Психологіна готовність дитини до навчання у школі
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?сту занять (грамоти і лічби);
готовність до зміни соціальної позиції;
бажання вчитися, дитина виявляє "почуття необхідності навчання";
допитливість, потреба в самостійному пошуку відповідей на питання, що цікавлять;
наявність змістовного уявлення у дитини про підготовку до школи;
віддання переваги колективним заняттям перед індивідуальним навчанням удома;
дисциплінованість;
прийняття традиційного для навчання способу оцінювання (оцінку);
визнання авторитету вчителя;
виникнення першого схематичного, цілісного дитячого світогляду. Самосвідомістьздатність до рефлексії своєї діяльності;
ідентичність особистісна та соціальна (початкові форми);
диференційованість образу-Я (Я-реальне і Я-ідеальне);
потреба в досягненні успіху;
уміння правильно оцінити свої реальні й потенційні можливості;
адекватна самооцінка та рівень домагань, відповідний реальним можливостям;
Специфічна самооцінка, оцінка "Я" в конкретній діяльності. Соціальна готовністьКомунікативна компетентністьПередумови:
наявність потреби та бажання дитини у спілкуванні з однолітками та дорослими;
наявність позитивного ставлення до комунікативної діяльності;
сформованість комунікативних рис характеру - товариськість, контактність, відгукуваність, сумлінність, наполегливість тощо.
Знання:
знання та розуміння мовленнєвої культури спілкування;
знання та розуміння невербального спілкування;
Уміння та навички:
сформованість навичок спілкування, уміння вступати в контакт як з однолітками, так і з дорослими;
уміння гармонійно поєднувати виразні, вербальні та невербальні засоби спілкування;
довільність у спілкуванні з дорослими (уміння прийняти навчальне завдання та вказівку дорослого);
здатність до взаємодії на партнерських засадах, (уміння справедливо розподіляти функції, домовлятися, обґрунтовувати свою думку, поступатися, запобігати конфліктам і справедливо їх розв?язувати). Соціальна компетентністьПередумови:
усвідомлення свого соціального "Я" (сприймання себе в контексті стосунків з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи);
здатність почувати себе впевнено за межами дому, в іншому соціальному середовищі (відсутність страху, нерішучості).
Знання:
знання основних норм і правил поведінки в соціальному середовищі;
розуміння ролі вчителя, що відрізняється від ролі вихователя та матері;
розуміння своєї соціальної ролі майбутнього учня, для якого провідна діяльність - навчання. Соціальна компетентністьУміння та навички:
сформованість навичок суспільного життя, дотримання правил і норм поведінки;
уміння об?єктивно оцінювати вчинки навколишніх відповідно норм поведінки;
здатність і готовність до співпраці;
уміння будувати взаємовідносини з однолітками в процесі спільної діяльності (уміння брати до уваги думку іншого, зважати на нього, доброзичливо взаємодіяти);
уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячої групи;
здатність знаходити своє місце в групі;
здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання;
сформованість необхідних елементарних трудових умінь та навичок (уміння організувати робоче місце та підтримувати порядок на ньому тощо);
сформованість навичок самообслуговування.
У запропонованій табл.1 узагальнено та систематизовано основні критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання, що подано в психолого-педагогічній літературі. Результати цього узагальнення свідчать про обмеженість розгляду самосвідомості як важливого складника особистісної готовності дитини до шкільного навчання.
Так, аналіз методик дослідження психологічної готовності дитини до школи, запропонованих Н.І. Гуткіною, Н.М. Стадненко [30] та інших, свідчить про більшу їх зосередженість на діагностиці інтелекту та дрібної моторики, тоді як особистісний складник шкільної готовності практично не досліджено, а його діагностику, зазвичай, обмежено дослідженням мотивації та самооцінки. Це зумовлено, на думку О.А. Шварцман [30], більшою доступністю для дослідження за допомогою наявних психологічних методик пізнавальних здібностей і зорово-моторної координації, ніж особистості дитини.
На думку багатьох науковців майбутній школяр повинен: мати навички спілкування з дорослими та ровесниками, знати певні норми та правила суспільної поведінки, вміти правильно оцінювати свої реальні та потенційні можливості, мати певні уявлення про себе як особистість.
Отже, у дошкільника має бути сформована, відповідно його віку, гармонійна Я-концепція, оскільки особистість дитини для себе та інших людей представлена саме у її Я-концепції, яка має образно-понятійний зміст, забарвлений емоційно-оцінними ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку дитини. Під гармонійною Я-концепцією ми розуміємо сукупність узгоджених знань дитини про себе, прийняття дитиною себе такою, якою вона є, тобто усвідомлення нею власних переваг та вад, позитивне ставлення до себе, що сприяє саморозвитку та формуванню психологічно й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації в соціальному середовищі.
Таким чином, вiд народження до вступу у школу дитина долає ряд важливих етапів: новонародженість, немовля, раннє дитинство, дошкільний вік. Кожному з них властивi специфічні ситуацiї розвитку, певнi провiдна дiяльнiсть, новоутворення i досягнення у психiчному та особи?/p>