Проблема зловживання правом
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
вий ригоризм (висування до права завищених, необгрунтованих претензСЦй); правова демагогСЦя (манСЦпуляцСЦя СЦдеСФю права або правовими СЦдеями з метою досягнення власних корисливих СЦнтересСЦв); правовий нСЦгСЦлСЦзм (загальне негативне, зневажливе ставлення ДО права, закону, правопорядку, юридичне неуцтво); переродження правосвСЦдомостСЦ (готовнСЦсть до свСЦдомого вчинення людиною навмисних, переважно тяжких злочинСЦв, мотивами яких стають жорстокСЦсть, корисливСЦсть та СЦн.)3
НайчастСЦше вказанСЦ прояви деформацСЦi зустрСЦчаються на рСЦвнСЦ СЦндивСЦдуальноi та груповоi правосвСЦдомостСЦ
У контекстСЦ дослСЦджуваноi проблеми на особливу увагу заслуговуй правова демагогСЦя СЦ правовий нСЦгСЦлСЦзм.
Правова демагогСЦя СФ досить небезпечним способом манСЦпуляцСЦi як СЦндивСЦдуальною СЦ груповою, так СЦ суспСЦльною свСЦдомСЦстю що використовуСФться переважно у полСЦтичних цСЦлях. Спекулюючи реальними проблемами СЦ сподСЦваннями фальсифСЦкуючи факти СЦ штучно пСЦдтасовуючи аргументи, красномовний демагог досягаСФ бажаних результатСЦв, приховуючи при цьому своi справжнСЦ намСЦри. Для юридичноi науки бСЦльш цСЦкавим СФ правовий нСЦгСЦлСЦзм.
ПСЦд правовим нСЦгСЦлСЦзмом зазвичай розумСЦють напрямок суспСЦльно полСЦтичноi думки, що заперечуСФ соцСЦальну цСЦннСЦсть права, вважаСФ його недосконалим способом регулювання суспСЦльних вСЦдносин. Правовий нСЦгСЦлСЦзм СФ також найбСЦльш глибоким проявом деформованоi правосвСЦдомостСЦ, що позначаСФться не лише у протиставленнСЦ доцСЦльностСЦ й законностСЦ, а й у запереченнСЦ ролСЦ права СЦ закону у суспСЦльному життСЦ, негативному ставленнСЦ до правовоi системи, порушеннСЦ законодавства, зневазСЦ правоохоронних органСЦв СЦ державних установ. На рСЦвнСЦ СЦндивСЦдуальноi правосвСЦдомостСЦ право постаСФ у такому разСЦ у ролСЦ обмежувача, якому необхСЦдно протистояти. РЖндивСЦд внутрСЦшньо заперечуСФ необхСЦднСЦсть визнання права СЦ дотримання його вимог, вСЦдверто протистоiть праву.
СпСЦльною рисою, що обСФднуСФ рСЦзнСЦ форми СЦ прояви нСЦгСЦлСЦзму, СФ заперечення. ГлибиннСЦ ж, сутнСЦсть риси правового нСЦгСЦлСЦзму, причини його появи лежать у знецСЦненнСЦ права у свСЦдомостСЦ тих чи СЦнших субСФктСЦв. ПСЦд; впливом Певних соцСЦально-економСЦчних та полСЦтичних обставин закон не сприймаСФться як засСЦб захисту своiх прав та СЦнтересСЦв, а тому втрачаються стимули: до його дотримання. СкладаСФться своСФрСЦдний позазаконний порядок реальна структура суспСЦльних вСЦдносин, що виникаСФ в результатСЦ взаСФмодСЦi рСЦзних соцСЦальних сил.
Закон стаСФ рСЦччю чисто формальною, на практицСЦ малоефективною, тому СЦндивСЦд не визнаСФ його цСЦнностСЦ, а то й просто СЦгноруСФ.
