Проблема человека в философии А. Камю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
о те, щоб зясувати як покСЦнчити з життям, в третьому чому його продовжувати.
Таким чином, виходить, що тАЬабо у цього свСЦту СФ сенс, що переважаСФ повсякденнСЦ хвилювання, або нема нСЦчого СЦстиного, крСЦм цих хвилювань. НеобхСЦдно жити в часСЦ СЦ в ньому помирати, або вилучити себе з нього заради життя, що височСЦСФ над ним. Я знаю, пише Камю, що можливо укласти з ним угоду, жити в своСФму часСЦ та вСЦрити у вСЦчне. Це називаСФться змиритись з положенням речей. Але менСЦ цей вихСЦд огидний, я хочу мати все або нСЦщо. Якщо я обираю дСЦяльнСЦсть, не подумайте що менСЦ невСЦдоме стороннСФ спостереження. Але воно не може дати всього, СЦ будучи позбавленим вСЦчного, я бажаю вступити в союз з часом. Я не хочу обтяжувати себе анСЦ тугою по вСЦчностСЦ, анСЦ гСЦркотою я лише хочу дивитись на все ясно.тАЭ Таким чином, Камю вСЦдхилив образ людини як раба божого, що слугуСФ з надСЦй на майбутню винагороду (райське життя пСЦсля смертСЦ) або через страх майбутнього покарання (у виглядСЦ пекельних мук за грСЦхи в земному життСЦ).
Своiм свСЦтоглядом Камю захищав екзистенцСЦалСЦзм тАЬабсурдноготАЭ вчення про чужиннСЦсть людини в свСЦтСЦ СЦ вбачав своСФ гуманСЦстичне завдання в тому, щоб допомогти людинСЦ, яка перебуваСФ у вСЦдчаi зберегти, життя.
Саме тому, його працю тАЬМСЦф про ССЦзСЦфатАЭ часто називають гуманСЦстичним манСЦфестом. Проте, гуманСЦзм Камю полягаСФ не в тому, щоб зробити людину щасливою, а в тому, щоб зробити ii свСЦдомою. ВСЦдсутнСЦсть сенсу людського СЦснування не можуть бути доведена СЦ тому маСФ прийматись як належне: в цьому СЦ полягаСФ вСЦдчуття гСЦдностСЦ людини, а ССЦзСЦф СФ символом життя.
2. БунтСЦвна людина.
Визнаючи дСЦйснСЦсть очевидно абсурдною Камю, поряд з тим проголошував: тАЬЛюдина для себе СФ самоцСЦллютАж Кожна людина в певнСЦ моменти свого життя вСЦдчуваСФ себе богорСЦвною. В усякому разСЦ так прийнято говорити. Але це трапляСФться тому, що одного разу в певному просвСЦтленнСЦ вона вСЦдчула дивну велич людського духу.тАЭ Тому мисляча людина кидаСФ виклик АбсурдовСЦ, трагСЦчно свСЦдома того, що остаточно подолати його вона нСЦколи не зможе. РЖ в цьому ii велич та краса.
Викликом АбсурдовСЦ СФ Бунт. РЖ коли людина перестаСФ бути звичайною людиною, кидаючи такий виклик, вона стаСФ БунтСЦвною Людиною.
