Простір і час у контексті глобалізації
Информация - Социология
Другие материалы по предмету Социология
?ли або стомлюючих переговорів, капітал завжди може переміститися в більше спокійне місце. Навіщо вступати в зіткнення, якщо його можна уникнути?
Воля пересування й самовизначення суспільств
Оглядаючись назад, у минуле, задаєшся питанням, у якому ступені геофізичні фактори, природні або штучні границі територіальних одиниць, неповторна ідентичність кожного народу й культурної спільності, а також розходження між поняттями усередині і зовні - всі традиційні предмети географічної науки - були в сутності лише концептуальними похідними або ж матеріальними проявами обмежень швидкості, а в більше загальному плані, тимчасових і вартісних обмежень волі пересування.
Поль Веріліо висловив таке припущення: якщо заява Френсиса Фукуями про кінець історії і є досить передчасним, те сьогодні можна все з більшою впевненістю говорити про кінець географії. Відстані вже не мають значення, а ідею геофізичної границі в реальному сучасному світі стає усе сутужніше підтримувати. Раптово стає ясним, що розділові лінії, що існували на континентах і земній кулі в цілому, були лише функцією відстаней, яким примітивні засоби транспорту й труднощі подорожей ніколи додали характер незаперечної реальності.
Дійсно, поняття відстані - це не обєктивна безособова фізична даність, а соціальний продукт; його довжина залежить від швидкості, з якої ми його переборюємо (а в монетарній економіці - ще й від того, у скільки обходиться така швидкість). Всі інші соціально обумовлені фактори визначення, поділи й підтримки колективної ідентичності - начебто державних кордонів або культурних барєрів - у ретроспективі представляються лише другорядними наслідками цієї швидкості.
Відзначимо, що саме це, зважаючи на все, є причиною, по якій реальність границь, як правило, була класово обумовленим явищем: у минулому, як і сьогодні, еліта - багатії й влада що підтримують - завжди відрізнялася більшим космополітизмом, чим інше населення країн, де вони проживали; за всіх часів вони прагнули до створення власної культури, що не визнавала границь, настільки міцних для простолюдинів; у них було більше загального с елітами по ту сторону границі, чим з більшістю населення по цю сторону. Імовірно, по цій же причині Білл Клінтон, представник самої могутньої еліти сучасного миру, смог заявити, що вперше в історії перестали існувати розходження між внутрішньою й зовнішньою політикою.
Адже сьогодні життя еліти майже не повязана з розходженнями між поняттями тут і там, усередині і зовні, близько і далеко. Коли час контакту стискується й скорочується до незначної величини довжиною в секунду, простір і просторові покажчики перестають відігравати роль, принаймні для тих, чиї дії здійснюються зі швидкістю передачі листа по електронній пошті.
Протилежності усередині-зовні, тут-там, близько-далеко служили для фіксації ступеня приручення, одомашнювання й звичності різних фрагментів (як людських, так і неживих) навколишнього світу.
Близькими, досяжними називають насамперед явища звичайні, знайомі й очевидні; це люди або речі, з якими зустрічаєшся, зіштовхуєшся й взаємодієш щодня в ході звичної, рутинної, повсякденної діяльності. Близько - це простір, усередині якого людина почуває себе як удома, простір, де він рідко, якщо взагалі коли-або, випробовує непевність, не знає, що говорити й робити. З іншого боку, далеко - це простір, де людина виявляється час від часу або не виявляється ніколи, де відбуваються речі, які він не здатний передбачати або зрозуміти, і не знає, як йому реагувати на що відбувається, простір, що містить таке, про що він мало що знає, від якого він мало чого чекає і яке його не хвилює. В далекому просторі людина починає нервувати, відправитися далеко - значить виявитися за межами своїх знань, не на своєму місці й не у своїй стихії, очікуючи неприємностей і побоюючись гіршого.
Всі ці характеристики надають протилежності близько-далеко ще один найважливіший аспект: мова йде про протилежність між ясністю й неясністю, упевненістю й коливаннями. Виявитися далеко - значить виявитися в лиху, у цьому випадку від людини потрібен розум, хитрість, спритність або сміливість, йому необхідно довідатися чужі правила, без яких не обійтися, і опанувати ними методом ризикованих проб і найчастіше дорогих помилок. Ідея близького, навпаки, означає відсутність проблем, тут досить безболісно засвоєних звичок, а раз це звички, то вони не відчуваються як тягар, проходження їм не вимагає зусиль, і просто не виникає приводу для занепокоєння й коливань. Корінь поняття місцеве співтовариство лежать саме в цій протилежності між тут і там, близько і далеко.
Для періоду нової й новітньої історії характерно безперервне вдосконалювання засобів пересування. Саме в сфері транспорту й подорожей відбувалися особливо радикальні й швидкі зміни; прогрес тут, як уже давно відзначив Шумпетер, був звязаний не з ростом кількості поштових диліжансів, а з розробкою й масовим виробництвом зовсім нових засобів пересування - поїздів, автомобілів і аеропланів. Саме доступність швидкісних засобів пересування стала головним каталізатором характерного для сучасної епохи процесу розкладання й підриву всієї сукупності соціальних і культурних явищ місцевого походження; процесу, суть якого вперше відби