Психологічний зміст характеру людини

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

У відношенні до праці укладено в нерозривній єдності відношення до продуктів цієї праці, до інших людей, з якими людина повязана через працю, і відношення до самої себе.

У труді ж реально встановлюються відносини між характером людини і її обдарованістю, між її схильностями і здібностями.

Те, як людина уміє використати, реалізувати свої здібності, істотно залежить від її характеру. Нерідкі, як відомо, випадки, коли люди, здавалося б, зі значними здібностями нічого не досягають, нічого цінного не дають саме внаслідок своїх характерологічних особливостей. Реальні досягнення людини залежать не від одних абстрактно взятих здібностей, а від специфічного поєднання її здібностей і характерологічних властивостей.

Характер повязаний з всіма сторонами психіки; особливо тісний звязок його з волею, яка є як би хребтом характеру. Особливості вольової сфери, переходячи у властивості особистості, утворюють найістотніші риси характеру. Вирази людина з сильною волею і людина з характером звучать звичайно як синоніми.

Однак, на думку Левітова, який би не був тісний звязок волі і характеру, вони все ж не тотожні. Воля безпосередньо повязана по перевазі з силою характеру, його твердістю, рішучістю, наполегливістю. Але характер не вичерпується своєю силою; він має зміст, який направляє цю силу. Характер включає ті властивості і дійові установки особистості, які визначають, як в різних умовах буде функціонувати воля.

У вольових вчинках характер, з одного боку, складається, з іншого, проявляється. Ідейний зміст і спрямованість вольових вчинків, особливо в дуже значущих для особистості ситуаціях, переходять в характер людини, в її дійові установки, закріпляючись в ньому в якості відносно стійких його властивостей; ці властивості в свою чергу зумовлюють поведінку людини, її вольові вчинки; рішучі, сміливі і т. п. дії і вчинки людини зумовлені вольовими якостями особистості, її характеру (її упевненістю в собі, самовладанням, рішучістю, наполегливістю.

У характер, всупереч поширеній думці, можуть включатися не тільки вольові і емоційні, але і інтелектуальні особливості, оскільки вони стають властивостями особистості, що виражається в якісній своєрідності її відношення до навколишнього[12, з. 324]. Так, легковажність, розсудливість, будучи інтелектуальними якостями, є або можуть бути характерологічними рисами. При цьому, перетворюючись у властивості характеру, інтелектуальні якості починають визначати не один лише інтелект як такий, а особистість загалом.

Автор вважає, що оскільки характер включає властивості, що виражаються у якісно своєрідному відношенні людини до інших людей і опосередкованому відношенню до предметного світу і до самого себе, він, очевидно, виражає суспільну суть людини. Характер людини тому історично зумовлений. Кожна історична епоха створює свої характери.

 

  1. Природні і соціальні передумови характеру

 

Виникнення властивостей характеру, його природа, можливість або неможливість його зміни є предметом давніх дискусій психологів і нерідко мотивом для категоричних думок, властивих побутовій свідомості.

Соціальної зрілості індивід досягає, володіючи системою рис характеру, що склалися. Цей процес протікає непримітно, і людині здається, що такою, як зараз, вона була завжди. Так виникає думка, що риси людського характеру дані їй від природи, є природженими. Твердження це є вельми поширеним: він від природи боягуз і негідник, або схильність до брехні - його природжена властивість, або навіть спадковість у нього така - в дядька пішов. Дійсно - в одній сімї, в одних неначе умовах виховуються два брати. Різниця між ними усього два-три роки, і в одній школі вчаться, і батьки до них, загалом, однаково відносяться, а хлопята у всьому різні, характером анітрохи один на одного не схожі. Звідси недалеко до висновку, що характер даний людині від народження.

Чим же пояснити, що життя чеканить особистість людини навіть в схожих умовах за різними зразками? Передусім треба визнати, що початковий матеріал дійсно у різних людей неоднаковий.

Людина народжується з різними особливостями функціонування головного мозку, ендокринної системи. Ці особливості не психологічні, а фізіологічні, але вони виступають як перші причини того, що одні і ті ж впливи на дітей можуть викликати різний психологічний ефект. Вони визначають умови, в яких буде розвиватися психіка особистості[15, з. 81].

До холериків відносять енергійних, запальних, пристрасних людей. Меланхоліками називаються боязкі, нерішучі, сумні; флегматиками - повільні, спокійні, холодні, розсудливі. До сангвиників прираховують гарячих, жвавих, веселих, живих людей.

Опис різних темпераментів, даний в античній науці, так само як назви і основні ознаки чотирьох темпераментів, збереглися до цього часу. Ці відмінності в фізіологічних умовах - лише перша причина відмінностей характерів людей.

У своїй свідомій організованості і цілеспрямованості виховання, спілкування вихователя з тими, хто виховується має в своєму розпорядженні ряд найважливіших засобів впливу: відповідну організацію поведінки, повідомлення знань, що формують світогляд, особистий приклад.

Спілкування створює передумови і для самостійної роботи людини над своїм характером. У процесі спілкування, впливаючи на людей і зазнаючи впливу з їх сторони, людина пізнає інших і випробовує на практиці значення різних ?/p>