Психологiчна пiдготовка працiвника МВС
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
печення СФ новою формою пiдтримки оперативно-розшуковоСЧ дiяльностi i тому потребуСФ подальшоСЧ ТСрунтовноСЧ розробки наукових основ професiйноСЧ психологiСЧ, нормативних документiв, державних стандартiв, методичних i навчальних посiбникiв, технiчних завдань на апаратуру, оптимальноСЧ органiзацiйноСЧ структури служби психологiчного забезпечення та системи пiдготовки кадрiв як практичних психологiв так i психологiчноСЧ пiдготовки оперативних працiвникiв[8,с.58].
2. Психологiчна готовнiсть використання вогнепальноСЧ зброСЧ працiвниками правоохоронних органiв (мiлiцiСЧ)
Застосування вогнепальноСЧ зброСЧ працiвниками мiлiцiСЧ регламентуСФться ст. 15, 15i Закону УкраСЧни вiд 20 грудня 1990 р. Про мiлiцiю.
При застосуваннi вогнепальноСЧ зброСЧ працiвник мiлiцiСЧ здiйснюСФ ряд дiй юрисдикцiйного, органiзацiйно-управлiнського, публiчно-владного, виконавсько-розпорядчого характеру. Отже, застосування зброСЧ це важлива форма реалiзацiСЧ правових норм i ступеня управлiнськоСЧ дiяльностi. Загалом право застосування, яке вiдображаСФ органiзацiйнi звязки та правовiдносини, органiзуючу дiяльнiсть субСФктiв права, покликане полiпшувати процес реалiзацiСЧ права. Застосовуючи вогнепальну зброю, працiвник мiлiцiСЧ приймаСФ владнi рiшення. Така владнiсть забезпечуСФ узгодженiсть його дiй як працiвника. Крiм цього, застосування вогнепальноСЧ зброСЧ вимагаСФ не лише органiзацiйно-правових дiй, а й суворого контролю за всiм процесом виконання. В цьому також виявляСФться важливiсть форми реалiзацiСЧ права.
Детально регламентують реалiзацiю права вiдомчi норми.
Такими в органах внутрiшнiх справ СФ, наприклад, накази Мiнiстерства внутрiшнiх справ УкраСЧни Про затвердження РЖнструкцiСЧ про заходи безпеки при поводженнi з вогнепальною зброСФю (№ 115 вiд 21 лютого 1996 р.), Про затвердження курсу стрiльб зi стрiлецькоСЧ зброСЧ для рядового та начальницького складу органiв внутрiшнiх справ УкраСЧни (№ 493 вiд 24 липня 1997 р.). Цi та iншi вiдомчi нормативнi документи позначаються на регламентуваннi службовоСЧ дiяльностi. Але вони призначенi лише для вiдомчого регулювання, тобто СФ елементом (причому основним) механiзму правового застосування. Побудованi на законi, вiдомчi правовi акти не мiстять жодних нових положень. Вони бiльшою мiрою спрямованi на органiзацiйнi, управлiнськi умови реалiзацiСЧ права, при цьому особлива увага звертаСФться на заборони, якi випливають iз закону. Так, у наказах МВС УкраСЧни щодо табельноСЧ зброСЧ вказаний перелiк заборон, якi ТСрунтуються на принципi заборонено те, що прямо не дозволяСФться законом[4,с.42].
Поряд iз законами i вiдомчими нормативними документами iснують так званi похiднi норми права. Це правила поведiнки субСФктiв права, СЧхнi юридичнi обовязки, повноваження та засоби СЧх забезпечення. Похiднi норми приймаються разом iз звичайними (основними), але окремi статтi присвячуються субСФктам реалiзацiСЧ права. Такi норми можна виокремити зi ст. 15, 15i Закону УкраСЧни Про мiлiцiю. Деякi юристи-науковцi та практики аналiзують дiСЧ працiвника мiлiцiСЧ при необхiднiй оборонi, при затриманнi злочинця, при крайнiй необхiдностi тощо.
Професiйне використання зброСЧ тiсно повязане з iмпульсивною та вольовою поведiнкою працiвника мiлiцiСЧ. РЖмпульсивнiсть вказуСФ на порiвняно невисокий ступiнь свiдомого контролю. РЖ навпаки, вольова поведiнка свiдчить про вмiння передбачати наслiдки, усвiдомлювати мету, управляти дiяльнiстю. Цей процес СФ перехiдним станом: вiд спонукання, намiру дiяти до дiСЧ.
РЖмпульсивна та вольова правоохоронна дiяльнiсть працiвникiв мiлiцiСЧ повинна регулюватися правовим контролем реалiзацiСЧ норм щодо вогнепальноСЧ зброСЧ.
У питаннях застосування зброСЧ до правопорушникiв треба здiйснювати iндивiдуально-правове регулювання дiяльностi службових осiб мiлiцiСЧ. Але похiднi правовi норми це загальнi вимоги до субСФктiв реалiзацiСЧ права. Вони лише орiСФнтують на iндивiдуалiзацiю у сферi права i, зрозумiло, не вичерпуються правозастосуванням. Тут важливо глибоко теоретично обТСрунтувати правильне застосування зброСЧ, оскiльки йдеться про конкретизацiю права.
Результатом конкретизацiСЧ права СФ водночас нове правило поведiнки, яке маСФ також регулюючий вплив на суспiльнi вiдносини. Таких нових правил безлiч. Звiдси й потреба в узагальненому правилi. Звiсно, що унiверсальною СФ власне правореалiзацiя вогнепальноСЧ культури юриста, зокрема працiвника мiлiцiСЧ[3,с.143].
Вогнепальна культура працiвника мiлiцiСЧ покликана не тiльки озброювати його конкретним перелiком чи системою необхiдних умiнь i навичок, а й сприяти пiдвищенню технiки СФдиноборства i затримання злочинця. Крiм прийомiв володiння табельною зброСФю, працiвник мiлiцiСЧ, якому властива висока вогнепальна культура, здатний правильно здiйснювати мотивацiю правозастосування. У дозволених законом межах правозастосовувач завжди маСФ певну можливiсть для творчого розвязання справи з урахуванням нормативного i фактичного. А це потребуСФ вiдповiдних знань, досвiду, всебiчноСЧ фаховоСЧ i загальнокультурноСЧ пiдготовки.
Таким чином, вогнепальна культура працiвника мiлiцiСЧ це обТСрунтованiсть юридичноСЧ процедури, поСФднання знань тактико-технiчноСЧ характеристики вогнепальноСЧ зброСЧ й прицiльноСЧ снайперськоСЧ стрiльби з правовою оцiнкою суспiльно небезпечних ситуацiй, а також навички застосування зброСЧ з метою припинення злочинних дiянь.
Юридична процедура потрiбна для реалiзацiСЧ права, хоч вона СФ атрибутом будь-якоСЧ с