Отже, заперечення права - це зовнСЦшнСЦ прояви глибоких змСЦн, що вСЦдбулися в СЦндивСЦдуальнСЦй, груповСЦй або суспСЦльнСЦй правосвСЦдомостСЦ, що повязанСЦ з втратою правом своСФi цСЦнностСЦ. ОскСЦльки цСЦннСЦсть права зазвичай зводиться до його трьох основних характеристик - справедливостСЦ, сили та ефективностСЦ, то й сутнСЦсть правового нСЦгСЦлСЦзму слСЦд розглядати як втрату правом своiх сутнСЦсних рис : справедливостСЦ, сили та ефективностСЦ у свСЦдомостСЦ окремого СЦндивСЦда, певноi соцСЦальноi групи або суспСЦльства загалом4.
Фактори, якСЦ породжують правовий нСЦгСЦлСЦзм, проаналСЦзовано О.В. Волошенюком. ВСЦн дСЦйшов висновку, що для цСЦлСЦсного уявлення про право слСЦд ураховувати як мСЦнСЦмум три компоненти: правовСЦ СЦдеi, правовСЦ норми СЦ дСЦяння, або вСЦдносини, в яких реалСЦзуються нормативнСЦ приписи.
ДеформацСЦя в будь-якому СЦз цих елементСЦв може призвести до зниження або"1 навСЦть повноi втрати правом своСФi цСЦнностСЦ та, як наслСЦдок, до правового нСЦгСЦлСЦзму.
Правовий нСЦгСЦлСЦзм може бути проявом наявностСЦ в СЦндивСЦда5 певноi психопатологСЦi: ВСЦн може стати продовженням (наслСЦдком) негативСЦзму,тобто позбавленого розумних пСЦдстав (немотивованого) опору субСФкта психологСЦчним впливам,що суперечать потребам субСФкта. У цьому випадку вСЦдмова вСЦд виконання вимог закону стаСФ способом виходу СЦз внутрСЦшнього конфлСЦкту та звСЦльнення вСЦд його травмую чого впливу.
Безперечно, правовий нСЦгСЦлСЦзм негативно впливаСФ на правову поведСЦнку субСФкта. Але чи можна вважати, що правовий нСЦгСЦлСЦзм обовязково призводить до зловживання правом? Перш за все необхСЦдно визначити, що таке зловживання правом.
Визначення, що таке зловживання правом
Проблема зловживання правом вСЦдома ще з часСЦв римських юристСЦв, якСЦ фСЦксували випадки реалСЦзацСЦi субСФктивного права не заради задоволення законних СЦнтересСЦв уповноваженоi особи, а виключно з метою завдання шкоди зобовязанСЦй особСЦ. Така реалСЦзацСЦя права визнавалась не лише недобросовСЦсною, а й злСЦсною. В епоху рецепцСЦi римського права ця проблема розглядалася у захСЦдноСФвропейськСЦй, переважно германськСЦй юриспруденцСЦi, де склалося вчення про дСЦяння, якСЦ здСЦйснюСФ уповноважений субСФкт на зло. Такими визнавались дСЦяння, якСЦ вчиняються не для особистоi користСЦ уповноваженоi особи СЦ не через необхСЦднСЦсть, а переважно заради навмисного завдання шкоди зобовязанСЦй сторонСЦ. У другСЦй половинСЦ XIX ст. дослСЦдники проблеми зловживання правом СЦ стали надавати особливого значення розумСЦнню соцСЦальноi обстановки, за якоi приймаються юридичнСЦ норми СЦ виникають, змСЦнюються СЦ припиняються правовСЦ вСЦдносини. Було проаналСЦзовано розходження СЦндивСЦдуальних цСЦлей уповноваженоi особи з соцСЦальними цСЦлями, яких прагне досягти законодавець. За таких умов зловживання правом стаСФ проблемою СЦ для теорСЦi права, СЦ для галузевих юридичних наук, СЦ для судовоi практики5.
Отже, зловживання правом - це завдання зла за допомогою права. Подальша змСЦстовна конкретизацСЦя цього
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение