Проблема здоровтАЩя у валеологСЦi
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?оже бути виконано, тим успСЦшнСЦша протидСЦя хворобСЦ. Саме таким шляхом - пСЦдвищення ефективностСЦ енергоутворення (питомоi СЦнтенсивностСЦ внутрСЦклСЦтинного дихання) - вСЦдбувалася еволюцСЦя всього живого на ЗемлСЦ. Отже, оцСЦнка "кСЦлькостСЦ здоровя" СЦндивСЦда конкретизуСФться у визначеннСЦ його енергопотенцСЦалу.
Основа енергопотенцСЦалу живого органСЦзму - так званСЦ макроерги, головним чином - аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). При його фукнцСЦонуваннСЦ вони постСЦйно розщеплюються, забезпечуючи енергетику функцСЦi клСЦтин, а також постСЦйно ресинтезуються, накопичуючи енергСЦю. ЕнергСЦя для ресинтезу макроергСЦв виникаСФ анаеробним (безкисневим) та аеробним (з участю кисню) шляхами. Перший СЦз них еволюцСЦйно давнСЦший СЦ в 16-18 разСЦв менш ефективний, нСЦж другий. До того ж, анаеробний шлях як енергетичний субстрат використовуСФ лише вуглеводи.
Отже, для того, щоб класифСЦкувати енергопотенцСЦал живоi системи, досить узяти данСЦ про максимальнСЦ аеробнСЦ здСЦбностСЦ людини, якСЦ, у свою чергу, можуть бути охарактеризованСЦ показниками максимального споживання кисню. Практика свСЦдчить, що стСЦйкСЦсть органСЦзму проти негативних чинникСЦв - вСЦд гСЦпоксСЦi до проникаючоi радСЦацСЦi - залежить вСЦд показникСЦв максимального споживання кисню, спСЦввСЦднесених до маси тСЦла СЦндивСЦда.
Як вСЦдомо, визначення максимального споживання кисню - одна з найпоширенСЦших дослСЦдницьких процедур у спортивнСЦй медицинСЦ. Для ii виконання потрСЦбнСЦ прилади - ергометри та газоаналСЦзатори. Але такий шлях вимСЦрювання здоровя малодоступний через дорожнечу вищевказаних приладСЦв. ВихСЦд СЦз становища може бути знайдений досить просто: адже мСЦж максимальними аеробними можливостями людини СЦ результатами тестування ii загальноi витривалостСЦ СЦснуСФ прямолСЦнСЦйна залежнСЦсть. Це значить, що за часом пробСЦгу дистанцСЦi в 3 км для чоловСЦкСЦв (2 км для жСЦнок) можна визначити функцСЦональний клас аеробноi здатностСЦ, тобто вимСЦряти здоровя.
ПодСЦбний пСЦдхСЦд СЦ нагромаджений досвСЦд дають змогу сформулювати поняття "безпечного рСЦвня здоровя", який характеризуСФться максимальним споживанням кисню (42 мл/кг/хв для чоловСЦкСЦв СЦ 35 мл/кг/хв для жСЦнок) або показником максимальноi потужностСЦ навантаження на велоергометрСЦ, що дорСЦвнюСФ вСЦдповСЦдно 3 СЦ 2 Вт/кг/хв., або часом пробСЦгу трикСЦлометровоi дистанцСЦi за 14 хв (чоловСЦки) СЦ двокСЦлометровоi дистанцСЦi за 11 хв 30 сек (жСЦнки). Особи, що мають "безпечний стан здоровя", вСЦдзначаються гарним станом зовнСЦшнСЦх показникСЦв (шкСЦри, волосся, нСЦгтСЦв, статури), а також високими коронарними, респСЦраторними СЦ гормональними резервами. В цСЦлому це забезпечуСФ не тСЦльки хороший зовнСЦшнСЦй вигляд, але й вСЦдсутнСЦсть факторСЦв ризику розвитку багатьох соматичних захворювань.
