Geum.ru


Проблема человека в философии А. Камю

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия



ь приклади революцСЦй, якСЦ призвели до масових знищень людей, СЦ жахаСФться тому, як люди, що були творцями СЦсторСЦi СЦ

прагнули для людей щастя та свободи перетворили своi краiни на краiни терору. РЖ, розгорнувши перед нами картини насильства, яке породжуСФ ще бСЦльше насильство, Камю переконуСФ нас в тому, що цСЦль не виправдовуСФ засоби: тАЬГоворять, нСЦби цСЦль виправдовуСФ засоби. Можливо. Але, що виправдовуСФ саму цСЦль? На це питання, яке СЦсторична думка залишаСФ без вСЦдповСЦдСЦ, бунт вСЦдповСЦдаСФ: засоби.тАЭ Таким чином, БунтСЦвна людина, залишаючись послСЦдовною СЦ вимагаючи певноi свободи нСЦколи не посягне на життя та свободу СЦншоi.

ПорСЦвнюючи ССЦзСЦфа з сучаснСЦстю можна сказати, що в ХХ столСЦттСЦ боги позбавили ССЦзСЦфа каменя СЦ зробили його тАЬгалерним рабомтАЭ. Але для оволодСЦння мистецтвом тАЬгалерного рабатАЭ вмСЦнь у ССЦзСЦфа виявилось недостатньо, оскСЦльки вСЦн був позбавлений моралСЦ через те, що мораль починаСФться там де СЦснують двоСФ. А ССЦзСЦф був один перед глухими богами.

БунтСЦвна Людина виправляСФ людину розумну в ii доброчинностСЦ, пСЦддавши сумнСЦву можливСЦсть досягти справедливостСЦ. РЖ знову ми повертаСФмось до думки, що людина СФдина жива СЦстота, яка не бажаСФ бути тим, чим вона СФ: тАЬНам недостатньо жити; нам потрСЦбно, не чекаючи на смерть, здобути долю. Таким чином, ми вправСЦ сказати, що людина маСФ поняття про свСЦт кращий, нСЦж той в якому вона живе. Але тАЬкращийтАЭ в даному випадку не означаСФ тАЬСЦншийтАЭ, а лише бСЦльш цСЦнний. тАжБудь-яке зусилля людини,

буде воно релСЦгСЦСФю чи злочином, в кСЦнцевому рахунку пСЦдкоряСФться цьому безглуздому бажанню, що полягаСФ в тому, щоб надати життю форми, яка в ньому вСЦдсутня.тАЭ

Знову повертаючись до порСЦвняння бунту з революцСЦСФю наведем ще одну цитату Камю з цього приводу: тАЬтАж бунт доводить, що вСЦн рух самого життя СЦ що його не можна заперечувати, не зрСЦкаючись вСЦд життя. Його поклик всяк раз пСЦдСЦймаСФ з колСЦн нову СЦстоту. Отже, вСЦн або втСЦлення любовСЦ та щедростСЦ, або нСЦщо. А безчесна, обачлива революцСЦя, вСЦддаючи перевагу не абстрактнСЦй людинСЦ, а людинСЦ з плотСЦ та кровСЦ, заперечуСФ живу СЦстоту стСЦльки разСЦв, скСЦльки iй це необхСЦдно, та пСЦдмСЦняСФ любов злопамятнСЦстю.тАЭ

Згадана злопамятнСЦсть в даному випадку СФ втСЦленням принципу тАЬоко за окотАЭ, саме тому революцСЦя протиставляСФться Бунту, адже Бунт обумовлений самим життям, а життя повинне бути доброзичливим, щоб бути щасливим.

Людину тАЬвражаСФ думка, що далСЦ вона йти не може. Як людина приречена на смерть: все, що для неi СЦснуСФ при нСЦй. Але так само як СЦ людина, що знаСФ завтрСЦшнСЦй день схожий на попереднСЦй СЦ всСЦ СЦншСЦ днСЦ теж.тАЭ Але при всьому цьому життя надто коротке, СЦ грСЦх втрачати час, тому СФдиним виходом для людини залишаСФться Бунт.

