Проблема зловживання правом
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°ченню, звичайно ж, СФ аморальним. Якщо правова свСЦдомСЦсть змушуСФ людину оцСЦнювати свою поведСЦнку з точки зору вСЦдповСЦдностСЦ ii або невСЦдповСЦдностСЦ праву, то мораль змушуСФ розглядати тСЦ самСЦ питання у площинСЦ взаСФмовСЦдносин добра СЦ зла, СЦснуючого СЦ належного, СФ певною надситуативною системою критерСЦiв СЦ оцСЦнок. Якщо критерСЦСФм моральностСЦ полСЦтики, держави виступають права СЦ свободи людини СЦ громадянина, то критерСЦСФм моральностСЦ поведСЦнки громадянина СФ виконання ним обовязкСЦв. Обовязок громадянина - утримування вСЦд учинення дСЦй, якСЦ завдають шкоди СЦншим особам. Кожен мусить усвСЦдомлювати, що наявнСЦсть у нього прав СЦ свобод неминуче тягне за собою обовязки стосовно СЦнших людей, суспСЦльства СЦ держави, що права СЦ свободи одного субСФкта обмеженСЦ правами СЦ свободами СЦншого субСФкта права. ВзагалСЦ у правовСЦй державСЦ суперечностСЦ мСЦж СЦнтересами окремих осСЦб у iх взаСФмовСЦдносинах мСЦж собою, а також суперечностСЦ мСЦж СЦнтересами окремоi особи СЦ суспСЦльства чи держави повиннСЦ вирСЦшуватись у контекстСЦ СЦдеi верховенства права.
Шляхи виходу з ситуацСЦi реформованостСЦ правосвСЦдомостСЦ
1) Правове регулювання - це процес, у якому важливу роль вСЦдСЦграСФ субСФкт права. Право належить до складних, багатогранних соцСЦальних явищ, якСЦ не можуть бути описанСЦ за допомогою якогось одного поняття, СЦ перед субСФктом, залежно вСЦд його СЦнтересСЦв або уподобань, постаСФ та чи СЦнша його сторона. ОбСФктивний свСЦт впливаСФ на людину не безпосередньо СЦ автоматично, а через ii психСЦчну дСЦяльнСЦсть; СЦ тому поведСЦнка СЦндивСЦда визначаСФться його внутрСЦшньою психСЦчною активнСЦстю, спонуканням до дСЦяльностСЦ, в якостСЦ яких виступають мотиви13. Мотив (вСЦд лат. movere - приводити в рух; франц. motif -спонукальна причина) зазвичай розглядаСФться як складне психологСЦчне утворення, що спонукаСФ до свСЦдомих конкретних вольових дСЦй чи утримання вСЦд них (бездСЦяльнСЦсть), зумовлених потребами, СЦнтересами СЦ нахилами людини, СЦ слугуСФ для них обТСрунтуванням. В одних випадках мотиви стосуються самоi дСЦi, в СЦнших - наслСЦдкСЦв, що настали, збСЦгаючись при цьому з метою дСЦi. Визначення мотиву вСЦдповСЦдаСФ на запитання: чому людина дСЦяла саме так, а не СЦнакше. Мотиви можуть бути (усвСЦдомленСЦ СЦндивСЦдом або неусвСЦдомленСЦ, але якщо вони спрямовують дСЦяльнСЦсть СЦ реалСЦзуються в поведСЦнцСЦ дСЦСФздатноi фСЦзичноi особи субСФкта права, поведСЦнка маСФ контролюватися свСЦдомСЦстю. Залежно вСЦд наслСЦдкСЦв такоi поведСЦнки вирСЦшуСФться питання про юридичну вСЦдповСЦдальнСЦсть. Право, як стимул, вСЦдСЦграСФ роль одного з елементСЦв ситуацСЦi, яка разом з психологСЦчними процесами визначаСФ дСЦi СЦндивСЦда. Включення права в механСЦзм мотивацСЦi поведСЦнки визначаСФться не лише СЦ не так страхом перед вСЦдповСЦдальнСЦстю або примусом з боку держави, як СЦнтересами особистостСЦ, особливостями ii характеру, правосвСЦдомСЦстю, правовою культурою.
