Предмет, структура СЦ функцСЦi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
), вимоги (чесноти, норми, кодекси тощо), СЦншСЦ прояви моральноi свСЦдомостСЦ СФ нСЦ чим СЦншим як специфСЦчними формами описання моральних вСЦдносин СЦ приховують конфСЦгурацСЦi реальних суспСЦльних взаСФмин мСЦж людьми, СЦнколи викривлюючи у свСЦдомостСЦ реальнСЦ моральнСЦ вСЦдношення. Отже моральне життя нСЦби подвоюСФться, розсСЦкаСФться на два рСЦвнСЦ: сферу сущого (реальну практику норовСЦв, зразкСЦв поведСЦнки) СЦ сферу того, що маСФ бути (нормативнСЦ настанови моральноi свСЦдомостСЦ).
Узагальнюючи все ранСЦше сказане, можна стверджувати, що мораль, як цСЦлСЦсне явище соцСЦокультурноi дСЦйсностСЦ, маСФ складну структуру, в якСЦй поСФднуються, взаСФмно проникаючи одне в одне: а) моральна свСЦдомСЦсть, б) моральна дСЦяльнСЦсть та в) моральнСЦ вСЦдносини, причому, прСЦоритет належить саме свСЦдомостСЦ. РЖ якщо етика СФ вченням про мораль, ii також можна розумСЦти як частину моралСЦ - теоретичний рСЦвень моральноi свСЦдомостСЦ.
Виходячи з признання соцСЦокультурноi сутностСЦ людини, мораль розумСЦСФться як спосСЦб присвоСФння людиною соцСЦальностСЦ у дСЦяльностСЦ й спСЦлкуваннСЦ, як спосСЦб специфСЦчно людського СЦснування, як рСЦзновид практично-духовного освоСФння дСЦйсностСЦ - оцСЦночно-СЦмперативний спосСЦб освоСФння свСЦту, повязаний з виробленням духовних цСЦнностей СЦ вимог, форма людськоi СЦндивСЦдуальностСЦ, що складаСФ особливу систему орСЦСФнтацСЦй людини у соцСЦальному середовищСЦ. Це означаСФ що моральнСЦ погляди, судження, оцСЦнки, вимоги тощо СФ продуктами активностСЦ моральноi свСЦдомостСЦ людей, якСЦ вступають у вСЦдносини СЦз зовнСЦшнСЦм свСЦтом як представники колективСЦв, спСЦльнот, суспСЦльства.
Отже, джерело моралСЦ - у суспСЦльних потребах людини, спСЦльнот, у суспСЦльнСЦй необхСЦдностСЦ пСЦдтримувати колективне життя людей, регулювати суспСЦльнСЦ, мСЦжлюдськСЦ вСЦдносини, що обумовлюСФ одну з найголовнСЦших соцСЦальних функцСЦй моралСЦ - регулятивну. Однак регулятивну функцСЦю також виконують право, релСЦгСЦя, мСЦф, - тобто регулятивна функцСЦя, не зважаючи на ii найважливСЦший статус, не СФ чимось таким, що визначаСФ специфСЦку моралСЦ.
Друга функцСЦя моралСЦ - свСЦтоглядна, або цСЦннСЦсно-орСЦСФнтацСЦйна: мораль СФ цСЦннСЦсним ставленням до свСЦту природи СЦ культури, соцСЦальних субСФктСЦв, соцСЦальних СЦнституцСЦй, однСЦСФi людини до СЦнших. Мораль виробляСФ цСЦнностСЦ, виявляСФ мСЦру людяностСЦ процесСЦв зовнСЦшнього свСЦту СЦ рухаСФться в межах альтернативи добра чи зла. Вона асоцСЦюСФться з безкорисливСЦстю, передбачаСФ свСЦдомий вибСЦр цСЦнностей, рСЦшень, дСЦй, вчинкСЦв, добровСЦльне слСЦдування моральним вимогам, нормам. Але, знов-таки, свСЦтоглядна функцСЦя притаманна не тСЦльки моралСЦ, а й науцСЦ, фСЦлософСЦi, релСЦгСЦi, мСЦфу, магСЦi, певною мСЦрою мистецтву (так званий художнСЦй свСЦтогляд).
