Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

уть у повному обсязі застосовуватися заходи кримінально-процесуального примусу; розробка теоретичних положень та конкретних рекомендацій, повязаних із забезпеченням здійснення обвинуваченим права на захист.

Відповідно до зазначеної мети, були поставлені та вирішені такі завдання:

  • розкрити історичні витоки формування статусу обвинуваченого та окреслити сучасні проблеми його визначення;
  • проаналізувати чинне законодавство, правозастосовчу практику й забезпечення обвинуваченому права на захист;
  • зясувати сутність та механізми застосування законів, що забезпечують обвинуваченому право на захист;
  • дати характеристику захисту як кримінально-процесуальної функції;
  • розглянути основні процесуальні гарантії обвинуваченого на стадії досудового слідства, і зокрема, права обвинуваченого та обовязки прокурора, спрямовані на охорону (захист) й забезпечення законних інтересів і прав обвинуваченого.

Обєктом дослідження є правовідносини, що виникають під час реалізації права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України.

Предметом дослідження є забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального судочинства, що відбиває відповідні законодавчі норми, практику їхньої реалізації та певні фрагменти теорії кримінального процесу.

Розділ 1. Професійний захист як гарантія забезпечення прав і законних інтересів особи в кримінальному судочинстві

 

1.1 Право обвинуваченого на захист

 

Важливою гарантією забезпечення права на захист є участь захисника при провадженні по кримінальній справі, діяльність якого має соціальний характер, оскільки, будучи зорієнтованою на спростування обвинувачення, встановлення обставин, які помякшують відповідальність підзахисного, запобігання порушенню його конституційних прав, вона здійснюється в інтересах не тільки обвинуваченого (підозрюваного), а й правосуддя. У звязку з цим є доцільним проаналізувати останні нововведення Кримінально-процесуального кодексу України, які регулюють порядок допуску захисника до участі в справі, здійснення ним своїх повноважень, а також обставини, що виключають його участь.

Відповідно до нової редакції ст. 44 КПК України як захисники допускаються три групи субєктів: особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні; інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Отже, порівняно із законодавством, що діяло раніше, коло осіб, які допускаються до участі в кримінальній справі як захисники, істотно розширено.

Актуальним з огляду на це видається проблема розробки законодавцем більш чітких критеріїв, які можуть лягти в основу відсторонення захисника від участі у справі. Важливою гарантією додержання прав захисника могли б стати доповнення КПК положенням про необхідність узгодження подання слідчого про відсторонення захисника з прокурором або особисте внесення останнім такого подання, а також можливість оскарження рішення суду, винесеного щодо цього питання [3, c. 71-72].

Право обвинуваченого на захист включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси.

Воно забезпечується тим, що закон:

а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;

б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов`язковою;

в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов`язок розяснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 142, 294 КПК) і забезпечити можливість здійснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.

В жодному випадку не можливо перекладувати обов`язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, тобто слідчі, прокурори, судді тощо.

Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі[6, c. 34].

 

1.2 Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного)

 

Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здійснення.

Основні процесуальні права обвинуваченого:

  • знати, в чому його обвинувачують;
  • давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
  • мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
  • подавати докази;
  • заявляти клопотання;
  • ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
  • брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
  • заявляти відводи;
  • подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
  • підсудний має право на останнє слово.

Обвинувачений не тільки має процесуальні права, а й несе процесуальні обов`язки. В