Предмет і завдання педагогіки
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?софії, в ній на той час акумулювалися всі знання про природу, суспільство і людину.
Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. У працях видатних грецьких мислителів Демокріта (бл. 460 бл. 370 pp. до н. е.), Сократа (470/469399 pp. до н. е.), Платона (427347 pp. до н. е.), Аристотеля (384322 pp. до н. е.) було немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості. Наприклад, на основі своєї атомістичної теорії Демокріт висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості. Багато його висловлювань стали афоризмами, що актуальні й на сьогодні: Ніхто не досягне ні мистецтва, ні мудрості, якщо не буде вчитися; Природа і виховання подібні виховання перебудовує людину і... створює природу; Учіння виробляє прекрасні речі лише на основі праці; Більшість багатознайок не має розуму.
Розвиток педагогічної думки отримав своє продовження и працях філософів і ораторів наступних поколінь. Перший штатний педагог Марк Квінтіліан (бл. 35 бл. 96) був автором 12-томної книги Дванадцять книг риторичних настанов практично, першої педагогічної книги. Разом із і порами Цицерона її вивчали в усіх риторичних школах.
У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Вона мала релігійне забарвлення і була просякнута церковною догматикою.
В епоху Відродження (XIVXVI ст.) зявилася ціла низка яскравих мислителів, педагогів-гуманістів, гаслом яких був античний вислів: Я людина, і ні від чого людського не вільна. Серед них італієць Вітторіно де Фельтре (1378 1446), голландець Еразм Роттердамський (14661536), французи Франсуа Рабле (бл. 14941553), Мітель Монтень (1533-1592).
До початку XVII століття педагогіка залишалася частиною філософії її відокремлення від філософії й оформлення в наукову систему повязане з іменем Яна Амоса Коменського (15921670) великого чеського педагога-гуманіста, засновника нової прогресивної педагогічної системи. 1632 року він написав видатний твір Велика дидактика, що започаткував науку про навчальний процес, а 1633 року перше в світі спеціальне керівництво з виховання дітей дошкільного віку Материнська школа. На його думку, людина є найдосконалішим, прекрасним творінням, чудовим мікрокосмом; школа майстернею гуманності. Не втратили актуальності й наукового значення і його схема організації школи, теоретичне обґрунтування та розробка принципів навчання, класно-урочної системи, ідеї загального навчання й початкового навчання дітей рідною мовою. В основі його педагогічної системи лежить принцип природовідповідності виховання: Ми вирішили скрізь іти за природою, і як та проявляє свої сили... так і ми повинні йти за порядком розвитку розумових здібностей, підкреслював Я.А. Коменський.
В історію педагогіки увійшло також імя Джона Локка (16321704) англійського філософа і педагога, який зосередив свою увагу на теорії виховання джентльмена людини, впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з моральними переконаннями.
Непримиренну боротьбу з догматизмом, схоластикою і вербалізмом у педагогіці вели французькі матеріалісти і просвітителі XVI11 століття, такі як Жан-Жак Руссо (1712 1778) автор ідеї природної досконалості дітей, теорії вільного виховання. Швейцарський педагог Йоганн Генріх Песталоцці (17461827) запропонував прогресивну теорію морального виховання учнів, розвинув ідеї гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, прищеплення їм співчуття як основи морального розвитку, намагався поєднати навчання і виховання дітей з організацією їхньої праці.
Суттєвий внесок у педагогіку зробили німецькі педагоги Йоганн Фрідріх Гербарт (17761841) автор теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (розробив чотири етапну модель уроку, систему розвиткових вправ, увів поняття виховального навчання), Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег (17901866) противник станових і національних обмежень у царині освіти, виховання релігійного фанатизму; послідовник Песталоцці.
В Україні зародження педагогіки так само відбувалося в надрах філософії. З часів Київської Русі до нас дійшли настановні твори з виховання: збірник законів Руська правда Ярослава Мудрого і Правда Ярославичів (його синів), Повчання Володимира Мономаха, Житіє Євдокії Полоцької та Повчання дітям ченця Ксенофонта, низка уривків із часописів і листів, де подаються описи народних традицій сімейного виховання, ставлення батьків до своїх нащадків тощо. В розвитку освіти на українських землях важливу роль відіграли братські школи (XIVXVII ст.) в Луцьку, Львові, Києві. Видатний український педагог Іван Огієнко визначав XVII століття в історії української педагогіки як Золотий вік нашого письменства, нашої культури: Київ став центром української культури, її Афінами, став нашим Парижем, розумною головою. У той час Україна досягла суцільної грамотності населення. Чужинці, які побували тут, захоплювались освіченістю українців. Наприклад, Павло Алеппський, подорожуючи Україною в 1654 та 1656 роках, у своїх дорожніх нотатках писав, що українці "люди вчені, кохаються у науках і законах, гарні знавці риторики, логіки і всякої філософії. У їх там розглядають всякі поважні питання, що потребують досліду.
..по всій Козацькій землі, ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть i здебільшого їх жінки та діти, вміють читати та зна?/p>