Предмет, структура СЦ функцСЦi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Предмет, структура та функцСЦi етики
1.Мораль як предмет етики
Поняття етика походить з давньогрецького ethos, що спочатку позначало спСЦльне мСЦсце мешкання. У епоху давньогрецькоi архаiки це слово набуло значення звичаю, характеру, темпераменту, образу думок. Рання грецька фСЦлософСЦя надала поняттю етика термСЦнологСЦчний сенс, позначивши ним природу, натуру, сталий характер, норов того чи СЦншого явища. АрСЦстотель (IV ст. до н.е.) запропонував прикметник ethikos - етичний - для позначення доброчесностей характеру, у вСЦдмСЦнностСЦ вСЦд чеснот розуму, що надало АрСЦстотелевСЦ можливСЦсть використати для позначення науки, яка вивчаСФ етичнСЦ доброчесностСЦ, СЦменник ethice: найвСЦдомСЦшСЦ працСЦ класика античноi фСЦлософСЦi, що iх присвячено природСЦ людини, мСЦстять назву етика - Велика етика, НСЦкомахова етика, Евдемова етика. Треба пСЦдкреслити, що змСЦст цих творСЦв, яким майже 2,5 тисячСЦ рокСЦв, анСЦ у фСЦлософсько-теоретичному, анСЦ у морально-практичному аспектах не зменшив своСФi значущостСЦ.
РЖсторСЦя поняття етика нСЦби повторилася у розвитку римськоi культури: приблизним латинським аналогом слова ethos СФ слово mos (morеs). ДавньоримськСЦ фСЦлософи, безпосередньо посилаючись на АрСЦстотеля, ввели в лСЦтературу прикметник moralis, який позначав належне до характеру, звичаю, вСЦд чого пСЦзнСЦше було створене поняття moralitas - мораль.
Таким чином, за етимологСЦСФю давньогрецьке етика та давньоримське мораль майже спСЦвпадають, але у подальшому СЦсторико-культурному розвитку змСЦст цих двох понять набув вСЦдмСЦнностей: етика - це теорСЦя, вчення, роздСЦл фСЦлософСЦi, мораль - це живе явище культури, яке вивчаСФться етикою.
Моральна сфера людського життя СФ чи не найскладнСЦшою, оскСЦльки поняттям мораль охоплюються такСЦ його аспекти, як:
- правила, якСЦ регулюють людську поведСЦнку, зокрема, мСЦжособистСЦснСЦ та професСЦйнСЦ стосунки;
- безпосереднСФ СЦндивСЦдуальне та групове вираження людяностСЦ - пСЦклування про людину;
- особливу сферу цСЦннСЦсного буття людини;
- засСЦб обслуговування людськоi дСЦяльностСЦ;
- засСЦб зясування сенсу СЦснування СЦ сфери самореалСЦзацСЦi;
- форму духовно-практичного опанування свСЦту - форму суспСЦльноi свСЦдомостСЦ, або духовного життя суспСЦльства;
- форму самосвСЦдомостСЦ людини.
Етика на побутовому рСЦвнСЦ частСЦше за все розумСЦСФться як мудрСЦсть життя; за часСЦв АрСЦстотеля етика, частСЦше за все, синонСЦмСЦзуСФться з практичною фСЦлософСЦСФю.
В останнСЦ роки поняття мораль нСЦби зменшило свою визначенСЦсть й актуальнСЦсть, але можна стверджувати, що чим бСЦльше суспСЦльство СЦ люди втрачають у своСФму духовному життСЦ, тим бСЦльш особистим СЦ потаСФмним стаСФ для людини те, що охоплюСФться поняттям моралСЦ.
2. Проблема походження моралСЦ
Зясування сутностСЦ моралСЦ, ii специфСЦки, функцСЦй, структури може здСЦйснюватися з рСЦзних свСЦтоглядних та методологСЦчних позицСЦй, перш за все, повязаних з тлумаченням виникнення людини, в залежностСЦ вСЦд чого прийнято говорити про релСЦгСЦйнСЦ, натуралСЦстичнСЦ, соцСЦально-СЦсторичнСЦ концепцСЦi моралСЦ.
У релСЦгСЦйних концепцСЦях мораль тлумачиться як те, що дано самим Богом, пСЦдкреслюСФться ii унСЦверсальний, загальнолюдський характер, - тобто СФдина мораль поширюСФться на всСЦх людей без винятку: всСЦ СФ рСЦвними перед ii вимогами, якСЦ СФ обовязковими для усСЦх. РелСЦгСЦйна етика наповнюСФ мораль високим духовним змСЦстом, захищаСФ ii вСЦд спрощення, утилСЦтарностСЦ. Однак релСЦгСЦйнСЦ концепцСЦi виносять витоки моралСЦ за межСЦ суспСЦльства й недооцСЦнюють значення особистостСЦ у становленнСЦ моральноi свСЦдомостСЦ. БСЦльш того, рСЦзнСЦ релСЦгСЦйнСЦ системи створили рСЦзнСЦ - за змСЦстом та вагою - системи моральних цСЦнностей, якСЦ й досСЦ тСЦСФю чи СЦншою мСЦрою заперечують одна одну (наприклад, в СЦсламськСЦй моралСЦ одна з найвищих чеснот та обовязкСЦв мусульманина полягаСФ у знищеннСЦ невСЦрних, за що пропонуСФться майже миттСФвий рай, але християнська мораль заснована на протилежному принципСЦ - непротивлення злу насильством: заповСЦдь люби ворога свого).
НатуралСЦстична етика шукаСФ витоки моралСЦ у свСЦтСЦ природи, у бСЦологСЦчнСЦй природСЦ людини; провСЦднСЦ СЦдеi натуралСЦстичноi етики висловленСЦ у творах дСЦячСЦв ПросвСЦтництва (Т. Гоббса, Б. МандевСЦля, К.А. ГельвецСЦя), пСЦзнСЦше - у творах Ч. ДарвСЦна, Г. Спенсера, П. КропоткСЦна, 3. Фрейда, К.-Г. Юнга, В. Ефроiмсона, П. Симонова та СЦн. ЗгСЦдно з цСЦСФю позицСЦСФю, поява моралСЦ тлумачиться як закономСЦрна фаза у процесСЦ еволюцСЦi тваринного свСЦту, тобто абсолютизуСФться значення бСЦологСЦчного чинника у виникненнСЦ моралСЦ. СутнСЦсть моралСЦ тут вбачаСФться, врештСЦ-решт, в СЦнстинктах самозбереження та продовження роду (виду).
БСЦльш виваженим СЦ глибоким здаСФться соцСЦально-СЦсторичний пСЦдхСЦд до виникнення людини й моралСЦ, запропонований ще АрСЦстотелем. К. Маркс, Е. ДюркТСейм, М. Вебер та СЦн. обТСрунтовували соцСЦальну природу моралСЦ, ii витоки шукали у розвитку суспСЦльного життя. На думку прибСЦчникСЦв соцСЦально-СЦсторичного пСЦдходу, мораль СФ наслСЦдком матерСЦально-економСЦчних вСЦдносин суспСЦльства, ii виникнення повязуСФться з необхСЦднСЦстю забезпечення суспСЦльного (людського), на вСЦдмСЦну вСЦд тваринного, способу життя, з потребами координацСЦi, узгодження СЦндивСЦдуальноi за характером дСЦяльностСЦ з колективною взаСФмодСЦ