Проблема простору у фСЦлософських СЦ природничих науках
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ане з тим, що грубо говорячи, не простСЦр визначаСФ матерСЦю, але, навпаки, матерСЦя, матерСЦальнСЦ обСФкти й закономСЦрнСЦ взаСФмодСЦi мСЦж ними визначають простСЦр, його структуру й сутнСЦсть (точнСЦше, форми матерСЦi). У противному випадку можна укласти, що просторовСЦ вСЦдносини первиннСЦ, визначають явища природи й несуттСФвСЦ для сфери свСЦдомостСЦ.
КритиковСЦ гегелСЦвськоi концепцСЦi простору з позицСЦй матерСЦалСЦзму й з опорою на досягнення природничих наук свого часу дав Енгельс. Критикуючи СЦдеалСЦстичнСЦ погляди на простСЦр, вСЦн одночасно вичленував СЦ включив у дСЦалектико-матерСЦалСЦстичну концепцСЦю простору всСЦ те позитивне, що було як в СЦдеалСЦстичних, так СЦ в стихСЦйно-матерСЦалСЦстичних СЦ натурфСЦлософських системах, що мСЦстить подання про простСЦр. Однак, на жаль, погляди Енгельса на простСЦр, втСЦм, так само, як СЦ погляди Гегеля, залишалися тривалий час не вСЦдомими натуралСЦстам.
Якби цСЦ погляди ввСЦйшли методологСЦчну систему того часу, у наукову картину миру, то подальший розвиток подань про простСЦр було б трохи СЦншим. Але, по-перше, СЦсторСЦя не приймаСФ умовного нахилення, а, по-друге, як показуСФ СЦсторСЦя фСЦлософСЦi, багато фСЦлософських СЦдей випереджають час, СЦ соцСЦальне замовлення на них надходить вСЦд науки тодСЦ, коли вона сама пСЦднСЦмаСФться до необхСЦдних науковою картиною, що формуСФться, миру фСЦлософських узагальнень.
Причому найчастСЦше наука самостСЦйно формулюСФ цСЦ узагальнення на своiй мовСЦ, СЦ розходження мСЦж загальнонауковою мовою й мовою фСЦлософським маскуСФ той факт, що в сутнСЦсних аспектах науковСЦ й фСЦлософськСЦ погляди на той самий предмет зовсСЦм СЦдентичнСЦ.
Цей феномен спостерСЦгався в науцСЦ другоi половини XIX - першоi половини XX столСЦття. У той перСЦод вСЦн був обумовлений крСЦм СЦншого ще й тим, що для наукових теорСЦй, СЦ насамперед для механСЦки, була характерна методологСЦчна й свСЦтоглядна експансСЦя: конкретно-наукова теорСЦя оголошувалася запропалою й фСЦлософською системою, починала диктувати напрямки й методи розвитку СЦншим конкретним наукам СЦ перетворювалася в якийсь пСЦзнавальний СЦдеал, якому повиннСЦ були вСЦдповСЦдати СЦншСЦ теорСЦi.
Говорячи про вСЦдому вСЦдСЦрванСЦсть фСЦлософСЦi вСЦд природознавства, варто вказати ще й на те, що основоположники дСЦалектико-матерСЦалСЦстичноi фСЦлософСЦi ставили перед собою як головне завдання розкриття основних закономСЦрностей соцСЦального розвитку й зясування основних шляхСЦв перетворення суспСЦльства.
Тому вони дослСЦджували фСЦлософСЦю природи лише остСЦльки, оскСЦльки це було необхСЦдно для критики СЦдеалСЦстичних, натурфСЦлософських СЦ метафСЦзичних поглядСЦв, для обТСрунтування дСЦалектико-матерСЦалСЦстичного свСЦтогляду. НайважливСЦшоi ж СЦдеi Енгельса, що стосуються фСЦлософСЦi природи й зСЦбранСЦ в "ДСЦалектику природи", побачили свСЦтло тСЦльки в 1925 роцСЦ.
