Аналiз гiдрохiмiчних показникiв рiчки Стрижень
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
розриви озонового шару, який затримуi проникнення на Землю саме таких квантiв сонячного випромiнювання.
При прозоростi води найiнтенсивнiше процеiотосинтезу протiкаi на глибинах вiдповiдно до 1,5 i 6, 3 м, де величина фотосинтетичноi активноi радiацii не падаi нижче 0,17 - 0,22 Дж/см2, оскiльки для максимальноi iнтенсивностi фотосинтезу необхiдно саме така величина сонячноi радiацii.
Сонячна радiацiя вiдiграi виключно важливу роль у функцiонуваннi водних екосистем. З нею повязана поведiнка i розселення гiдробiонтiв у бiотопах. Серед них i органiзми, якi iнтенсивно розвиваються у верхнiх шарах води, куди надходить найбiльше сонячноi енергii. Це переважно автотрофнi органiзми: водоростi, фотосинтетичнi бактерii, вищi водянi рослини. У процесi фотосинтезу вони запасають велику кiлькiсть енергii у виглядi первинно продукованоi органiчноi речовини (первинноi продукцii), яку потiм використовують органiзми iнших трофiчних рiвнiв.
РЖншi процеси, якi протiкають за участю сонячноi енергii, не повязанi безпосередньо з перетворенням сонячного свiтла в енергiю хiмiчних сполук. Свiтло може виступати як iнформативний фактор, що керуi поведiнкою водяних рослин i тварин. Наприклад, фотоперiодичнi реакцii рослин, якi синхронiзують етапи репродуктивного циклу рослин, здiйснюються за допомогою пiгменту фiтохрому [25].
У водяних тварин репродуктивнi цикли теж повязанi з фотоперiодичними реакцiями, опосередкованими через пiгментнi системи. Такi реакцii водяних органiзмiв, як фототаксис та фототропiзм, залежать вiд освiтлення водойм.
Прозорiсть визначаiться безпосередньо на водоймищi за допомогою гладкого металевого диску, обовязково бiлого кольору. Диск для вимiрювання прозоростi маi по краям отвори, за допомогою яких його прикрiплюють до тросу, який розмiчений кольоровими лоскутами через кожнi 10 см. Диск опускають у воду до тих пiр, поки вiн не зникне з поля зору та пiднiмають, поки вiн знову стане помiтним. Середня величина зникнення диску при зануреннi i глибини появи його при пiднiманнi i буде умовною величиною прозоростi води, яку виражають у сантиметрах.
Каламутнiсть визначаiться на глаз i характеризуiться якiсно ( незначна, значна, осад при вiдстоюваннi i т. д.) [30].
2.4 Кольоровiсть води
Кольоровiсть прiсних вод визначаiться в умовних одиницях - градусах платиново-кобальтовоi шкали. Кольоровiсть води, яка перевищуi 30, береться як висока.
Колiр природних вод залежить вiд забарвлення розчинених у нiй речовин, завислих частинок та мiкроорганiзмiв, що населяють водну товщу. Вiн зумовлений поiднанням властивостей водного середовища, берегiв водойми та метеорологiчними факторами. На колiр води впливають завислi речовини автохтонного (внутрiшньоводоймного) та алохтонного (надходять ззовнi) походження [27].
Власний колiр води (блакитний) виявляiться лише у водi деяких чистих гiрських озер. Цей колiр залежить вiд вибiркового поглинання променiв сонячного спектру: найперше у водi затухають найдовшi свiтовi хвилi (червоноi частини спектру), а останнiми короткi хвилi його синьоi частини. Сонячне свiтло, проходячи через воду, втрачаi червонi променi, поступово перетворюючись з бiлого в синi.
Природнi води можуть мати зелене, жовте, буре i навiть чорне забарвлення, що зумовлено переважно наявнiстю гумiнових речовин.
Крiм того, колiр води часто змiнюiться внаслiдок масового розвитку певних планктонних органiзмiв (цвiтiння). Це так зване вегетацiйне забарвлення. Зокрема, при цвiтiннi синьо-зеленими водоростями вода набуваi вiдповiдного кольору, а при iх розкладi навiть темно-синього внаслiдок видiлення пiгментiв фiкоцiану i фiкобiлiнiв. Зеленi водоростi забарвлюють воду в зелений колiр, дiатомовi надають iй жовтуватого вiдтiнку, дуналiела солоноводна (Dunaliella salina), червона евглена (Euglena rubra) i примнезiй маленький (Primnesium parvum) червоного кольору.
Кольоровiсть прiсних вод визначаiться порiвнянням дослiджуваного зразку зi стандартними розчинами, виготовленими з хлорплатинату калiю (К2РtСl6) та хлористого кобальту (СоСl2*6Н2О). Можна також приготувати стандарт з К2Сr2О7 та хлористого кобальту. Зважують на аналiтичних вагах 0,0872 г К2Сr2О7 i 2 г хлористого кобальту, розчиняють реактиви у невеликiй кiлькостi дистильованоi води в мiрнiй лiтровiй колбi, додають 1 мл концентрованоi сiрчаноi кислоти (H2SO4) та доводять дистильованою водою до 1 л. Кольоровiсть цього розчину дорiвнюi 500. Стандарти для порiвняння готують розведенням вихiдного розчину дистильованою водою, 1 л якоi вмiщуi 1 мл концентрованоi сiрчаноi кислоти.
У випадку неможливостi приготування повноi шкали стандартiв, кольоровiсть визначають у парних колориметричних цилiндрах однакового дiаметру з нефарбованого скла, подiлених на мiлiлiтри (вiд 1 до 100) i забезпечених знизу скляними кранами. В один з таких цилiндрiв наливають (до мiтки) дослiджувану воду, у iнший - стандартний розчин, кольоровiсть якого не дуже вiдрiзняiться вiд кольоровостi дослiджуваноi води (такий стандарт отримують розчиненням у 5, 10, 20 або 50 разiв вихiдного розчину в 500). Дивлячись зверху униз (крiзь увесь шар рiдини) на бiлому фонi, зливають iнтенсивнiше зафарбовану рiдину до тих пiр, поки колiр рiдини в обох цилiндрах не буде однаковим. Висота столбу рiдини обернено пропорцiйна iнтенсивностi ii зафарбування. Тому кольоровiсть дослiджуваноi води розраховують за формулою:
Кольоровiсть висота столба стандарту (мл)*кольоровiсть стандарту (градуси) (градус