Проблема простору у фСЦлософських СЦ природничих науках
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Проблема простору у фСЦлософських СЦ природничих науках
Якщо Ньютон довСЦв до логСЦчного завершення матерСЦалСЦстично-атомСЦстичну тенденцСЦю розвитку уявлень про простСЦр, то СЦдеалСЦстичне трактування простору в найбСЦльш розгорнутСЦй формСЦ дав Гегель, критично продовживши лСЦнСЦю Лейбница й довСЦвши ii з СЦдеалСЦстично-дСЦалектичних позицСЦй до логСЦчного завершення.
У загальному випадку для Гегеля простСЦр - це найбСЦльш абстрактна характеристика СЦнобуття СЦдеi, позбавлена яких-небудь якСЦсних визначень. Тим самим Гегель розвиваСФ в обСФктивному напрямку думка Канта про те, що простСЦр СФ "якась непочуттСФва чуттСФвСЦсть СЦ почуттСФва нечуттСФвСЦсть".
ПростСЦр, уважаСФ Гегель, перебуваСФ в нерозривному дСЦалектичному взаСФмозвязку згодом, рухом СЦ матерСЦСФю: "лише в русСЦ простСЦр СЦ час дСЦйснСЦ", але "точно так само, як немаСФ руху без матерСЦi, так не СЦснуСФ матерСЦi без руху".
ЦСЦкавий пСЦдхСЦд Гегеля до рСЦшення проблеми дискретностСЦ-безперервностСЦ простору. ВСЦн затверджуСФ дСЦалектичний звязок дискретного й безперервного.
ДСЦйсно, "якщо... говорять про безперервну й дискретну величини як про двСЦ особливих, конфронтуючих один одному видах величини, те це лише результат нашоi рефлексСЦi, що абстрагуСФ, що, розглядаючи, певнСЦ величини, в одному випадку залишаСФ без уваги один, а в СЦншому - СЦншСЦй з моментСЦв, що втримуються в поняттСЦ кСЦлькостСЦ в нерозривнСЦй СФдностСЦ".
Тому, заявляСФ Гегель, "простСЦр у те саме час СЦ безупинно, СЦ дискретно", СЦ уточнюСФ - "у собСЦ дискретно". ПростСЦр розкриваСФться як форма "байдужного" й "спокСЦйного" мСЦсцеперебування. РЖншими словами, простСЦр - статичне утворення.
Гегель уважаСФ, що, затверджуючи дискретнСЦсть-безперервнСЦсть простору, ми тим самим вирСЦшуСФмо питання про його нескСЦнченнСЦсть. СправдСЦ, якщо "простСЦр... СФ лише можливСЦсть, а не буття негативного, СЦ тому воно цСЦлком безперервно; крапку, для-себе-буття СФ тому скорСЦше покладене заперечення простору, а саме покладене заперечення простору в ньому самому", той простСЦр маСФ границю, що носить характер стСЦйкого СЦснування. ГенСЦальнСЦ його твердження, що як "СЦстиною простору СФ час, так простСЦр стаСФ часом... простСЦр переходить у нього".
Але СФднСЦсть простору, часу, рухи й матерСЦi перетворюСФться в Гегеля в СЦррацСЦональне: треба всСЦСФю цСЦСФю СФднСЦстю пСЦдноситься дух, що досконалСЦше й конкретнСЦше кожного з елементСЦв СФдностСЦ.
РЖ для духу не мають нСЦякоi сили визначення (для Гегеля вони, як вСЦдомо, СФ первинними) простори й часу: вСЦн iхнСЦй демСЦург у процесСЦ свого самопСЦзнання.
Тому дуже важко задовольнятися гегелСЦвськими формулюваннями простору, якСЦ одержали масу найрСЦзноманСЦтнСЦших суперечливих СЦ неоднозначних тлумачень.
Наприклад, Гегель затверджуСФ: "... ПростСЦр СЦ час безперервнСЦ в самих собСЦ, СЦ тСЦло, що рухаСФться, одночасно перебуваСФ й не перебуваСФ в тому самому мСЦсцСЦ, тобто одночасно перебуваСФ в СЦншому мСЦсцСЦ, СЦ точно так само та сама тимчасова крапка СЦснуСФ й разом з тим не СЦснуСФ, тобто СФ разом з тим СЦнша крапка".
Або: "ДвСЦ крапки зливаються в СФдину крапку, СЦ в той час, коли вони СФ в одному, вони також не СФ в одному. Рух СЦ складаСФться саме в тСЦм, що тСЦло перебуваСФ в одному мСЦсцСЦ й одночасно в СЦншому мСЦсцСЦ, причому настСЦльки ж вСЦрно, що воно перебуваСФ не в СЦншому, а саме в даному мСЦсцСЦ".
РЖстини заради треба сказати, що з позицСЦй сучасноi фСЦзики в наведених тезах СФ дуже багато рацСЦонального. У всякому разСЦ, СЦнтерпретацСЦя цих тез надалСЦ стала великою проблемою, але ясно, що в них Гегель угадав магСЦстральну лСЦнСЦю розвитку сучасних дослСЦджень, спрямованих на пошуки СФдностСЦ перериваного й безперервного в просторСЦ (часу, матерСЦi, руху в тому числСЦ).
ОчищенСЦ вСЦд СЦдеалСЦзму й СЦррацСЦоналСЦзму гегелСЦвськСЦ подання про простСЦр лягли в основу дСЦалектико-матерСЦалСЦстичноi концепцСЦi простору.
Критикуючи Лейбница, вСЦн пише: "Якщо ж говорять подСЦбно Лейбницу, що простСЦр СФ порядком речей... СЦ що воно маСФ своiх носСЦiв у речах, то ми вСЦдразу ж переконаСФмося, що, якщо подумки вСЦдкинути речСЦ, що наповнюють простСЦр, все-таки залишаються незалежно вСЦд речей просторовСЦ вСЦдносини".
У той же час Гегель не згодний СЦ з ньютонСЦвською концепцСЦСФю порожнього простору: "Ми не можемо виявити нСЦякого простору, що було б самостСЦйним простором; воно СФ завжди наповнений простСЦр СЦ нСЦде воно не вСЦдмСЦнно вСЦд свого наповнення".
ПростСЦр, по Гегелю, СФ гола форма, якась абстракцСЦя - абстракцСЦя безпосередньоi зовнСЦшностСЦ, СЦ воно "цСЦлком безперервно". ДСЦйсно, якщо те, що наповнюСФ простСЦр, не маСФ нСЦчого загального СЦз самим простором, якщо "всСЦ перебувають одне поруч СЦз СЦншим, не заважаючи один одному".
Можна бачити, що в багатьох своiх трактуваннях властивостей простору, його сутностСЦ Гегель випередив розвиток сучасного йому природознавства. Але необхСЦдно вСЦдзначити й те, що абсолютний СЦдеалСЦзм СЦ прагнення до логСЦчно замкнутого системо творчостСЦ привели Гегеля до суперечливих висновкСЦв не тСЦльки в цСЦлому в його фСЦлософськСЦй системСЦ (це насамперед протирСЦччя мСЦж дСЦалектичним методом СЦ самою системою), але й, зокрема, у вченнСЦ про простСЦр.
ПослСЦдовнСЦсть розвитку гегелСЦвськоi системи, що вСЦдбиваСФ етапи розвитку абсолютного духу в процесСЦ самопСЦзнання, привела автора цСЦСФi системи до твердження, що матерСЦя, що рухаСФться, СФ породження СФдностСЦ форм простору й часу. Отже, по Гегелю, просторовСЦ вСЦдносини й закономСЦрностСЦ не можуть залежати вСЦд загальних законСЦв взаСФмодСЦi матерСЦальних обСФктСЦв.
Не згода багатьох учених СЦз цим висновком повяз
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение