами може пролити світло і на не найкращі сторінки бойової діяльності Військово-морського флоту, невдалі операції, події яких недостатньо висвітлені в радянській історіографії.
Отже, незважаючи на досить високий рівень дослідження проблеми бойової діяльності Військово-морського флоту Радянсько Союзу в роки Великої Вітчизняної війни радянською історіографією, сучасні умови ставлять завдання переосмислення багатьох подій минулого з принципово нових позицій. Використовуючи сучасні критичні підходи дослідження. Тому є доречним ще раз підкреслити актуальність даної проблеми і наголосити на необхідності її подальших досліджень.
Джерела і література
1. Документальні публікації
- Никто не забыт ничто не забыто. Сборник документов и материалов.-М., 1971.
- Сообщение Советского Информбюро. В 6т., т.3.- М., 1944.
2. Мемуари
- Басистый Н.Е. Море и берег.- М., 1970.
- Кузнєцов Н.Г. Курсом к победе.- М., 1972.
- Кузнецов Н.Г. Накануне.- М., 1966.
- Кузнецов Н.Г. На флотах боевая тревога.- М., 1971.
- Мартынов В.А. Повесть о крейсере.- М., 1969.
3. Монографії
- Арзуманян А. Адмирал.- Ереван, 1973.
- Ачкасов В.И. Советское военно-морское искусство в Великой Отечественной войне.- М., 1975.
- Басов О.В. Флот в Великой Отечественной войне, 1941-1945.- М., 1980.
- Боевой путь Советского Военно-морского флота.- М., 1964.
- Ванеев Б.А. Черноморцы в Великой Отечественной войне.-М.,1964.
- Вайнер Б.А. Северный флот в Великой Отечественной войне.- М., 1964.
- Вьюнков Н.П. Черноморский флот в Великой Отечественной войне.- М., 1967.
- Головко А.Г. Вместе с флотом.- М., 1960.
- Дмитриев В.И. Атакуют подводники.- М., 1973.
- Дорохов А.П. Морские лётчики в обороне Одессы.- Одесса, 1982.<