Geum.ru

Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь"

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

µння нової техніки, технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції.

  • Удосконалювання керування, організації виробництва й праці: підвищення норм виробітку й норм обслуговування, скороченню втрат робочого часу, впровадження заходів щодо охорони праці.
  • Зміна обсягу, структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящих у звязку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції або виробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок.
  • Галузеві фактори включають зміна гірничо-геологічних умов і способів видобутку корисних копалин; зміна фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляє; зміна робочого періоду в сезонних галузях. Число факторів усередині груп і їхній зміст можуть змінюватися залежно від того або іншого фактора для конкретного виду виробництва.

    •  

    1.2 Методи виміру продуктивності праці

     

    Застосовують різні методи виміру продуктивності праці - натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.

    Для методу натурального обліку продуктивності праці характерні облік і планування обсягу виробництва в натуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього методу виправдано лише при масовому виробництві продукції однакової трудомісткості. Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.

    Значно частіше прибігають до методу облікових одиниць, при якому різнорідну продукцію приводять до одного основного виду. Для цього користуються перекладними коефіцієнтами, установлюваними по співвідношенню продуктивності основних агрегатів при випуску різнорідної продукції.

    Хоча перекладні коефіцієнти й не відбивають повну трудомісткість виробництва різної продукції, вони допомагають, точніше, ураховувати й планувати продуктивність праці.

    Метод нормативного робочого часу передбачає визначення для кожного виду продукції нормативу трудомісткості, що включають витрати праці на всіх ділянках виробництва. Розподілом величини трудомісткості продукції (у нормо-годинниках) на середньосписочне число працівників визначають показник продуктивності праці - вироблення продукції в нормованому часі на одного працівника в одиницю часу. Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці, квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.

    Цей метод має безсумнівні достоїнства, але його застосування обмежується рамками заводу або окремого цеху через труднощі розробки нормативів для всіх підприємств певної галузі.

    З метою визначення продуктивності праці по всьому підприємству й у промисловості в цілому використається вартісної метод.

    Основний плановий і звітний вартісної показник продуктивності праці - обсяг чистої продукції розраховуючи на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу в плановому році у відсотках до базисного року.

    Для більшості підприємств фактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступних показників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якість вихідної сировини, ступінь і повнота використання корисних компонентів у сировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступінь використання фонду робочого часу.

     

    2. Теоретичні основи економічного аналізу показників продуктивності праці

     

    2.1 Факторний аналіз

     

    Таким чином, для розрахунку підвищення продуктивності праці по факторах доцільно розподіляти їх по наступних факторах:

    1. Підвищення технічного рівня виробництва:

    1. зміна конструкції виробу;
    2. застосування нових видів матеріалів і палива;
    3. впровадження прогресивної технології;
    4. механізація й автоматизація виробництва;
    5. модернізація діючого встаткування;
    6. механізація облікових і обчислювальних робіт.

    2. Підвищення рівня організації керування, виробництва й праці:

    1. удосконалення керування виробництвом, поліпшення структури керування;
    2. збільшення норм і зон обслуговування;
    3. скорочення втрат робочого часу;
    4. зменшення невиходів на роботу у звязку зі скороченням захворюваності, відпусток з дозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;
    5. скорочення простоїв;
    6. скорочення втрат від браку й відхилень від нормальних умов роботи;
    7. зменшення числа робітників, що не виконує норми виробітку.

    3. Збільшення обсягу виробництва (відносна економія чисельності всіх категорій працюючих, крім основних виробничих робітників).

    4. Структурні зміни у виробництві:

    1. зміна питомої ваги покупних виробів;
    2. зміна співвідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняється трудомісткість виробничої програми);
    3. освоєння нових обєктів виробництва.

    5. Поліпшення якості випускаємої продукції.

    Схематично вплив окремих факторів на продуктивність праці показано в додатку 1.

    Аналіз підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок окремих факторів і в цілому виробляється шляхом визначення можливої економії чисельності промислово-виробничого персоналу. Ця економія визначається як середньорічна величина, тобто з урахуванням тривалості дії кожного фа