Проблема темо-рематичного членування речення: історія поглядів, дефініції
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?авантаження й комунікативне завдання. Значний внесок в опрацюванні теорії актуального членування речення зробив О.С. Мельничук, який опрацював опозицію внутрішньосинтаксичного і зовнішньосинтаксичного членування речення, осмислив теорію порядку слів на інтонаційному, синтагматичному рівні і запропонував аналіз реченнєвої структури з урахуванням реалізовуваних ним ситуативних завдань.
Суттєво розширив горизонти теоретико-прикладного осмислення закономірностей актуального членування речення І.П. Распопов, який встановив основні структурні типи актуального членування російського речення. На його думку, констатовані структурні типи актуального членування належать до найважливіших конститутивних ознак речення. І.П. Распопов вважає, що між елементами актуального членування є предикативні відношення.
О.С. Мельничук дещо своєрідно відображає принцип актуального членування речення. Він протиставляє актуальному членуванню В. Матезіуса своє синтагматичне членування, принцип якого не дуже різниться від теорії В. Матезіуса. Кожне речення, за О.С. Мельничуком, членується на синтагми (тобто смислово-інтонаційні одиниці, які відокремлюються потенційною паузою), часто в декількох ярусах, що розташовані за своєю значимістю; при нормальному порядку слів вихідна синтагма стоїть перед основною синтагмою, при інверсивному порядку навпаки, причому основна синтагма чітко виділяється інтонаційно. Всередині синтагм наявний аналогічний стан речей, при нормативному порядку більш вагомий елемент йде за менш вагомим, при інверсивному навпаки.
З даністю та новизною компонентів речення активно працювала американська вчена А.Г. Хетчер, яка свій метод базувала відповідних питаннях (underlying question). Останні залежать від контексту на ситуації, їх можна поставити до аналізованих речень. Уже наявні питанні елементи належать до даної частини речення. На ґрунті своїх базових питань авторка намагалася дати докладну класифікацію речень у цьому аспекті.
Польський лінгвіст А. Мирович займається близькими до сфери актуального членування проблемами. Те, що В. Матезіус називав актуальним членуванням, А. Мирович відносить, разом з модальністю, до модуляції, що, як коментар до речення, нашаровується на його синтаксичну схему та лексичні значення (артикуляцію).
Німецький вчений К. Боост висунув теорію, якій притаманний цілий ряд спільних рис з актуальним членуванням. К. Боост працює з теорією напруження. Речення в його інтерпретації є полем напруження (між мовцем та співрозмовником), що виникає під час вимови першого компонента речення теми (Themа) та поступово зменшується, доки повністю не ліквідується вимовою останнього компонента реми (Rhemа).
Американський іспаніст Д.Л. Боулінджер активно застосовує принцип лінеарної модифікації (linear modification), який полягає в тому, що кожне нове слово в реченні модифікує, звужує значення попередньої частини речення, доки не буде останнього слова, яке має найвужче значення і в якому зосереджується подія.
Відомий швейцарський лінгвіст Ш. Баллі, опрацювавши загальну теорію висловлення, виділив його фундаментальну ознаку - співвідношення модуса і диктума. Під диктумом розуміється пропозиційне значення відображення якоїсь події, предметної ситуації. Модус відображає те, що говориться про диктум, ким, коли, кому з якою ціллю, в яких умовах, мовну ситуацію. Він охоплює змінні висловлювання, субєктивно змальовані, ті, які залежать від інтенції мовця.
Останнім часом проблема актуального членування була розглянута та опрацьована багатьма лінгвістами (І.П. Распоповим, Г.К. Крушельницькою, О.В. Падучевою, Г.Г. Почепцовим, Н.О.Слю-саревою, І.І. Ковтуновою, О.П. Потебнею, П. Адамцем, Н.Д. Арутю-новою та ін.), яких можна вважати послідовниками В. Матезіуса та Ш. Баллі. Сучасна теорія актуального членування значною мірою розширила концептуальне бачення загальних закономірностей комунікативної структури речення, особливостей його співвідношення із ситуативно-прагматичними завданнями. Водночас актуалізовано систему темо- і ремоідентифікаторів, що корелюють / не корелюють відповідним компонентам формально-граматичної структури речення. Актуальними і значущими постають питання щодо співвідношення теми і топіка, закономірностей ешелонування теми і реми.
Література
- Адамец П. Порядок слов в современном русском языке. Praha.: Academia, 1966. 96с.
- Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Едиториал, 2002. 240 с.
- Матезіус В. О так называемом актуальном членении предложения // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С.239-245.
- Распопов И.П. Строение простого предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1970. 184с.
- Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1972. 567 с.