Проблема здоровтАЩя у валеологСЦi
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
д вСЦдзначити, що описанСЦ пСЦдходи можна доповнити впливом природних факторСЦв, мануальною корекцСЦСФю, масажем, бСЦоенергетичними впливами. Допомагають гармонСЦзувати людину в цСЦлому СЦ цигун-терапСЦя, хатха-йога, фСЦто - СЦ фармакосанацСЦя тощо.
ЗагальнофСЦлософськСЦ, бСЦологСЦчнСЦ, медичнСЦ, психолого-педагогСЦчнСЦ аспекти вчення про людину СЦнтегруються в СФдине вчення про здоровя (людини, яке тисячолСЦттями СЦснувало СЦ розвивалося.
Проблема здоровя у валеологСЦi
Людина - це система вСЦдкритого типу, що розвиваСФться в часСЦ й СЦснуСФ в просторСЦ. Тому зовнСЦшнСЦм до пСЦдсистеми "фСЦзичне тСЦло" просторовим аспектом ii функцСЦонування СФ обмСЦн СЦз зовнСЦшнСЦм середовищем - життСФвий простСЦр. Форми такого обмСЦну - харчування (як СЦнтимний, СЦндивСЦдуально визначений звязок органСЦзму СЦз зовнСЦшнСЦм середовищем), дихання, бСЦоенергообмСЦн. Сюди вСЦдносяться вплив на людину екологСЦi, ЗемлСЦ й планет (бСЦоритми).
Просторовим аспектом функцСЦонування другоi, психСЦчноi системи СФ психообмСЦн. Сюди належать впливи людського оточення на рСЦвнСЦ мСЦкрогрупи, колективу (навчального, трудового), людського суспСЦльства. Просторовим (зовнСЦшнСЦм) до пСЦдсистеми "духовне" СФ свСЦтськСЦ СЦ релСЦгСЦйнСЦ духовнСЦ концепцСЦi, вищСЦ духовнСЦ закони, закони моралСЦ, загальнолюдськСЦ цСЦнностСЦ.
ВСЦтчизнянСЦ СЦ свСЦтовСЦ здобутки мають складну основу в обраному пСЦдходСЦ до вирСЦшення проблем здоровя сучасноi людини. Такий пСЦдхСЦд до людини СЦ до обрання стратегСЦi СЦ тактики оздоровлення СФ системним СЦ дозволяСФ створити просту матрицю викладання валеологСЦi у вищСЦй та середнСЦй школСЦ, яка ТСрунтуСФться на законах функцСЦонування людини як системи СЦ основних трьох завданнях ii життя: виживання, репродукцСЦi, реалСЦзацСЦi себе як особистостСЦ.
Структурна модель людини та ii зовнСЦшнСЦ (просторовСЦ) складовСЦ
СвСЦтськСЦ СЦ релСЦгСЦйнСЦ духовнСЦ цСЦнностСЦ
ВалеологСЦя повсякденного життя
Тривалий час традицСЦйна медицина успСЦшно вирСЦшувала поставленСЦ перед нею завдання. Поступово зникли страшнСЦ епСЦдемСЦi, зросла середня тривалСЦсть життя. Та от людство вступило в епоху НТР. Життя змСЦнилося: зросли потоки СЦнформацСЦi, нервово-психСЦчнСЦ перевантаження, прагнення всю фСЦзичну працю замСЦнити роботою машин. Медична наука здобула новий СЦмпульс для розвитку. Але на фонСЦ незаперечних успСЦхСЦв у дСЦагностицСЦ та лСЦкуваннСЦ стало швидко погСЦршуватися здоровя населення: збСЦльшилася кСЦлькСЦсть хворих людей, зросли показники смертностСЦ, СЦнвалСЦдизацСЦi тощо.
ЗмСЦна умов життя сучасних людей СЦстотно змСЦнила й структуру iх хвороб. На перше мСЦсце за поширенням СЦ сумними наслСЦдками вийшли так званСЦ хронСЦчнСЦ соматичнСЦ захворювання. До них належать захворювання серцево-судинноi, дихальноi та ендокринноi систем тощо. МожливостСЦ дСЦагностики цих хвороб цСЦлком достатнСЦ, а лСЦкування - обмеженСЦ. РДдиний вихСЦд - профСЦлактика. А для цього потрСЦбно знати не тСЦльки механСЦзми тСЦСФi чи СЦншоi хвороби, але й механСЦзми здоровя. Визнано, що такСЦ механСЦзми здоровя СЦснують.
АктуалСЦзуючи дане у "ВступСЦ до валеологСЦi" визначення фСЦзичного здоровя як стану гармонСЦi морфологСЦчноi структури фСЦзичного тСЦла СЦ функцСЦонального стану систем життСФзабезпечення людського органСЦзму, помСЦркуСФмо над структурою фСЦзичного здоровя, суттСФвим його змСЦстом. З визначення можна зробити висновок, що даний феномен розглядаСФться як гармонСЦйне поСФднання фСЦзичного (сфера фСЦзичноi культури СЦ спорту) СЦ соматичного (сфера бСЦологСЦi та медицини). Таке розумСЦння означеноi категорСЦi СФ у деяких авторСЦв, котрСЦ дослСЦджують проблему СЦндивСЦдуального здоровя людини. Так, С.В. Попов визначаСФ соматичне здоровя як поточний стан органСЦв СЦ систем органСЦзму людини, основу якого складаСФ бСЦологСЦчна програма СЦндивСЦдуального розвитку, опосередкована базовими потребами, якСЦ домСЦнують на рСЦзних етапах онтогенетичного розвитку. ЦСЦ потреби, по-перше, СФ пусковим механСЦзмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують СЦндивСЦдуалСЦзацСЦю цього процесу.
ФСЦзичне здоровя, за С.В. Поповим, - це рСЦвень росту СЦ розвитку органСЦв СЦ систем органСЦзму, основу якого складають морфологСЦчнСЦ СЦ функцСЦональнСЦ резерви, якСЦ забезпечують адаптацСЦйнСЦ реакцСЦi. Ми вважаСФмо, що данСЦ характеристики слСЦд обСФднати СЦ зауважити, що абсолютне фСЦзичне здоровя визначаСФться красивою фСЦгурою, здоровим волоссям СЦ шкСЦрою, гармонСЦйним розвитком усСЦх фСЦзичних якостей (швидкостСЦ, сили, витривалостСЦ, гнучкостСЦ), а також високою здатнСЦстю органСЦзму пСЦдтримувати постСЦйнСЦсть внутрСЦшнього середовища (гомеостазу), з допомогою чого досягаСФться висока життСФздатнСЦсть основних органСЦв та систем.
Чи можна вимСЦряти кСЦлькСЦсть фСЦзичного здоровя?
У 1926 роцСЦ видатний росСЦйський учений-енциклопедист В.РЖ. Вернадський уперше застосував для вивчення бСЦосфери, тобто всього живого, закони термодинамСЦки. З таких позицСЦй будь-який живий органСЦзм, у тому числСЦ й людина, - вСЦдкрита термодинамСЦчна система. Добре вСЦдомо, що цСЦ системи перебувають у досить стСЦйкому станСЦ стосовно навколишнього середовища. В основСЦ цСЦСФi стСЦйкостСЦ, як пСЦдказуСФ термодинамСЦка, - енергопотенцСЦал системи. Чим вСЦн вищий, тим стСЦйкСЦша нерСЦвновага вСЦдкритоi термодинамСЦчноi системи. Чим бСЦльше енергСЦi в клСЦтинСЦ, тканинСЦ, органСЦ, тим бСЦльше фСЦзСЦологСЦчноi роботи