Проблема простору у фСЦлософських СЦ природничих науках

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия



t;, "однСЦСФi СЦз труднощСЦв, приведших до плутанини, було не розрСЦзнення перцептуального простору й фСЦзичного простору (реального). Перцептуальний простСЦр складаСФться зСЦ сприйманих вСЦдносин менаду частинами сприйняття, тодСЦ як фСЦзичний простСЦр складаСФться з виведених вСЦдносин мСЦж виведеними фСЦзичними речами. Те, що я бачу, може бути поза моiм сприйняттям мого тСЦла, але не поза моiм тСЦлом як фСЦзичноi речСЦ".

Треба сказати, що наведене висловлення викликаСФ якесь "СЦнтелектуальну незручнСЦсть" через використання поняття "виведене", що, скорСЦше, пСЦдходить для концептуального, чим для фСЦзичного простору.

ПрипускаСФ певний рСЦвень абстрагування, що означаСФ поняття фСЦзичного простору, у той час як Рассел розумСЦСФ пСЦд фСЦзичним простором реальний простСЦр, у якому локалСЦзованСЦ фСЦзичнСЦ обСФкти.

Таким чином, Рассел, призиваючи до розрСЦзнення просторСЦв реального й "мислимого", сам не проводить чСЦткого розходження мСЦж поданням про фСЦзичнСЦ обСФкти й фСЦзичний простСЦр, з одного боку, СЦ самими фСЦзичними обСФктами й фСЦзичним простором - з СЦншоi.

Проте можна приСФднатися до наступних слСЦв Рассела: "... Коли я маю переживання, названСЦ тАЮбаченням стола", видимий стСЦл маСФ насамперед положення в просторСЦ мого зорового поля. ПотСЦм за допомогою наявних у досвСЦдСЦ кореляцСЦй вСЦн одержуСФ положення в просторСЦ, що охоплюСФ всСЦ моi сприйняття.

ДалСЦ за допомогою фСЦзичних законСЦв вСЦн корелятивно звязуСФться з яким-небудь мСЦсцем у фСЦзичному просторСЦ-часу, саме з мСЦсцем, займаним фСЦзичним столом. НарештСЦ, за допомогою фСЦзСЦологСЦчних законСЦв вСЦн ставиться до СЦншого мСЦсця у фСЦзичному просторСЦ-часу, саме до мСЦсця, займаному моiм мозком як фСЦзичним обСФктом. Якщо фСЦлософСЦя простору хоче уникнути безнадСЦйноi плутанини, вона повинна ретельно проводити границю мСЦж цими рСЦзними кореляцСЦями".

Констатуючи розходження мСЦж реальним, концептуальним СЦ перцептуальним просторами, ми повиннСЦ видСЦлити й загальне мСЦж ними: таке вимога дСЦалектичного методу. Строго говорячи, загальне мСЦж цими видами простору - у iхнСЦй вСЦдповСЦдностСЦ, тому що останнСЦ два, вСЦдбиваючи, моделюють перше.

Видимо, одним з основних СФ iхня топологСЦчна подСЦбнСЦсть: мСЦж крапками реального й перцептуального просторСЦв СЦснуСФ вСЦдповСЦднСЦсть СЦ порядок крапок у реальному просторСЦ визначаСФ порядок крапок у перцептуальном. У свою чергу, безперервному руху тСЦла в перцептуальном просторСЦ вСЦдповСЦдаСФ безперервний рух тСЦла в просторСЦ реальному.

Установлення топологСЦчноi подСЦбностСЦ мСЦж реальним СЦ концептуальним просторами значно складнСЦше. Ця складнСЦсть обумовлена тим, що концептуальний простСЦр створюСФться тСЦльки в розумСЦ людини для наукового пСЦзнання реального простору. Воно носить абстрактний, часом гранично абстрактний, характер СЦ виражаСФться у виглядСЦ символСЦв - математичних, фСЦзичних СЦ СЦн. Перцептуальний ж простСЦр, будучи безпосереднСЦм вСЦдбиттям реального простору, СФ вСЦдбиття почуттСФве. Воно СФ нам у процесСЦ повсякденного, повсякденного досвСЦду, що постСЦйно спСЦввСЦдносить цей простСЦр з реальним, що й дозволяСФ нам орСЦСФнтуватися в ньому.

Тут немаСФ символСЦв, СФ лише безпосереднСФ сприйняття: навСЦть стСЦл, про яке говорить Рассел, - не стСЦл взагалСЦ, а даний конкретний стСЦл. Але як тСЦльки ми вводимо символСЦчне подання про простСЦр, так вСЦдразу ж переходимо на рСЦвень концептуального простору, незалежно вСЦд того, якСЦ цСЦ символи.

У виглядСЦ символСЦв можна представляти й реальний, СЦ перцептуальний простСЦр: фСЦзичний простСЦр, простСЦр художнСФ (подання реального або перцептуального простору на художнСЦм полотнСЦ, наприклад, або на сценСЦ), математичне й т.д.

Тому концептуальних просторСЦв може бути, видимо, скСЦльки завгодно, СЦ всСЦ вони будуть поданням двох СЦнших видСЦв простору. Мало того, саме завдяки концептуальному простору ми часом ототожнюСФмо реальний й перцептуальний простСЦр, затверджуючи, що при описСЦ наших вСЦдчуттСЦв простору ми описуСФмо реальний простСЦр (це, зокрема, характерно для вульгарно-матерСЦалСЦстичних фСЦлософських систем).

Але, на жаль, тим самим перцептуальний простСЦр, накладаючись своСФрСЦдною "матрицею" на наше мислення, що, цСЦлком природно, утрудняСФ розумСЦння концептуального простору. ОстаннСФ ми прагнемо представити у виглядСЦ очевидноi, зрозумСЦлоi картини, а це, у свою чергу, утрудняСФ дослСЦдження реального простору.

ЛСЦтература

1. Герман Вейль. ПростСЦр. Час. МатерСЦя. ЛекцСЦi по загальнСЦй теорСЦi вСЦдносностСЦ. - К., 2004

2. Хокинг С., Еллис Дж. Масштабна структура простору-часу. - К., 1997

3. Визгин В.П. Релятивистская теория тяготения (истоки и формирование). - М., 1991

4. Визгин В.П. Единые теории в 1-й трети XX в. - М., 1995

Copyright © 2008-2014 geum.ru   рубрикатор по предметам  рубрикатор по типам работ  пользовательское соглашение