2) Правова культура, за словами Г. К. Варданянца, повинна бути урСЦвноважена юридичною культурою громадянина. Однак можливСЦ випадки, коли субСФкт, що маСФ високу юридичну культуру, наприклад, професСЦйний законодавець або адвокат, може мати вкрай низьку правову культуру СЦ навпаки. У випадках з високою юридичною СЦ низькою правовою культурою, що супроводжуються перевагою приватних СЦнтересСЦв над суспСЦльними, пСЦдвищуСФться ризик зловживання правами; у протилежному випадку, коли рСЦвень правовоi культури високий порСЦвняно з майстернСЦстю володСЦння юридичними тонкощами, у разСЦ, коли люди втрачають вСЦру у справедливСЦсть, наприклад, у перСЦод соцСЦальноi кризи, виникаСФ протилежна ситуацСЦя: вСЦдбуваСФться пСЦдвищення рСЦвня правового нСЦгСЦлСЦзму14.
Перешкодою на шляху поширення зловживання правом може стати належний рСЦвень правосвСЦдомостСЦ, яка маСФ цСЦннСЦсно - орСЦСФнтацСЦйне значення у поведСЦнцСЦ субСФкта права, СФ засобом впливу на право та правову систему держави.
Не можна не погодитись з думкою видатного росСЦйського полСЦтико-правового мислителя першоi половини XX ст., СЦсторика фСЦлософСЦi права РЖ. О. РЖльiна, який стверджував, що правосвСЦдомСЦсть може перебувати на належному рСЦвнСЦ лише там, де 3)високий рСЦвень юридичноi науки.
Живий контакт мСЦж юридичною наукою СЦ свСЦдомСЦстю мас СФ другою умовою для розвитку правосвСЦдомостСЦ. Людина мусить сприймати поняття позитивного права адекватно його змСЦсту. При цьому позитивне право сприймаСФться як таке, що маСФ обСФктивне значення. ОбСФктивне значення права не слСЦд ототожнювати з його ефективнСЦстю. Значення права, на думку РЖ. О. РЖльiна, полягаСФ у тому, що воно мСЦстить у собСЦ певний правильний масштаб СЦ правило поведСЦнки, яке зберСЦгаСФ свою значимСЦсть навСЦть тодСЦ, коли люди його не знають СЦ не хочуть знати. У такому разСЦ можна говорити про наявнСЦсть позитивноi правосвСЦдомостСЦ. ПравосвСЦдомСЦсть перебуваСФ на належному рСЦвнСЦ, якщо люди визнають право. Визнання права полягаСФ у тому, що людина, зрозумСЦвши його обСФктивний змСЦст СЦ значення, добровСЦльно ставить собСЦ за обовязок дотримання його вимог(Категоричний СЦмператив Е.Канта). Людина усвСЦдомлюСФ, що певнСЦ вчинки iй забороненСЦ, хоча в силу позитивного права вона може iх вчинити, але не повинна. Тим самим людина здСЦйснюСФ своСФрСЦдне духовне прийняття позитивного права. У разСЦ, якщо вона пСЦдкоряСФться праву, але не визнаСФ його, РЖ. О. РЖльiн говорив про правосвСЦдомСЦсть озлобленого раба, у якого вСЦдсутнСФ розумСЦння переконання у духовнСЦй цСЦнностСЦ права15.
правосвСЦдомСЦсть правовий нСЦгСЦлСЦзм
Висновок
Таким чином, проблема зловживання правом - це один СЦз найцСЦкавСЦших юридичних феноменСЦв, адже субСФкт таких
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение