Професійна майстерність екскурсовода
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
памятати. Головне домогтися, щоб їхнє вживання в мові було природним і необхідним. У тих випадках, коли не вдається цього досягти, окремі слова можуть бути замінені іншими, більше звичними для даного екскурсовода, більше природними для стилю його мови.
Тон мови підкреслює значення події, приковує до нього увага екскурсантів, допомагає їм зробити правильні висновки. Піднесеність, урочистість розповіді при дотриманні почуття міри в якійсь його частині цілком природна. Необхідно уникати при розповіді як монотонності, млявості, так і зайвої піднесеності, невиправданих емоцій, помилкового пафосу, крикливості.
Постійна робота з розвитку культури мови збагачує словниковий запас екскурсовода, дозволяє йому правильно відбирати й уживати слова в розповіді, допомагає позбутися від засміченості мови непотрібними словами, стандартними фразами, а також від уживання великої кількості іноземних слів, дає можливість екскурсоводові виробити свій індивідуальний стиль мови.
2.6 Внемовні засоби спілкування
Мовне спілкування являє собою вплив на аудиторію двох потоків інформації: перериваного дискретного потоку (словесного, мовного) і безперервного образотворчого потоку (внемовного). Образотворчий потік, що позначають терміном зоровий елемент мови, включає жест, посмішку, позу, ходу, міміку, рух тіла. За допомогою мови передаються зміст інформації, зміст тексту і його значення. Внемовні засоби спілкування доносять до аудиторії підтекст, внутрішній додатковий зміст сказаного, відношення до нього.
Формою внемовного впливу є жестикуляція рух рукою або інший тілорух, що має певний зміст. Жест лектора акцентує увагу слухачів на змісті матеріалу, що викладається, підкреслює головне, підтверджує сказане. Жест і міміка пожвавлюють мову, роблять її як би зримою. Жест, будучи емоційно-значеннєвим рухом, найчастіше руки (рук), повинен звучати саме в ті миті, коли вимовна фраза має потребу в посиленні своєї виразності, а тим більше в емоційної ораторської думки.
Головна особливість жесту в екскурсії полягає в тому, що він звязаний не стільки з розповіддю, скільки з показом обєкта, будучи тридцятилітньому частиною наочності.
Жести в екскурсії діляться на три групи: жести, що служать основою показу зорово-сприйманих обєктів; жести, що є складовою частиною показу; жести, що підкріплюють екскурсійну розповідь.
Класифікація жестів, використовуваних у показі.
У показі використовуються жести в їхньому найпростішому виді вказівні. Екскурсовод показує рукою на якийсь будинок. Цей жест використовують також для перемикання уваги екскурсантів з одного обєкта на іншій. Рідше використовується просторовий жест, що дає подання про границі обєкта, що оглядається. Використовується він при панорамному огляді міста, архітектурного ансамблю, місцевості, де відбувалися події. Екскурсовод жестом обмежує обєкт, визначає його розміри. Широке поширення одержали обємні або ілюстровані жести, які допомагають екскурсантам визначити висоту й ширину спостережуваного обєкта. Екскурсовод робить рух рукою знизу нагору або ліворуч праворуч, підкреслюючи свої слова. Жести конструктивні, що підкреслюють особливості конструкції (опуклість, увігнутість і ін.), застосовуються в архітектурно-містобудівних екскурсіях.
Жести, що реконструюють, допомагають екскурсантам подумки представити зовнішній вигляд втраченого будинку, видаляє пізніші прибудови до будинку. Ці жести екскурсоводи використовують у методичному прийомі зорової реконструкції. Вони є частиною прийому, що переслідує ціль дати подання про первісну форму (виді) обєкта. [№11, стор.49]
Необхідно враховувати диференційований підхід до вибору жестів при показі того самого обєкта. Так, екскурсовод використовує варіанти жестів (спонукальні, наочні, емоційні, рекомендуючі) залежно від складу групи, теми екскурсії, пори року, доби.
Спонукальні жести не повязані з показом і носять організаційний характер. З їхньою допомогою екскурсовод пропонує вийти з автобуса або зайняти місця в салоні, розміщає групу в обєкта, просить екскурсантів пройти до наступного обєкта.
Емоційні жести виражають почуття екскурсовода, його психологічний стан у цей момент.
Жести, використовувані в розповіді, класифікуються як жести, що підкреслюють важливість матеріалу, що викладається, що розкривають зміст думки екскурсовода, що пояснюють підтекст розповіді, що уточнюють зміст мови екскурсовода. Жести, що супроводжують розповідь, повинні бути осмисленими, адресними, лаконічними, змістовними й емоційними. Іноді жест розглядається як графічне зображення думки екскурсовода.
Недоліками у використанні жестів на екскурсії є зайва жестикуляція, підміна слів жестами, безглуздість їх при показі обєктів запізнення за часом, відривши жесту від мови, неточність жесту. Недоліком діючої методики є відсутність наукова розроблених правил виразної й ефективної жестикуляції на екскурсії.
Проявом емоційної культури екскурсовода є міміка рух мязів особи, що виражають внутрішній щиросердечний стан, пережиті людиною почуття, його настрій. У ряді випадків міміка здатна виразити більше, ніж мова. Міміка й жест нероздільні.
Поза екскурсовода. Положення тіла під час роботи важливий елемент його поводження, незалежно від того, коштує він або сидить перед групою. Поза повинна бути природної, зручної, невимушеної. У досвідченого екскурсовода виробляється