Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
Зміст:
Вступ
Розділ 1. Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків
- Поняття патогенез та систематика психосоматичних
розладів
- Проблеми підліткового віку, які несприятливо впливають на
емоційний стан підлітка
- Підліткові неврози, викликанні психогенними
факторами
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
2.1. Характеристика контингенту дослідження
2.2. Загальна характеристика методів та методик дослідження та корекції психогенних факторів які несприятливо впливають на соматичний стан підлітків
2.2. Методики для діагностики психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
2.3. Методики для корекції несприятливих психогенних факторів у підлітків
Висновки до другого розділу
Розділ 3.Експериментальне дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
3.1. Організація експериментального дослідження
3.2. Експериментальне дослідження
3.2.1. Констатуючий експеримент
3.2.2. Формуючий експеримент
3.2.3. Контрольний зріз
3.3. Аналіз експериментальної роботи за допомогою математичної статистики
Висновки до третього розділу
Висновки
Рекомендації
Література
Додаток
Вступ
Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади у підлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоровя. Невміння розпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагноз встановлюється через багато років після виникнення перших проявів хвороби [3].
Психосоматичні співвідношення це проблема не сьогоднішнього дня і не лише медична та соціальна проблема. У широкому сенсі цього слова це проблема існування людини.
Розробка цієї проблеми ведеться давно і ті дослідники, які займалися вивченням джерел, присвячених психосоматичним розладам, відзначають, що, по суті, якщо брати медицину старовини, наприклад, Месопотамії, то вона застосовувала психологічну дію в магічному оформленні для лікування хворих.
Маги, чаклуни, знахарі використовували особливості особи і, впливаючи на особу психологічно, допомагали позбавлятися від тих або інших недуг. Ґрунтуючись на такій точці зору, історик медицини H.E.Sigerist (1951) вважає, що медицина Месопотамії була психосоматичною у всіх проявах.
Американський історик психіатрії Гр. Зільбург (1944) вважає, що історія психосоматики сходить від Гіппократа, оскільки саме він обєднував психічне і соматичне: меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але і відчувають болі в животі, неначе їх колють тисячами голок.
Пізніше Цицерон (1 століття до н.е.), за даними Ф.Александера і Ш.Селесник (1995), говорив, що фізичне здоровя може знаходитися під впливом емоційних проявів.
Інші історики вважають, що вся медицина психосоматична, і тому говорити про те, коли вона виникла, не представляється можливим.
У подальшому Авіценна (XI століття) використовувала психологічний підхід в лікуванні хворих, також як і Разі, його попередник. Авіценна в своїй багатотомній праці описала хвороби, обумовлені рухами душі, тобто психосоматичні захворювання, повязані з тими або іншими душевними проявами.
У XVII столітті Е.Штааль проголосив, що лікування тіла залежить єдино від душі. Він намагався всі спостереження, що стосуються психогенних реакцій, покласти в основу широкого узагальнення, поширюваного їм на всю медичну практику. Приблизно в цей же час, Б.Спіноза в своїй праці Про походження і природу афектів підкреслив єдність тілесного і афектного, тобто єдність розладів настрою і соматичних змін.
Все описане вище відносять до домедичних досліджень. Пізніше, на початку XIX століття, в Германії виникли спори про те, що пріоритетно: душа або тіло. На базі дуалізму Декарта німецькі лікарки дискутували на цю тему достатньо довго. В цей час, в 1818 році, Хайнрот, предводитель психіків, ввів в медичну практику термін психосоматика, а декілька пізніше в 1822 році, Якобі, представник соматиків, запропонував термін соматопсихіка [39].
До недавнього часу проблема психосоматичних розладів в дитячій практиці не обговорювалася і не аналізувалися, хоча ця група порушень є значною частиною соматичної патології у дітей.
Ще кілька століть тому людство не хвилювали такі проблеми, як підліткові кризи, важкі підлітки. Люди навіть не здогадувалися про те, що позначають ці формулювання. Якщо звернутися до історії, то можна простежити таку тенденцію: раніше діти входили в доросле життя поступово і плавно, виконуючи з кожним роком все більше і більше дорослих обовязків. Зараз ситуація дуже сильно змінилася. З того моменту, як дитина йде в школу, від неї зразу вимагають старанно вчитися й бути акуратною. І коли дванадцятирічний підліток мучиться питаннями про закони буття і про своє місце і призначення в цьому світі, від нього всі так само вимагають бути старанним учнем. Оце і є початок для розвитку конф