Таким чином, з викладеного в данСЦй частинСЦ роботи видно, що:

  1. Людина СФ самоцСЦллю для самоi себе, оскСЦльки час вСЦд часу в постСЦйнСЦй боротьбСЦ з Абсурдом вона Людина вСЦдчула себе богорСЦвною;
  2. Позитивним вираження невпинноi боротьби людини з Абсурдом СФ Бунт, який в свою чергу СФ протестом людини проти тАЬii перетворення на рСЦчтАЭ та усвСЦдомлення того, що вищСЦй сенс людського буття людинСЦ невСЦдомий.
  3. Бунт не тотожнСЦй революцСЦi, оскСЦльки остання заперечуСФ живу СЦстоту стСЦльки разСЦв, скСЦльки iй це необхСЦдно, а таке заперечення призводить до того, що сучасна людина називаСФ тАЬЗлочинами проти людстватАЭ СЦ вищСЦм злом, яке може чинити людина СФ свСЦдоме вбивство.
  4. Розглянувши рСЦзнСЦ СЦсторичнСЦ ситуацСЦi, якСЦ наводить Альбер Камю у своiй працСЦ тАЬБунтСЦвна людинатАЭ можна дСЦйти висновку, що висловлювання: тАЬЦСЦль виправдовуСФ засобитАЭ СФ невСЦрним, оскСЦльки невСЦдомо, що виправдовуСФ саму цСЦль? Камю стверджуСФ, що бунт даСФ вСЦдповСЦдь на це питання СЦ вона така: засоби виправдовують саму цСЦль.
  5. Сучасну СЦсторСЦю не можна задовольнити мСЦфом, тому на змСЦну ССЦзСЦфовСЦ приходить БунтСЦвна Людина. Але без ССЦзСЦфа ii поява в СЦсторСЦi була би неможливою. ССЦзСЦфа покарали боги за несвСЦдомСЦсть, тому вСЦн СЦ по сьогоднСЦшнСЦй день терпить муки. СучаснСЦй людинСЦ даСФться змога стати БунтСЦвною, тому ii праця не СФ ССЦзСЦфовою вона кинула виклик Абсурду СЦ це наповнюСФ ii життя сенсом.

Висновки

Розглянувши проблематику людини у фСЦлософСЦi одного з яскравСЦших предсттавникСЦв екзистенцСЦальноi течСЦi у фСЦлософСЦi Альбера Камю слСЦд вСЦдмСЦтити наступн моменти. По-переше, Камю як представник атеiстичного екзистенцСЦалСЦзму глибоко переконаний, шо: тАЬВ кСЦнцСЦ, не дивлячись нСЦ на що, на наiекаСФ смерть. Ми це знаСФмо. РЖ ми також знаСФмо, що з нею все закСЦнчуСФться.тАЭ Це переконання робить своСФрСЦдним свСЦтостпийняття Камю-фСЦлософом, яке полягаСФ в наступному:

1) БагаторазовСЦ спроби людини пошукСЦв сенсу людського буття в рСЦзнСЦ СЦсторичнСЦ епохи не дали людинСЦ вСЦдповСЦдСЦ: в чому полягаСФ його сенс. Тому Камю стверджуСФ, що Абсурд людського СЦснування повинен бути прийнятий без пояснень. Але таке прийняття АбсурдностСЦ свСЦту не означаСФ скорення, навпаки воно змушуСФ людину вдаватись до Бунту.

2) Визнати те, що життя абсурдне може лише тАЬжива людина, що маСФ свСЦдомСЦстьтАЭ, оскСЦльки зСЦ смертю припиняСФться тАЬпарСЦтАЭ Абсурду з людиною. Так

Copyright © 2008-2014 geum.ru   рубрикатор по предметам  рубрикатор по типам работ  пользовательское соглашение