Проблема человека в философии А. Камю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Киiвський унСЦверситет СЦм. тараса шевченка
Кафедра фСЦлософСЦi гуманСЦтарних наук
Р е ф е р а т
на тему: "Проблема людини
у фСЦлософСЦi А. Камю"
пошукувача
юридичного факультету
ВСЦнярськоi Олени РоманСЦвни
Киiв, 2000 р.
ЗмСЦст
Вступ
Глава 1. Життя та творчСЦсть Альбера Камю тАжтАжтАжтАжтАжтАж.
Глава 2. Проблема людини у фСЦлософСЦi Альбера Камю .....
1. Основне питання фСЦлософСЦi за А. Камю ...тАжтАжтАжтАжтАжтАж
2. БунтСЦвна людина тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.
Висновки тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..
ЛСЦтература тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 3
4
6
7
11
17
21Вступ
ОднСЦСФю з провСЦдних течСЦй суспСЦльноi думки ХХ столСЦття СФ екзистенцСЦальна фСЦлософСЦя. Це фСЦлософСЦя СЦснування, що звертаСФться до людини, ii проблематики СЦ на перший план висуваСФ СЦдею унСЦкальностСЦ людського буття. ЕекзистенцСЦальна фСЦлософСЦя зосередилась навколо проблем людини та ii мСЦсця в свСЦтСЦ, а також наколо проблеми духовноi витримки людини, що потрапила в потСЦк подСЦй СЦ втратила контроль.
ЕкзистенцСЦалСЦзм виник напередоднСЦ першоi свСЦтовоi вСЦйни в РосСЦi (Л. Шестов, М. О. БердяСФв), пСЦсля першоi свСЦтовоi вСЦйни в НСЦмеччинСЦ (М. Хайдеггер, К. Ясперс, М. Бубур), пСЦд час другоi свСЦтовоi вСЦйни екзистенцСЦалСЦзм перейшов у ФранцСЦю (Ж.-П. Сартр, А. Камю та Г. Марсель).
В екзистенцСЦальнСЦй фСЦлософСЦi в залежностСЦ вСЦд вСЦдношення до тАЬтрансцендентноготАЭ розрСЦзняють два основних напрямки екзистенцСЦалСЦзму: релСЦгСЦйний (Г. Марсель, К. Ясперс) та атеiстичний (Ж.-П. Сартр, А. Камю).
Представники релСЦгСЦйного напрямку визначають екзистенцСЦалСЦзм як фСЦлософСЦю буття людини, яка виходить за межСЦ людини. З точки зору представникСЦв атеiстичного напрямку трансценденцСЦя СФ тАЬнСЦщотАЭ, яке виступаСФ як найглибша таСФмниця екзистенцСЦi.
В данСЦй роботСЦ ми розглянемо проблему людини у фСЦлософСЦi Альбера Камю.
Глава 1. Життя та творчСЦсть Альбера Камю
Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в мСЦстечку МандовСЦ, в колонСЦi ФранцСЦi АлжирСЦ в сСЦмi людей, що давно покинули батькСЦвщину. ВСЦн був другим сином ЛюсСФна Камю, нащадка бордоських селян, якСЦ в середенСЦ ХРЖХ ст. заселили пСЦвнСЦч Алжиру. Батько Камю працював на виноградниках МондовСЦ, мати була прибиральницею в багатих сСЦмях. Через рСЦк пСЦсля народження сина батько помер: його було поранено пСЦд час битви на МарнСЦ (1914 р.). ПСЦсля цього мати з двома синами переiздить до своСФi матерСЦ в Алжир та поселяСФться в його бСЦдняцькому районСЦ БелькурСЦ.
ОсвСЦту Камю пощастило здобути завдяки тому, що один з вчителСЦв лСЦцею, побачивши в ньому обдаровану дитину, виклопотав для нього стипендСЦю. В 1933 роцСЦ Камю стаСФ студентом Алжирського унСЦверситету СЦ присвячуСФ себе заняттям фСЦлософСЦСФю. Середземноморська природа СЦ французька фСЦлософСЦя й лСЦтература стали пСЦдвалинами свСЦтогляду молодого Камю.
