Предмет і завдання педагогіки
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
°вно в педагогічній науці зявився термін етнопедагогіка, автор якою Г. Н. Волков. Якщо поняття народна педагогіка включає в себе емпіричні педагогічні знання без належності до конкретної етнічної спільноти, то поняття етнопедагогіка повязане з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій;
козацька педагогіка частина народної педагогіки теорія і практика виховання й навчання підростаючого покоління в Запорізькій Січі, спрямована на формування синівської вірності рідній землі, незалежній Україні;
духовна педагогіка це галузь педагогічних знань і досвіду виховання й навчання особистості засобами релігії;
світська педагогіка це:
1) наука, яка має свої закономірності;
2) практика, яка вказує застосування теоретичних положень;
3) мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя.
Відповідно, основними джерелами педагогіки є:
- педагогічна спадщина минулого;
- передовий педагогічний досвід;
- народна педагогіка;
- педагогічні дослідження.
Педагогічна спадщина минулого представлена працями педагогів-класиків, монографіями та статтями видатних учених, педагогів-новаторів. Наприклад, безцінними для педагогічної теорії та практики, формування національної системи освіти та виховання є праці Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та інших. Серед джерел педагогічної теорії слід виокремити роботи видатних учених 5070-х років XX століття А.М. Арсеньєва, М.І. Болдирєва, В.Ю. Гмурмана, Л. І. Но-викової, Л.В. Занкова, Ф.Ф. Корольова та багатьох інших.
Джерелами практичної педагогіки за певних умов можуть бути художні твори про дитинство, школу, вчителів, що належать класикам літератури.
У 80-х роках XX століття в Радянському Союзі широко відомими стали книжки педагогів-новаторів В.Ф. Шаталова, М.П. Щетиніпа, С.М. Лисенкової, Є.В. Ілліна та інших. В них викладено передовий педагогічний досвід. Є три види узагальнення і поширення досвіду кращих педагогів: педагогічна інформація, педагогічне вибіркове та масове поширення досвіду.
1.2 Предмет педагогіки
Для визначення поняття педагогіка необхідно насамперед розмежувати поняття обєкт і предмет. Обєкт науки це те, що існує як реальність поза самим вивченням. Кожен обєкт може вивчатися різними науками. Так, людина вивчається психологією, соціологією, антропологією, медициною, фізіологією та іншими науками. Водночас кожна наука в цьому обєкті має власний предмет. Предмет науки це те, що кожна наука вивчає в обєкті. Якщо, наприклад, предметом психології є внутрішній психічний світ людини та його загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування, предметом педагогічної психології механізми та закономірності засвоєння людиною соціокультурного досвіду, то предметом педагогіки є процес спрямованого розвитку і формування особистості в умовах її виховання, навчання, самовдосконалення.
Є низка підходів до визначення поняття педагогіка, наприклад: М. М. Фіцули Педагогіка це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини; С. У. Гончаренка Педагогіка ...наука про навчання і виховання підростаючих поколінь; І.П. Підласого Найкоротше, загальне і разом з тим відносно точне визначеним сучасної педагогіки це наука про виховання людини Поняття виховання тут використовується у найширшому смислі, включаючи освіту, навчання, розвиток.
Отже, закономірності виховання зумовлені закономірностями розвитку і формування людини як соціальної істоти; законами її діяльності (принципами і правилами виховної діяльності); специфічними законами процесу виховання, що криються в його структурі, співвідношенні компонентів, зовнішніх і внутрішніх факторів.
Педагогіка як наука містить базові наукові знання про закони й закономірності виховання, що відображають обєктивні та суттєві його основи. Ці знання мають загальний характер для всіх країн і народів. Наприклад, закономірні звязки педагогічного процесу із суспільними вимогами й умовами; звязки між вихованням і розвитком особистості; взаємозвязок між цілями, засобами, умовами і результатами педагогічного процесу тощо. В цьому розумінні педагогіка є наукою загальнолюдською. Проте виховання здійснюється в конкретній країні відповідно до мети, завдань і методів виховання, які віддзеркалюють її історичні, етнічні та регіональні особливості. В такому разі воно набуває національного характеру й отримує назву національне виховання.
Терміном педагогіка позначають дві сфери людської діяльності, спрямовані на виховання людини педагогічну науку і педагогічну практику. Обєктом педагогічної практики є реальна взаємодія учасників педагогічного процесу, а предметом закономірності, прийоми, способи, методи та засоби цієї взаємодії, зумовлені його цілями, завданнями та змістом.
Закономірності педагогічної науки і практики теж взаємозвязані, взаємозумовлені, але водночас принципово різні: перші стосуються вивчення педагогічних процесів, другі їх технології. Всі вони дійсно слугують удосконаленню свого предмета тільки тоді, коли взаємодоповнюються, тобто поєднують ідею та її реалізацію. Педагогічна теорія пізнає закони та закономірності виховання, обґрунтовує його теоретико-методологічні основи, озброює педагогів професійними знаннями про цілі, завдання, зміст, технологію, о