Проблема "важких" підлітків
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
, то це породжує деструктивну агресивність - потреба пошуку має знайти якийсь вихід [15].
Психологи В. Роттенберг і С. Бондаренко вважають, що неправильно орієнтована потреба в пошуку може проявлятися не тільки у невмотивованій агресивності та несподіваних антисоціальних вчинках. На їхню думку, і деякі масові молодіжні рухи (наприклад, емму, панки) мають також у своїй основі незадоволену потребу в пошуку.
В. Кондрашенко звертає увагу на те, що порушення поведінки, її відхилення від загальноприйнятих норм серед підлітків - явище не виняткове. Підтвердженням цьому є те, що у ЗО - 50 % підлітків, які потрапляють до психіатричних стаціонарів, виявлено девіантні форми поведінки.
Порушення поведінки у підлітків можуть носити дуже різний характер. Це можуть бути і протиправні дії, й ігнорування загальноприйнятих вимог, і пияцтво, і сексуальна розбещеність, і бродяжництво, і суїцидні прояви.
Складність проблеми полягає в тому, що важко буває відповісти на запитання, чи є відхилення в поведінці ознакою психічного захворювання, чи це психологічна особливість перехідного віку, а чи просто дефект виховання.
B.Кудрявцев (1986 р.) за ознакою цільової спрямованості і мотивами всі види поведінки з відхиленнями ділить на три групи: відхилення корисливої орієнтації, відхилення агресивної орієнтації, відхилення соціально - пасивного типу, повязані з відчуженням від суспільства і колективу (зловживання алкоголем, наркотиками, суїцидна поведінка).
В. Ковальов (1981р.) називає три групи відхилень у поведінці: соціально-психологічну (недисциплінованість, протиправна і антисоціальна поведінка), клінічно-психопатологічну, особистісно-динамічну [15].
А. Личко вважає, що порушення поведінки слід розглядати у двох напрямах: за формою прояву порушення (делінквентна. втеча з дому, бродяжництво, алкоголізація, сексуальні девіації, суїцидна поведінка); відносно причин, мотивів, що містяться в їх основі (біологічний і соціопсихологічний). До біологічних чинників вона відносить ураження головного мозку, явища акселерації та інфантилізму; до соціопспхологічних - соціальне середовище і психологічні особливості підліткового віку.
Глибше розуміння причин девіантної поведінки дають дослідження, здійснені в галузі кримінальної психології. Криміналісти вивчають, передусім, мотиви злочинної поведінки (К. Ігошев, Н. Дремова, В. Асєєв, В. Лунєєв, В. Вовків, В. Кудрявцев та інші).
Так, Н. Дремова (1972 p.), досліджуючи структуру мотивів правопорушників, встановила, що мотиви крадіжок у підлітків найчастіше полягають не в корисливості, а стають результатом наслідування моди, захоплення певною річчю, потребою у самоствердженні. К. Ігошев (1971 p.). шляхом вивчення потреб та інтересів неповнолітніх правопорушників, зясував, що основними мотивами є жадібність у 23,2% обстежені;, алкоголізм - у 57,1 %, індивідуалізм - у 47,2 %, бідність духовних інтересів - у 38.9 %. Що стосується інтелектуального рівня обстежених правопорушників, то він зазвичай низький [ 15].
Більшість фахівців вважає, що девіантна поведінка закономірна в тому сенсі, що не виникає на порожньому місці. „Важкі" підлітки, як правило, виростають у неблагополучних сімях. Зазвичай девіантна поведінка стає наслідком цілого комплексу причин.
Розглянувши і проаналізувавши наукову літературу по даній темі, будемо досліджувати у важковиховуваних дітей такі особистісні риси як агресивність та самооцінку.
РОЗДІЛ ІІ. Шляхи вивчення проблеми важких підлітків
2.1 Методи дослідження особистості важких підлітків
Для проведення нашого дослідження ми використовували метод для визначення самооцінки учнів та Методику визначення схильності до відхиленої поведінки /О.Н.Орел/, але одним із основних методів дослідження є спостереження.
Метод спостереження - один із випробуваних методів, яким користуються природничі та суспільні науки. Він може застосовуватися самостійно і в поєднанні з іншими методами .
Спостереження як метод передбачає за попередньо розробленим планом цілеспрямоване фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу й використання для потреб практичної діяльності. Від житейського наукове спостереження відрізняється цілеспрямованістю, чіткою схемою і заданістю одиниць спостереження - що саме спостерігати і не менш чіткою фіксацією результатів сприймання.
Цей метод широко застосовується у дослідженнях різних явищ суспільного життя, зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесі колективного обговорення проблем на зборах, у ході дискусій тощо. За його допомогою можна також вивчати вплив на аудиторію лекції, бесіди, вистави. Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування тощо [13].
Метод дослідження самооцінки.
Самооцінка це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей безумовно відноситься до базисних якостей особисті. За думкою авторів короткого психологічного словника, саме вона багато у чому визначає взаємовідношення з оточуючими, критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач [10]. Самооцінка людини залежить від багатьох факторів. Разом з тим психологи давно вже користуються так званою “формулою Дженса”, яка має наступний вигляд:
Самооцінка =
З цієї формули ми бачимо, що п