Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь"
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
ті цього персоналу визначається економія працюючих по підприємству в цілому.
Економія чисельності працюючих у звязку зі збільшенням, норм і зон обслуговування визначається прямим рахунком по старих і нових нормативах.
Економія чисельності працюючих (в %) у звязку зі скороченням втрат робочого часу (Эч. п) визначається по формулі:
де Чо чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва планованого періоду по продуктивності праці базисного періоду;
ур питома вага робітників (по яких ведеться розрахунок) у загальній чисельності персоналу, %;
пв.б і пв. п втрати робочого часу робітників у базисному й плановому періодах, %.
Економія чисельності працюючих (в %) у звязку зі скороченням втрат від браку (Э ч.б.) визначається по формулі:
де бо й бп втрати від браку у відсотках до собівартості продукції у звітному й плановому періоді;
Чо.р чисельність основних робітників.
Можлива економія чисельності працюючих (в %) у звязку зі збільшенням обсягу виробництва (Э ч.о) може бути визначена по формулі
де Чб чисельність працівників постійного складу (основна частина допоміжних робітників, працівників апарата керування й т.д.) у базисному періоді;
ио.п індекс обсягу виробництва в плановому періоді;
ич.п індекс чисельності працюючого постійного складу аналізованому періоді.
Економія (або збільшення) чисельності персоналу (в %) за рахунок структурних змін у виробництві (Э ч.с) виробляється по наступній формулі:
де Тро й Трп трудомісткість 1000 грн. продукції у звітному й порівнюваному періоді, нормо-годин;
нп відсоток виконання норм виробітку в порівнюваному періоді;
Вп обсяг продукції в порівнюваному році, тис. руб.;
Фв фонд корисного часу роботи одного робітника в цьому періоді.
2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції
Продуктивність праці, тобто його результативність і ефективність виміряється трудомісткістю (часом, витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістю продукції, зробленої за певний проміжок часу). У результаті зниження трудомісткості економія собівартості досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праці з обліком додаткової заробітної плати й відрахувань на соціальне страхування розраховуючи на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва. Економія витрат на виробництво продукції визначається по формулі:
Э = (toЧо/Квно - t1Ч1/Квн1) Кдкстр1,
де to , t1 трудомісткість одиниці виробу до й після проведення заходу в нормо-годинниках;
Чо , Ч1 середньогодинна тарифна ставка до й після проведення заходу;
Кд, Кстр, коефіцієнти, що враховують додаткову заробітну плату й відрахування на соціальне страхування;
Q1 новий обсяг виробництва.
Крім того, зниження собівартості продукції або витрат на 1 грн товарній продукції в результаті росту продуктивності праці може бути розраховане по формулі:
dз = (1 Jз/Jпр)qз
де dз частка зниження витрат на 1 грн товарній продукції або собівартості;
Jз Jпр індекс росту заробітної плати й продуктивності праці (відношення заробітної плати й продуктивності праці в наступному році до заробітної плати й продуктивності праці в попередньому);
qз частка заробітної плати в собівартості (або витрат на 1 грн ) товарній продукції.
Економія в абсолютному вираженні дорівнює:
Э = З * dз або Э = Зтп * dз
де З собівартість товарної продукції;
Зтп витрати на 1 грн товарній продукції.
Причому, за всіх часів при аналізі використання фонду заробітної плати завжди простежувався такий показник, як співвідношення темпів росту продуктивності праці й темпів росту середньої заробітної плати. Природно, що процес випередження темпів росту продуктивності праці над заробітною платою вважається сприятливим. Таким чином, нормативне значення коефіцієнта випередження продуктивності праці повинне бути більше одиниці. У противному випадку дана ситуація характеризує неефективне нераціональне використання засобів на оплату праці, а також необґрунтоване завищення собівартості продукції або витрат на 1 грн товарній продукції.
Як видно, при незмінній вартості ресурсів при сприятливому співвідношенні цих показників продуктивність праці є одним із самих вагомих факторів, що впливають на величину й динаміку обсягів виробництва.
2.3 Зростання прибутку за рахунок зміни фізичного обсягу виробництва
У свою чергу ріст обсягів виробництва забезпечує зниження рівня витрат на 1 грн товарній продукції (або на одиницю продукції). Це спричиняється одержання додаткового прибутку на одиницю продукції й збільшення її рентабельності. Для аналізу динаміки рівня витрат при зміні виробничих потужностей розглянемо структуру собівартості продукції, запропоновану в Додатку 2.
У цьому випадку необхідно розглянути угруповання витрат на постійні й змінні. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно змінам обсягів, постійні - залишаються незмінними. Якщо розглядати змінні й постійні витрати стосовно одиниці продукції, то питома вага постійних витрат зменшується при збільшенні обсягу випуску продукції.
До змінних витрат ставляться, наприклад, витрати на основні матеріали й комплектуючі вироби; комісійні торговельним агентам і т.п.
Прикладом постійних витрат може служити вартість оренди, ?/p>