ФСЦзСЦологСЦчнСЦ та функцСЦональнСЦ резерви органСЦзму
Життя - вСЦчна наука. Його не можна навчитися, можна лише вчитися. СьогоднСЦ життя змСЦнюСФться стрСЦмко, часом непередбачувано. У цьому вирСЦ змСЦн, у цьому складному свСЦтСЦ допоможуть зорСЦСФнтуватися знання, якСЦ живляться розумом. Не менш важливим СФ фСЦзичне СЦ психСЦчне здоровя особистостСЦ.
Вступ до школи - переломний момент у життСЦ дитини. ВСЦн повязаний з новим типом стосункСЦв з оточуючими, новими стосунками з ровесниками, новими формами дСЦяльностСЦ. Цей перСЦод входження дитини в шкСЦльне життя називаСФться перСЦодом соцСЦально-психологСЦчноi адаптацСЦi дитини до нових умов.
Атмосфера шкСЦльного навчання, що складаСФться СЦз сукупностСЦ фСЦзичних, емоцСЦйних, комунСЦкативних, розумових навантажень, висуваСФ все складнСЦшСЦ вимоги до особистостСЦ дитини, до ii адаптацСЦйних ресурсСЦв.
ПсихСЦчна адаптацСЦя - процес активного пристосування людини до умов навколишнього середовища, перш за все - соцСЦального. За успСЦшного пристосування досягаСФться стан адаптацСЦi як оптимального рСЦвня функцСЦонування особистостСЦ.
Якщо середовище ставить до учня вимоги, адаптацСЦя до яких важка через його особистСЦ або вСЦковСЦ особливостСЦ, може розвинутися стан соцСЦальноi, психСЦчноi напруженостСЦ - загроза дезадаптацСЦi.
УнаслСЦдок цього розвиваються:
НепродуктивнСЦ форми реагування.
Симптоми порушення поведСЦнки.
ЕмоцСЦйнСЦ розлади рСЦзного ступеня.
Це виявляСФться в проявах:
пСЦдвищення показника емоцСЦйного збудження, тривожностСЦ, невротизму;
зниження комунСЦкабельностСЦ, емоцСЦйноi стСЦйкостСЦ, самоконтролю, соцСЦальноi смСЦливостСЦ;
зявляСФться почуття неповноцСЦнностСЦ у стосунках СЦз товаришами, вчителями, батьками СЦ в поведСЦнцСЦ в цСЦлому - надмСЦрна соромязливСЦсть;
зниження успСЦшностСЦ, недостатня увага й зосередженСЦсть на уроках;
скарги на погане самопочуття, сон;
втрата СЦнтересу до навчання, школи.
Особливо вразливими щодо розвитку стану дезадаптацСЦi школярСЦв СФ критичнСЦ перСЦоди змСЦн умов виховання СЦ навчання, а саме, вступ до першого класу школи, перехСЦд СЦз початковоi школи у середню школу, перехСЦд до СЦншоi школи.
Тому важлива задача всСЦх дорослих, якСЦ беруть участь в освСЦтСЦ СЦ вихованнСЦ школярСЦв - допомогти дСЦтям пройти перСЦод адаптацСЦi до нових умов, повязаних СЦз змСЦною зовнСЦшнСЦх обставин СЦ внутрСЦшнСЦх змСЦн.
АдаптацСЦя (з лат. adaptare - пристосовувати) - пристосування СЦндивСЦда до умов та вимог нового середовища. ii результатом СФ пристосованСЦсть як особистСЦсна якСЦсть, що виступаСФ показником життСФвоi компетентностСЦ СЦндивСЦда.
АдаптацСЦя бСЦологСЦчна - пристосування органСЦзму до фСЦзичних умов, температури, вологостСЦ, освСЦтлення, запахСЦв, звукСЦв та змСЦн у власному органСЦзмСЦ.
АдаптацСЦя психологСЦчна -