Були СЦ СФ, звичайно, на це й СЦншСЦ причини, СЦ насамперед соцСЦокультурнСЦ, але iхнСЦй аналСЦз не входить зараз у наше завдання, а тому, зробивши такий вСЦдступ-розяснення, розглянемо тепер суть поглядСЦв Енгельса на простСЦр. Це допоможе щонайменше у свСЦтоглядному й, що в цьому випадку ще важливСЦше, у методологСЦчному планСЦ пСЦдготувати наше сприйняття до розумСЦння сутнСЦсних елементСЦв сучасних подань про простСЦр.
Основне й вихСЦдне положення дСЦалектичного матерСЦалСЦзму зводиться до того, що все у свСЦтСЦ являСФ собою рСЦзнСЦ форми й види постСЦйно, що змСЦнюСФться матерСЦi. Причому цСЦ форми й види постСЦйно перетворюються друг у дуга й виникають однСЦ з СЦнших, вони не приводять до який-небудь однСЦй або до сукупностСЦ найпростСЦших форм, якСЦ можна розглядати в якостСЦ споконвСЦчноi й незмСЦнноi "матерСЦi взагалСЦ".
ВластивостСЦ матерСЦальних обСФктСЦв обумовлюються iхньою структурою, внутрСЦшнСЦми й зовнСЦшнСЦми звязками й взаСФмодСЦями, що й визначаСФ сам процес руху обСФктСЦв як послСЦдовну змСЦну станСЦв.
Визнання первинностСЦ матерСЦi (первинностСЦ гносеологСЦчноi, але не онтологСЦчноi) приводить до висновку, що простСЦр СФ форма СЦснування матерСЦi. Без матерСЦi ця форма ii СЦснування СФ нСЦщо, порожнСФ подання, абстракцСЦя, що СЦснуСФ тСЦльки в нашоi головСЦ. Тому й неможливо "обоняти простСЦр", але саме можливСЦсть абстрактного подання простору дозволяСФ будувати його геометрСЦю, вивчаючи просторовСЦ вСЦдносини у вСЦдривСЦ вСЦд iхнСЦх носСЦiв - матерСЦальних обСФктСЦв, геометризувати простСЦр.
ВСЦдзначимо вСЦдразу ж, що геометричне подання простору почалося фактично з перших же вимСЦрСЦв вСЦдстаней СЦ площ. Перше теоретичне вираження воно знайшло в геометрСЦi Евклида, що представляСФ простСЦр плоским. Енгельс, крСЦм зазначених властивостей простору, вСЦдзначав його тривимСЦрнСЦсть СЦ континуальнСЦсть.
Отже, з погляду Енгельса, простСЦр не СЦснуСФ самостСЦйно й незалежно вСЦд матерСЦi, його не можна вСЦдривати вСЦд протяжних речей СЦ iхнього взаСФмного розташування. ОсновнСЦ властивостСЦ простору - його загальнСЦсть, довжина й координованСЦсть його частин. КоординованСЦсть частин простору визначаСФ його структуру, довжину - топологСЦю. РЖ зовсСЦм очевидно, що закономСЦрностСЦ простору - це насамперед СЦ тСЦльки закономСЦрностСЦ матерСЦi. Але оскСЦльки матерСЦя СЦснуСФ в рСЦзних формах СЦ видах, остСЦльки й простСЦр повинне бути багатогранним по своiх видах СЦ формам.
Даний факт визначаСФ ще одна основна властивСЦсть простору - його вСЦдноснСЦсть. Тут варто сказати, що, строго говорячи, закони геометрСЦi не залежать вСЦд будови матерСЦального обСФкта, але вони визначаються законами звязкСЦв обСФктСЦв, СЦ тому, через рСЦзноманСЦття цих звязкСЦв, рСЦзноманСЦтними повиннСЦ бути й геометрСЦi, що ми й спостерСЦгаСФмо.
Таким чином, можна зробити самий загаль
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение