Предмет, структура СЦ функцСЦi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ння за порушення своiх норм (законСЦв), як то робить право. ОскСЦльки мораль завжди повязана з добровСЦльним виконанням вимог, правил, приписСЦв на основСЦ власного вСЦльного вибору автономноi особистостСЦ, вона виконуСФ також СЦ виховну функцСЦю, або функцСЦю соцСЦалСЦзацСЦi СЦндивСЦдСЦв.
РЖмперативнСЦсть, нормативнСЦсть СЦ оцСЦнювальнСЦсть, як риси, що обумовлюють специфСЦку моралСЦ, СЦснують СЦ реалСЦзуються у СФдностСЦ й складають механСЦзм функцСЦонування моралСЦ. СпецифСЦка моралСЦ, таким чином, полягаСФ у тому, що це СФ спосСЦб практично-духовного, нормативного, СЦмперативно-цСЦннСЦсного освоСФння дСЦйсностСЦ, особлива форма регулювання стосункСЦв мСЦж соцСЦальними субСФктами СЦ поведСЦнки людини, що ТСрунтуСФться на глибоко особистСЦй субСФктивнСЦй мотивацСЦi поведСЦнки, свСЦдомому СЦ добровСЦльному прийняттСЦ зобовязань слСЦдувати вимогам моралСЦ СЦ пСЦдтримуСФться тСЦльки особистими переконаннями у iх необхСЦдностСЦ, справедливостСЦ СЦ гуманностСЦ. Це внутрСЦшнСЦй саморегулятор поведСЦнки людини, спрямований на ствердження людяностСЦ. Тому мораль СЦ СФ найбСЦльш розвинутою формою соцСЦальноi регуляцСЦi, надСЦйним способом орСЦСФнтацСЦi людини у свСЦтлСЦ соцСЦальних вСЦдносин СЦ цСЦнностей, що пСЦдтримуСФ СФднСЦсть, стабСЦльнСЦсть, цСЦлСЦснСЦсть суспСЦльства, розвиток СЦ вдосконалення суспСЦльства й самоi людини. З цього витСЦкаСФ ще одна функцСЦя моралСЦ - гуманСЦзуюча. Мораль разом з СЦншими формами духовного життя СЦ соцСЦальними СЦнститутами через своi цСЦнностСЦ, механСЦзми знаходить шляхи примирення, залагодження, зняття суперечностей заради СФдностСЦ, цСЦлСЦсностСЦ суспСЦльства вСЦдповСЦдно до СЦдеалСЦв добра, справедливостСЦ, гуманСЦзму. Тому можна розумСЦти цю функцСЦю як функцСЦю гармонСЦзацСЦi людських СЦ суспСЦльних вСЦдносин. На наш погляд, саме функцСЦi соцСЦалСЦзацСЦi СЦндивСЦдСЦв та гармонСЦзацСЦi суспСЦльних вСЦдносин СФ провСЦдними, а СЦншСЦ - похСЦдними вСЦд них (та не специфСЦчно моральними), хоча така точка зору ще не пануСФ серед фСЦлософСЦв моралСЦ.
4. Структура та завдання етики
Сучасне етичне знання мСЦстить такСЦ змСЦстовнСЦ блоки:
1) емпСЦричну (описову) етику, яка констатуСФ та аналСЦзуСФ норови, звичаi, моральнСЦ чесноти представникСЦв рСЦзних народСЦв, соцСЦальних груп СЦ верств;
2) загальну теорСЦю моралСЦ - власне, фСЦлософСЦю моралСЦ, яка створюСФ та обТСрунтовуСФ певний категорСЦальний апарат для розумСЦння морального аспекту життя, зясовуСФ специфСЦку та структуру моралСЦ, вирСЦшуСФ проблему ii походження, спСЦввСЦдношення моральноi необхСЦдностСЦ, свободи СЦ вСЦдповСЦдальностСЦ тощо;
3) нормативну етику - зведення вимог, приписСЦв суспСЦльства СЦ стереотипСЦв поведСЦнки особистостСЦ, ii моральних якостей, якСЦ вСЦдповСЦдають суспСЦльним моральним нормам;
4) теорСЦю морального виховання (педагогСЦчну етику), яка забезпечуСФ засвоСФння СЦндивСЦдами встановлених моральних зразкСЦв поведСЦнки, та професСЦйну етику, яка описуСФ та обТСрунтовуСФ особливостСЦ моральних вимог пСЦд час професСЦйноi дСЦяльностСЦ та спСЦлкування для рСЦзних професСЦйних груп (медична етика, етика вчителя, етика дСЦяльностСЦ фахСЦвцСЦв СЦнженерних та компютерних професСЦй тощо);
5) деякСЦ дослСЦдники виокремлюють як особливу складову етичного знання СЦсторСЦю етичноi думки, яка СФ важливою складовою фСЦлософСЦi моралСЦ, тому що вивчаСФ СЦ демонструСФ, як утворювалося коло етичних проблем, як змСЦнювалися способи iх вирСЦшення, допомагаСФ зрозумСЦти закономСЦрностСЦ розвитку СЦ функцСЦонування моралСЦ, виявити СЦсторичну типологСЦю моралСЦ.
ЗгСЦдно з цСЦСФю структурою, головними функцСЦями етики СФ:
1) функцСЦя описання,
2) функцСЦя пояснювання та
3) цСЦннСЦсно-орСЦСФнтацСЦйна (або нормативно-СЦмперативна), якСЦ СЦнтегруються у функцСЦi вироблення етичних знань на усСЦх структурних рСЦвнях.
РЖншими словами, етика, по-перше, описуСФ мораль, по-друге, пояснюСФ та обТСрунтовуСФ мораль, по-третСФ, вчить моралСЦ.
ФункцСЦi етики реалСЦзуються в iх СФдностСЦ, тому що завданнями етики СФ не лише вирСЦзнення моральноi складовоi з рСЦзноманСЦтних форм людськоi дСЦяльностСЦ, визначення й описання реальних звичаiв, мотивСЦв поведСЦнки, але й формулювання моральних норм, принципСЦв, чому присвячена майже уся нормативна частина етичного знання.
Вже згадуваний Ерих Фромм (1900-1980) видСЦлив в СЦсторСЦi культури людства два види етики: гуманСЦстичну та авторитарну. Перша спитаСФться на вСЦру в людину як особистСЦсть, на ii свободу та розум, на признання незалежностСЦ (автономностСЦ) та рСЦвностСЦ СЦндивСЦдСЦв, вважаючи людину спроможною самостСЦйно розрСЦзнювати добро за зло СЦ залежно вСЦд цього давати правильнСЦ етичнСЦ оцСЦнки. Друга, навпаки, орСЦСФнтована чимось зовнСЦшнСЦм вСЦдносно особистостСЦ, тому що базуСФться на СЦдеях нерСЦвностСЦ, авторитету та зовнСЦшнього пСЦдкорення йому, а також на принципСЦ колективСЦзму (як усСЦ, не гСЦрше - але ж СЦ не краще? - за СЦнших) як антитезСЦ СЦндивСЦдуалСЦзму.
У сучаснСЦй культурнСЦй ситуацСЦi головним завданням етики СФ обТСрунтування й розумСЦння моралСЦ як базисноi (загальнородовоi) основи усСЦх форм духовного життя, як явища загальнолюдського - на противагу ii класового, нацСЦонального чи корпоративного тлумачення. Лише на цьому ТСрунтСЦ можливо вирСЦшення завдання формування моральноi культури суспСЦльства СЦ особистостСЦ в умовах ринковоi економСЦки та переходу до СЦнформацСЦйного суспСЦльства.