Причини карибськоi кризи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ку о 15-й годинСЦ 51 рд отримали наказ на демонтаж стартових майданчикСЦв СЦ передислокацСЦю в Радянський Союз. У перСЦод з 5 по 7 листопада всСЦ 42 ракети були вивезенСЦ за межСЦ Куби. 105 американських ракет "ЮпСЦтер", згСЦдно домовленостСЦ, були вивезенСЦ з РЖталСЦi та Туреччини в травнСЦ 1963 року. Але результати операцСЦi "Анадир" цим не обмежуються. ОперацСЦя мала геополСЦтичне, планетарне значення СЦ вирСЦшальну роль у нСЦй вСЦдСЦграли РВСП.
РЗх геостратегСЦчна роль полягала в тому, що своiми активними дСЦями по розгортанню ракетно-ядерного угрупування на КубСЦ, вони створили реальну загрозу СЦснуванню США СЦ таким чином: по-перше, стримали аТСресСЦю Сполучених ШтатСЦв проти Куби, якСЦ змушенСЦ були примиритись з СЦснуванням прориву в стратегСЦi "Анаконди"; по-друге, не досягнувши паритету ядерних сил, вони забезпечили "паритет страху", при якому жодна сторона не могла вважати себе переможцем у ракетно-ядернСЦй вСЦйнСЦ. Вперше в СЦсторСЦi, опинившись у положеннСЦ рСЦвноi небезпеки з СРСР, США дСЦйшли висновку, що величезний ядерний потенцСЦал здатний знищити будь-яку краiну СЦ не може захистити вСЦд знищення американський народ.
Так було започатковано процес ядерного роззброСФння, заборони ядерних випробувань. ВСЦдносини мСЦж СРСР та США стали бСЦльш стабСЦльними та передбачливими. ПСЦсля Карибськоi кризи СвСЦт вступив в СЦнший геополСЦтичний вимСЦр СЦ наприкСЦнцСЦ тунелю зажеврСЦла примара розрядки.
ПОЧАТОК ЗАГОСТРЕННЯ КОНФЛРЖКТУ
ПСЦсля рСЦшення про прийняття НСЦмеччини в НАТО (1954, прийняли 6.5.1955) у вСЦдповСЦдь на вСЦдбудову вСЦйськовоi машини НСЦмеччини, що сприймалася Москвою як складова пСЦдготовки Заходу до наступу на СРСР, Радянський Союз удався до створення вСЦйськового блоку, що мав обСФднати схСЦдноСФвропейськСЦ краiни народноi демократСЦi навколо СРСР та сформувати ефективнСЦ механСЦзми СФдиного управлСЦння збройними силами всього блоку. У травнСЦ 1955 р. у ВаршавСЦ СРСР, Польща, БолгарСЦя, НДР, РумунСЦя, Угорщина та Чехословаччина пСЦдписали договСЦр про створення ОрганСЦзацСЦi Варшавського договору (ОВД). Складалося враження, що цей договСЦр копСЦював Атлантичний пакт. Його стаття 5 передбачала органСЦзацСЦю РДдиного командування пСЦд проводом радянського маршала КонСФва. Варшавський договСЦр, нСЦчого не змСЦнивши у станСЦ схСЦдного вСЦйськового блоку, надав йому бСЦльш наочного вигляду. Варшавський пакт не змСЦнював радикально ситуацСЦю в РДвропСЦ, бо на момент його укладення СРСР уже пСЦдписав двостороннСЦ договори з краiнами СхСЦдноi РДвропи. КрСЦм того, пакт не мав агресивного характеру, бо не виключав можливостСЦ полСЦпшення вСЦдносин краiн-членСЦв й Заходом, декларував недоторканнСЦсть суверенСЦтету держав-учасниць. Задля полСЦпшення ситуацСЦi на переговорах з нСЦмецькоi проблеми пСЦдпорядкування НДР СФдиному командуванню вСЦдстрочувалося. Ще до укладення Варшавського договору, 15 травня 1955 р., СРСР пСЦдписав мирну угоду з АвстрСЦСФю, зобовязавшись вивести своi вСЦйська з ii територСЦi. Отже, утворення Варшавського блоку не мало практичного значення, а було ще одним актом залякування, який органСЦчно укладався в картину конфронтацСЦi Заходу й Сходу протягом усСЦСФi "холодноi вСЦйни".
З утворенням ОВД було завершено процес консолСЦдацСЦi союзникСЦв обох наддержав, залучення iх до участСЦ в глобальнСЦй конфронтацСЦi та легалСЦзацСЦi нових союзницьких вСЦдносин у полСЦтичнСЦй, вСЦйськовСЦй та економСЦчнСЦй сферах. Блокова бСЦполярнСЦсть ставала реальнСЦстю.
Смерть Й. СталСЦна в березнСЦ 1953 р. спричинила певнСЦ змСЦни не лише в розподСЦлСЦ сил у керСЦвництвСЦ СРСР, а й у свСЦтовому масштабСЦ. Розпочалася нова фаза розвитку мСЦжнародних вСЦдносин. УнаслСЦдок внутрСЦшньопартСЦйноi боротьби за владу на початку 1955 р. лСЦдером СРСР став М Хрущов. ВСЦн проголосив новий курс на "мирне спСЦвСЦснування" мСЦж учасниками протистояння. У теоретичному планСЦ ця СЦдея не була новою: вона висувалася В. ЛенСЦним у 20-х роках на противагу планам "свСЦтовоi революцСЦi". Хрущов, визначивши на XX зiздСЦ КПРС курс на "мирне спСЦвСЦснування" як "генеральну лСЦнСЦю" зовнСЦшньоi полСЦтики СРСР, уперше з тих часСЦв надав СЦдеям засновника радянськоi держави практичного застосування.
ЗмСЦни, що iх зазнав зовнСЦшньополСЦтичний курс СРСР, спричинювалися низкою факторСЦв. По-перше, Хрущов розумСЦв, що будь-який конфлСЦкт мСЦж двома наддержавами перетвориться на атомну вСЦйну. НагромадженСЦ атомнСЦ потенцСЦали обох сторСЦн були здатнСЦ дощенту знищити супротивника, а разом СЦ бСЦльшу частину всього свСЦту. По-друге, створення Радянським Союзом атомноi (1949) та водневоi (серпень 1953) бомб, а також "трСЦади" носСЦiв Ядерноi зброi давало змогу завдати ефективного удару по територСЦi супротивника. Таким чином, значно слабшим стало вСЦдчуття "обложеноi фортецСЦ". По-третСФ, СРСР була необхСЦдна мирна пауза для реалСЦзацСЦi грандСЦозних планСЦв економСЦчних перетворень, що iх задумав Хрущов.
ПевнСЦ змСЦни вСЦдбулися й у захСЦдному таборСЦ. Суецька криза 1956 р. (пСЦд час ii ВеликобританСЦя та ФранцСЦя опинилися перед загрозою збройного конфлСЦкту з СРСР СЦ, не пСЦдтриманСЦ США та СЦншими захСЦдними краiнами, мусили припинити воСФннСЦ дСЦi) довела, що СФвропейськСЦ краiни не тСЦльки залишаються вразливими, а й потрапили в залежнСЦсть вСЦд "ядерноi парасольки" США. Так зявилися першСЦ ознаки неоднорСЦдностСЦ в захСЦдному таборСЦ.
БСЦльшого прагматизму набули й настанови полСЦтичного керСЦвництва США пСЦд час правлСЦння другоi адмСЦнСЦстрацСЦi Д. Еизенхауера. США вСЦдмовилися вСЦд концепцСЦi "масованоi вСЦйни" в умовах ядерного протистояння, замСЦнивши ii доктриною "обмеженоi вСЦйни", що вже не пе
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение