Предмет, структура СЦ функцСЦi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ю для виживання людини за суворих умов життя первСЦсних спСЦльнот, з необхСЦднСЦстю регулювати людськСЦ стосунки, упорядковувати людське спСЦлкування тощо.
Але останнСЦм часом фСЦксуСФться тенденцСЦя до синтезу ранСЦше протилежних методологСЦчних пСЦдходСЦв, ураховуючи СЦ такСЦ новСЦ позицСЦi, як, наприклад, гендерний пСЦдхСЦд. Справа у тСЦм, що у фСЦлософсько-СЦсторичнСЦй лСЦтературСЦ (М. ШтСЦрнер), у психоаналСЦзСЦ (З. Фрейд, Е. Фромм) неодноразово висловлювалися СЦдеi про своСФрСЦдний паралелСЦзм первСЦсного - архаiчного - досвСЦду людства СЦ СЦндивСЦдуального досвСЦду дитинства; у ХХ ст. подСЦбнСЦ СЦдеi були залученСЦ до соцСЦобСЦологСЦi та когнСЦтивноi епСЦстемологСЦi (Д. СмайллСЦ, Г. Фолмер) для пояснення формування людськоi свСЦдомостСЦ та мовноi комунСЦкацСЦi. Ця паралель полягаСФ у тому, що досвСЦд, аналогСЦчний родовому, може бути пережитим людиною у родинних стосунках, головним чином, у вСЦдносинах мСЦж матСЦрю та дитиною. Можна погодитись СЦз Р.Г. Апресяном у тСЦм, що той досвСЦд, який переживаСФться СЦ засвоюСФться дитиною, СФ антропологСЦчною передумовою (засадою) формування змСЦсту СЦ характеру моралСЦ, причому, саме материнська любов розглядаСФться дослСЦдником як еталон абсолютноi й безумовноi безкорисностСЦ СЦ самовСЦдданостСЦ. З боку ж дитини формуСФться природно-егоiстичне вСЦдношення користувача. БезпосереднСФ задоволення простих потреб явно чи неявно асоцСЦюСФться у дитини з матусиною турботою, тобто з безкорисним служСЦнням, самопожертвуванням. З психологСЦчноi точки зору, свСЦдомСЦсть людини програмуСФться таким чином, що саме цСЦ прояви материнською любовСЦ сприймаються як безсумнСЦвно позитивнСЦ цСЦнностСЦ. Мораль СФ результатом соцСЦокультурного зняття досвСЦду цих стосункСЦв, тобто обективування, абстрагування таких характеристики людських взаСФмин, як безпосереднСЦсть, самовСЦдданСЦсть, безкорисна турботливСЦсть, якСЦ притаманнСЦ стосункам мСЦж матерю та дитиною. В СЦснуваннСЦ людини мораль виникаСФ пСЦд час зрозумСЦння СЦндивСЦдом своСФi вСЦдмСЦнностСЦ вСЦд СЦнших, вСЦдокремленостСЦ вСЦд родини, перш за усе, вСЦд матерСЦ. Якщо продовжити паралель мСЦж СЦсторичним розвитком родовоi общини та СЦндивСЦдуальним досвСЦдом стосункСЦв у родинСЦ, то розпад первСЦсного колективу можна уподСЦбнити першим крокам соцСЦалСЦзацСЦi - спСЦлкуванню з батьком. На думку Е. Фромма, мати вносить у свСЦдомСЦсть дитини СЦдеi любовСЦ, рСЦвностСЦ та терпимостСЦ, на вСЦдмСЦну вСЦд батька, який вносить СЦдеi розуму, дисциплСЦни, СЦндивСЦдуалСЦзму, СЦСФрархСЦi, необхСЦдностСЦ пСЦдкорятися.
Таким чином, походження моралСЦ вСЦдбувалося як тривалий культурно-СЦсторичний процес, пСЦдготовлений природними СЦ соцСЦальними чинниками. РД пСЦдстави розумСЦти мораль, яка СФ продуктом суспСЦльно-СЦсторичного розвитку, що розгортаСФться на основСЦ й у процесСЦ практично-духовноi дСЦяльностСЦ людей, як своСФрСЦдну компенсацСЦю за розпад безпосереднСЦх родинних звязкСЦв пСЦд час переходу вСЦд архаiки до цивСЦлСЦзацСЦi, та, з СЦншого боку, як певну адаптивну стратегСЦю, яка, поряд з культуротворчСЦстю, й понинСЦ забезпечуСФ виживання людського роду. РЖнакше ця интегративна (синтетична) концепцСЦя походження та сутностСЦ моралСЦ називаСФться культурологСЦчною.
3. СпецифСЦка СЦ структура моралСЦ, ii головнСЦ соцСЦальнСЦ функцСЦi
Мораль вСЦдбиваСФ цСЦлСЦсну систему поглядСЦв на суспСЦльне життя, переконань, звязок суспСЦльства СЦ особистостСЦ, залежнСЦсть певних звичаiв, традицСЦй, норовСЦв, норм вСЦд суспСЦльних СЦнтересСЦв. ЗмСЦст реальних вимог, приписСЦв визначаСФться конкретно-СЦсторичними соцСЦальними умовами, матерСЦальними СЦ духовними чинниками. Отже, мораль СФ соцСЦокультурним феноменом, а не результатом людського свавСЦлля, вона обСФктивно обумовлена СЦ виступаСФ необхСЦдною формою самореалСЦзацСЦi суспСЦльних СЦндивСЦдСЦв. Мораль - це сукупнСЦсть вимог, приписСЦв, цСЦнностей СЦ принципСЦв щодо поведСЦнки людини у ставленнСЦ ii до суспСЦльства, соцСЦальних СЦнститутСЦв, субСФктСЦв, до СЦнших людей СЦ до самоi себе з позицСЦй добра чи зла.
Мораль передбачаСФ певне цСЦннСЦсне ставлення людини до природного свСЦту, суспСЦльства, спСЦльнот, соцСЦальних СЦнститутСЦв, соцСЦальних субСФктСЦв, СЦнших людей СЦ до самоi себе. МоральнСЦ цСЦнностСЦ (СЦдеали - уявлення про добро, справедливСЦсть, вСЦдповСЦдальнСЦсть, почуття дружби, любовСЦ тощо), що виникають та СЦснують у суспСЦльствСЦ, сприймаються моральною свСЦдомСЦстю людини, кристалСЦзуються в ii цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦi, переконання, соцСЦально-психологСЦчнСЦ настанови й реалСЦзуються у вчинках, лСЦнСЦi поведСЦнки на життСФвому шляху особистостСЦ. У моралСЦ санкцСЦя моральноi свСЦдомостСЦ дСЦй соцСЦальних субСФктСЦв здСЦйснюСФться у формСЦ оцСЦнки (схвалення чи засудження), яка вСЦдповСЦдаСФ поняттям добра чи зла, справедливостСЦ, блага.
СутнСЦсть моралСЦ неможливо зясувати поза звязком СЦз суспСЦльною практикою, дСЦяльнСЦстю, поведСЦнкою людей як соцСЦальних субСФктСЦв. СпецифСЦка моральноi дСЦяльностСЦ полягаСФ у тому, що ii у чистому видСЦ не СЦснуСФ: моральний аспект включений до всСЦх видСЦв дСЦяльностСЦ (професСЦйно-трудовоi, або економСЦчноi, соцСЦально-полСЦтичноi, сСЦмейно-побутовоi, науково-пСЦзнавальноi, художньо-естетичноi тощо) СЦ реалСЦзуСФться в них, сприяючи або ж, навпаки, зашкоджуючи досягненню суспСЦльного СЦдеалу. Точно так же не СЦснуСФ й моральних вСЦдносин у чистому видСЦ: вони СФ невСЦдСФмною складовою будь-яких людських взаСФмин, що реалСЦзуються у спСЦлкуваннСЦ на СЦндивСЦдуальному рСЦвнСЦ. У чистому видСЦ СЦснуСФ лише моральна свСЦдомСЦсть того чи СЦншого часу, краiни, соцСЦальноi групи чи СЦндивСЦду, що проявляСФться у моральних почуттях, уявленнях, поняттях, судженнях. Почуття (провини, розкаювання тощо