В своiй працСЦ тАЬБунтСЦвна людинатАЭ Камю в притаманному йому стилСЦ мислення наводить широкСЦ СЦсторичнСЦ аналогСЦi, порСЦвнюючСЦ рСЦзнСЦ види вбивств (поодинокСЦ та масовСЦ знищення людей). ВСЦн приходить до наступних висновкСЦв, що: тАЬтАж якщо ми хочемо прийняти концепцСЦю абсурду, ми повиннСЦ бути готовСЦ вбивати, скоряючись логСЦцСЦ, а не совСЦстСЦ, яка буде уявлятись чимось СЦлюзорним тАж Але логСЦцСЦ нема мСЦсця в концепцСЦi, що
чергово подаСФ вбивство припустимим та неприпустимим. ОскСЦльки, признавши вбивство етично нейтральним, аналСЦз абсурду призводить в кСЦнцСЦ кСЦнцСЦв до його осуду, СЦ це самий важливий висновок. тАж Поза людського СЦснування парСЦ абсурду немислиме: в цьому випадку вСЦдсутня одна з двох необхСЦдних для спору сторСЦн. Заявити, що життя абсурдне, може лише жива людина, що маСФ свСЦдомСЦсть. тАж Признавши, що життя будучи благом для тебе, СФ таким СЦ для СЦнших. Неможливо виправдати вбивство, якщо вСЦдмовляСФшся виправдати самогубство. Розум, що засвоiв СЦдею абсурду, безоговСЦрно допускаСФ фатальне вбивство, але не сприймаСФ вбивства розсудливого.тАЭ
В СЦсторичних аналогСЦях, наведених в тАЬБунтСЦвнСЦй людинСЦтАЭ Камю приходить до висновку, що революцСЦя неминуче перероджуСФться у тиранСЦю, а колишнСЦ борцСЦ проти гноблення в СЦще жорстокСЦших гнобителСЦв це вираження фатального закону СЦсторСЦi: одне насильство породжуСФ СЦнше. РДдиним засобом протистояти насильству СФ постСЦйне бунтарство.
Бунт у Камю СФ позитивним вираженням Абсурду, саме тому Бунту нема, якщо нема вСЦдчуття правоти СЦ автор постСЦйно шукаСФ в людинСЦ тСЦ сили, якСЦ пСЦднСЦмають ii проти зла, спрамовуючи на безкомпромСЦсну боротьбу з ним ВСЦн знаходить такСЦ сили у моральнСЦй природСЦ людини: тАЬБудь-яка мораль базуСФться на думцСЦ, що вчинок маСФ своi наслСЦдки, якСЦ його виправдовують чи перекреслюють. Дух, що проникнений
абсурдом, обмежуСФться думкою, що про цСЦ наслСЦдки необхСЦдно судити спокСЦйно. ВСЦн готовий за все розплачуватись. РЖншими словами для нього винних винуватих, СФ лише тСЦ, що несуть вСЦдповСЦдальнСЦсть. Саме найбСЦльше, на що вСЦн згоден, це використовувати минулий досвСЦд при обгрунтуваннСЦ майбутнСЦх вчинкСЦв. Час викликаСФ до життя час, життя слугуСФ життю.тАЭ
Бунт це протест людини проти ii перетворення на рСЦч, проти ii низведення до СЦсторСЦi. Бунт це ствердження загальноi для всСЦх людей природи, що спрямована проти забуття СЦ прагне до тАЬбезмежностСЦ в часСЦтАЭ. Природа людини непСЦдвладна свСЦту сили: тАЬМожливо поработити живу людину, низвести ii до СЦсторичного рСЦвня речСЦ. Але, вСЦддаючи перевагу смертСЦ замСЦсть рабства, вона стверджуСФ свою людську природу, що непСЦдвладна царству речей.тАЭ
СвСЦт сили, про який йде мова сповнений злом, яке невСЦдСФмне вСЦд самоi людини та ii СЦснування, СЦ таким злом СФ вбивство, оскСЦльки: тАЬЯкщо цей свСЦт позбавлений вищого сенсу, якщо людина може знайти вСЦдгук лише в душСЦ СЦншоi людини, то достатньо одному вигнати СЦншого з свСЦту живих, щоб самому опинитись поза ним.тАЭ
Розглядаючи рСЦзнСЦ СЦсторичнСЦ ситуацСЦi, Камю викладаСФ iх з точки зору висловлювання: тАЬЦСЦль виправдовуСФ засобитАЭ. ВСЦн наводит
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение