Професійна майстерність екскурсовода
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?17 стор. 213215]
У практиці підготовки екскурсій зроблена певна методика оцінки екскурсійних обєктів. Застосування цієї методики особливо важливе в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома обєктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми.
Для оцінки обєктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:
Пізнавальна цінність звязок обєкту з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки й культури, художні вартості памятника, можливість їхнього використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.
Популярність обєкта, його популярність серед населення.
Незвичність (екзотичність) обєкту. Мається на увазі особливість, неповторність памятника історії й культури, будинки, спорудження (наприклад, суцільнозварний міст імя Э.О.Патона через Дніпро в Києві). Незвичність обєкт може бути також повязана з якоюсь історичною подією, що відбулося в даному будинку, на місці установки даного памятника, з легендою або історичною подією. Екзотичність може бути природного характеру (наприклад, сталактито-сталагміту карстові печери в Новому Афона, в Абхазії).
Виразність обєкту, тобто зовнішня виразність обєкту, його взаємодія із тлом, навколишнім середовищем будинками, спорудженнями, природою. Перевага віддається тому обєкту, що щонайкраще вписується в місцевість, гармоніює з іншими обєктами, з ландшафтом. [№18, стор. 98101]
Збереження обєкта. Проводиться оцінка стану обєкта в цей момент, його підготовленості до показу екскурсантам. Місцезнаходження обєкту. При відборі обєктів повинні враховуватися відстань до памятника, зручність підїзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвозу до обєкта екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний обєкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.
Тимчасове обмеження показу обєкту (за часом пор, по днях, місяцям і сезонам) це коли відвідування й огляд обєкту неможливі через погану видимість або сезонність.
Екскурсія не повинна бути перевантажена більшою кількістю відвідуваних обєктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага й інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 24 академ. години, при цьому екскурсанти із цікавістю сприймають не більше 1520 екскурсійних обєктів.
В екскурсію можуть входити обєкти як однієї групи (наприклад, памятники архітектури), так і декількох груп (памятні місця, історичні памятники, житлові будинки, природні обєкти). Набір обєктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована винятково на показі скульптурних памятників і монументів.
Потрібно уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з памятниками й монументами не буде уведений показ окремих будинків і вулиць, площ, памятних місць, обєктів природи.
У ході підготовки нової екскурсії більше уваги потрібно приділити вивченню обєктів на місці, у їхній природній обстановці. Необхідні початку дані дає вивчення обєктів за джерелами книгам, альбомам, фотографіям. Зустріч із екскурсійним обєктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводові в майбутньому, при роботі із групою, вільно орієнтуватися в памятника, кваліфіковано вести його показ.
Відбір обєктів закінчується складанням картки (паспорта) на кожний з них. Дані картки використовуються як для теми, що конкретно розробляється, так і для майбутніх екскурсій.
У картку обєктів вносяться наступні дані:
1) найменування обєкта (первинна й сучасне), а також назва, під яким памятник відомий у населення;
2) історична подія, з яким звязаний памятник, дата події;
3) місцезнаходження обєкта, його поштова адреса, на чиїй території памятник розташований (місто, селище, промисловий підприємство й т.д.);
4) опис памятника (підїзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису)
5) джерело відомостей про памятник (література, де описаний памятник і події, повязані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друковані праці й місця зберігання неопублікованих робіт);
6) збереження памятника (стан памятника й території, на якій він перебуває, дата останнього ремонту, реставрації);
7) охорона памятника (на кого покладена);
8) у яких екскурсіях памятник використовується;
9) дата складання картки, прізвище й посада укладача.
До картки прикріплюється фотографія обєкту, що відтворює його нинішній і колишній види.
У картці на архітектурні, природні, археологічні обєкти можуть бути включені й інші відомості. Наприклад, у картку на памятник архітектури (будинок) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному вбранні памятника (ззовні, усередині), про тип і конструкцію й будинку, технічному стані його (ступеня збереження).
Наявність карток на всі екскурсійні обєкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тим, дозволяє різноманітити використання памятник?/p>