ПСЦд час навчання йому довелося працювати для самоутримання, що призвело до виснаження органСЦзму Камю захворСЦв на сухоти. Таким чином, бСЦднСЦсть не була для Камю абстрактним поняттям. Не дивлячись на складнощСЦ життя, Камю за свСЦдченнями друзСЦв був життСФрадСЦсною, енергСЦйною людиною. ВСЦн писав: тАЬБСЦднСЦсть робить людину самотньою. Але самотнСЦсть всьому придаСФ цСЦнутАЭ. такому свСЦтосприйняттю вСЦн завдячував народженням тАЬдесь на пСЦвдорозСЦ мСЦж злиднями й сонцем. ЗлиднСЦ,
писав в передмовСЦ до тАЬЗворотньоi й лицевоi сторонитАЭ Камю, не дозволяли менСЦ повСЦрити нСЦбито все гаразд в СЦсторСЦi СЦ пСЦд сонцем; сонце навчило мене, що СЦсторСЦя це ще не все. ЗмСЦнити життя так, але тСЦльки не свСЦт, що його я обожнював.тАЭ
Дотримуючись лСЦвих суспСЦльно-полСЦтичних поглядСЦв в 1934 роцСЦ Камю вступаСФ до лав комунСЦстичноi партСЦi СЦ веде пропагандистську роботу серед мусульман. Але з часом для Камю стаСФ очевидною необхСЦднСЦсть дистанцСЦi вСЦд будь-яких режимСЦв СЦ в 1937 роцСЦ вСЦн виходить з компартСЦi.
В 1937 роцСЦ вСЦн закСЦнчуСФ унСЦверситет та збираСФться продовжувати заняття фСЦлософСЦСФю, але за станом здоровя Камю не допускають до СЦспитСЦв на здобуття наукового ступеня з фСЦлософСЦi. АкадемСЦчна карСФра стаСФ неможливою СЦ Камю починаСФ свою письменницьку дСЦяльнСЦсть. Протягом 1936-1938 рокСЦв вСЦн працюСФ над романом тАЬЩаслива смертьтАЭ, який так СЦ не був опублСЦкований автором (вийшов посмертно в 1971 роцСЦ завдяки вдовСЦ Камю ФрансСЦн). В 1937 СЦ 1938 роках виходять збСЦрки лСЦрично-публСЦцистичних есе тАЬЗворотна й лицева сторонатАЭ та тАЬШлюбитАЭ.
НавеснСЦ 1940 року Камю приiздить до ФранцСЦi, де стаСФ свСЦдком розгрому ФранцСЦi та ii окупацСЦi нСЦмецько-фашистськоми вСЦйськами. В ПарижСЦ вСЦн закСЦнчуСФ роман тАЬСтороннСЦйтАЭ СЦ вирушаСФ назад до Алжиру. Деякий час Камю вчителюСФ в ОранСЦ, де закСЦнчуСФ тАЬМСЦф про ССЦзСЦфатАЭ СЦ починаСФ писати роман тАЬЧуматАЭ.
Восени 1941 року Камю повертаСФться до ФранцСЦi, де приСФднуСФться до руху Опору СЦ спСЦвпрацюСФ в газетСЦ тАЬКомбатАЭ (з 1944 року очолюСФ цю газету). В 1942 роцСЦ видавництво ГалСЦмар друкуСФ тАЬМСЦф про ССЦзСЦфатАЭ. Ця праця виявилась спСЦвзвучною умонастроям, якСЦ у той час ширилися серед французькоi СЦнтелСЦгенцСЦi. Протягом 1943-1944 рокСЦв вСЦн публСЦкуСФ в нелегальнСЦй пресСЦ тАЬЛисти нСЦмецькому друговСЦтАЭ, в яких засуджуСФ спроби виправдання людиноненависницькоi СЦдеологСЦi фашизму. В останнСЦ роки вСЦйни та першСЦ повоСФннСЦ роки спостерСЦгаСФться перСЦод творчоi активностСЦ, звичай