РЖз свСЦтоглядною функцСЦСФю тСЦсно повязана пСЦзнавальна функцСЦя моралСЦ, яка, справедливостСЦ ради, виконуСФться знов-таки наукою, фСЦлософСЦСФю, мистецтвом, буденною свСЦдомСЦстю. Моральна свСЦдомСЦсть бачить свСЦт через призму добра СЦ зла, обовязку та вСЦдповСЦдальностСЦ. Це СФ осмислення сенсу явищ за допомогою критерСЦю людиномСЦрностСЦ. Людина завжди шукаСФ свСЦй шлях у життСЦ. ПСЦзнання життя, вибСЦр свого шляху здСЦйснюСФться з позицСЦй моральних критерСЦiв власними зусиллями. Щоб зрозумСЦти моральний сенс того, що СЦснуСФ СЦ здСЦйснюСФться у життСЦ, необхСЦдно до нього якось морально ставитись, для чого важливим СФ пСЦзнання СЦсторичноi й моральноi необхСЦдностСЦ. ЗацСЦкавлений погляд на свСЦт, людей, самого себе даСФ можливСЦсть оцСЦнити перспективи, отримати цСЦлСЦсне уявлення про сенс людського буття СЦ власного. Так, за допомогою моралСЦ людина пСЦзнаСФ свСЦт морального життя, свСЦй внутрСЦшнСЦй свСЦт, внутрСЦшнСЦй свСЦт СЦнших людей, власнСЦ та людськСЦ моральнСЦ якостСЦ.
ОцСЦнювальна функцСЦя моралСЦ реалСЦзуСФться через моральну оцСЦнку (самооцСЦнку), яка СФ виразом морального переконання особистостСЦ та громадськоi думки. Моральна оцСЦнка здСЦйснюСФться за допомогою понять моральноi свСЦдомостСЦ: добро, зло, благо, справедливСЦсть, совСЦсть, гСЦднСЦсть, честь тощо. У моральнСЦй свСЦдомостСЦ реальне (суще) зСЦставляСФться СЦз належним, СЦдеальним. МоральнСЦ оцСЦнки носять унСЦверсальний характер, поширюються на всСЦ дСЦi, вчинки людини, соцСЦальних субСФктСЦв.
Моральне ставлення будь-якоi людини до свСЦту тСЦСФю чи СЦншою мСЦрою зорСЦСФнтоване СЦдеалом добра. РЖ тому мораль виконуСФ ще одну функцСЦю - СЦмперативну: мораль вимагаСФ певноi поведСЦнки, забороняючи одне СЦ заохочуючи СЦнше. РЖмперативнСЦсть - це форма вираження повелСЦнь (приписСЦв, вимог), спосСЦб iх реалСЦзацСЦi, що орСЦСФнтуСФ особистСЦсть залежно вСЦд конкретно-СЦсторичних умов, обставин на конформСЦзм, адаптацСЦю до встановлених (усталених) суспСЦльством стандартСЦв поведСЦнки. Мораль у такому ракурсСЦ велить, певним чином, як належно ставитись до людей, до суспСЦльства, його СЦнституцСЦй, до природи СЦ до самого себе. На вСЦдмСЦну вСЦд звичаю та права, яким також притаманна ця функцСЦя, мораль у своiх цСЦнностях виражаСФ назрСЦлСЦ, але ще не реалСЦзованСЦ суспСЦльнСЦ потреби, вона спрямована у майбутнСФ, нацСЦлена на удосконалення, покращення суспСЦльних вСЦдносин, стосункСЦв мСЦж людьми. Якщо звичай стверджуСФ суще (реальне), то мораль - належне (СЦдеальне). Для звичаю характерна детальна, однозначна, ситуацСЦйно обмежена регламентацСЦя, де вСЦдкидаються СЦмпровСЦзацСЦя, свобода вибору варСЦантСЦв вчинкСЦв. Звичай, а потСЦм СЦ право (сукупнСЦсть законСЦв, що схваленСЦ СЦнститутами влади) вимагаСФ виконання СЦ не цСЦкавиться мотивами поведСЦнки. Мораль же вимагаСФ особистоi вСЦдповСЦдальностСЦ й за вчинки, й за iх мотивацСЦю, й передбачаСФ свободу вибору моральних цСЦнностей, цСЦлей СЦ засобСЦв iх досягнення, не передбачаючи при цьому якогось зовнСЦшнього та регламентованого покара