Аналiз гiдрохiмiчних показникiв рiчки Стрижень
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
жуть слугувати барiром при попаданнi в водойму розсiяних забруднюючих речовин, а також пригнiчують сапрофiтну мiкрофлору. Наприклад, у елодеi ясно вираженi антагонiстичнi властивостi по вiдношенню до сапрофiтних бактерiй, ii розвиток може також прискорити вiдмирання дизентерiйноi палички у водi (Доливо Добровiльський, 1959).
Воднi рослини часто грають значно бiльшу роль, нiж фiтопланктон, в процесах фотосинтетичноi реарегенерацii (Вiнберг, 1955).
Часто завислi частинки створюють значну каламутнiсть води, що рiзко погiршуi ii санiтарний стан та заважають очистцi на водоочисних спорудах. Рослиннiсть i барiром для завислих мiнеральних та органiчних сполук. При фiльтрацii води через зарослi напiвводяних та занурених рослин ii прозорiсть збiльшуiться [3].
В заростях занурених рослин значно збiльшуiться кiлькiсть розчиненого кисню, значно знижуiться кiлькiсть розчиненого кисню, значно знижуiться кiлькiсть сольового амiаку i наростаi азот нiтритiв.
Вищi воднi рослини та зообентос сприяють розвитку фiтофiльноi фауни, яка також приймаi участь у самоочищеннi води та даних вiдкладень вiд органiчних речовин, продуктiв iх розпаду та бактерiй.
Макрофiти використовують також у бiологiчному закрiпленнi берегiв. Укрiплення берегiв за допомогою водних макролiтiв визнано найбiльш надiйним простим i екологiчно вигiдним заходом. В заростях макрофiтiв бiльшостi прiсноводних водойм вiдбуваiться нерест риб.
Але при використаннi вищоi водноi рослинностi можливостей i негативний вплив - при ii вiдмираннi та розкладаннi, вона стаi джерелом вторинного забруднення. РД можливiсть заболочення водойми внаслiдок розростання вищоi водноi рослинностi. Тому необхiдно своiчасно видалити iх з водойм.
Роздiл 2. Основнi гiдрохiмiчнi показники, iх характеристика
2.1 Температура
Молекулярна структура природноi води характеризуiться взаiмодiiю ii простих молекул, внаслiдок чого вона може бути у рiдкому, твердому i газоподiбному станi.
Для функцiонування водних екосистем температурозалежнi змiни фiзико-хiмiчних властивостей води мають виняткове значення. Так, лiд, який покриваi водойми взимку, iзолюi бiльш глибокi шари води вiд промерзання.
При рiзкому зниженнi температури повiтря замерзаi лише поверхневий шар водойм, нижче якого температура води утримуiться на рiвнi плюсових значень. У той же час у неглибоких водоймах при сильних морозах може спостерiгатись промерзання товщi води до самого дна. У таких випадках риби та iншi водянi органiзми вмерзають у льодову товщу. Як правило, за таких умов вiдбуваiться iх масова загибель.
Але i випадки, коли такi риби, як карась, пiсля нетривалого вмерзання i наступного розморожування залишаються живими. Це вiдбуваiться завдяки тому, що навколо тiла риб утворюiться невеликий шар води з пiдвищеною концентрацiiю солей. За таких умов необхiдна нижча температура для замерзання води. Що ж до забезпечення таких риб киснем, то в умовах рiзкого зниження метаболiзму його мiнiмальнi концентрацii у водi дають змогу рибам перебувати певний час у станi анабiозу. Виживають також деякi безхребетнi тварини планктону i бентосу, що утворюють бiоценоз льоду пагон.
При весняному пiдвищеннi температури i таненнi льоду пiсля досягнення температури 4 С вода з верхнiх шарiв як бiльш важка опускаiться на дно, а придоннi шари пiднiмаються на поверхню. Внаслiдок такоi вертикальноi циркуляцii вiдбуваiться бiльш швидке прогрiвання всiii товщi води, в тому числi i нижнiх шарiв, що позитивно впливаi на перебiг бiологiчних процесiв.
Для водних екосистем характерним i повiльне охолодження i нагрiвання води, чому сприяi надзвичайно висока теплоiмнiсть води. Це зумовлено витрачанням певноi частини тепловоi енергii на розрив водневих звязкiв у асоцiйованих молекулах. При значному пiдвищеннi температури повiтря вода хоч i стаi бiльш теплою, але ii температура нiколи не зрiвнюiться з атмоiерною внаслiдок високоi теплоти пароутворення. Так, питома теплота пароутворення (випаровування) при температурi 0 i 100 С становить вiдповiдно 2,5106 i 2,26106 Дж/кг. У спекотнi днi зростаi iнтенсивнiсть випаровування води, а вiдповiдно i вiддача тепла, що запобiгаi ii перегрiванню. РЖ навпаки, при зниженнi температури нижче 0С i утвореннi льоду вивiльняiться значна кiлькiсть тепла (373 Дж/кг), тому вода охолоджуiться повiльно. Питома теплота плавлення льоду 333 000 Дж/кг, його питома теплоiмнiсть при нормальному тиску i 0 С дорiвнюi 2 120 Дж/кг*С), а молекулярна теплопровiднiсть при 0С 2,24 Дж/кг*С. Для снiгу цей показник становить 1,8, а для води 0,6 Дж/кг*С.
Завдяки високiй теплоiмностi води дiапазон коливань температури водного середовища, в якому мешкають гiдробiонти, рiдко коли перевищуi 3035 С. У порiвняннi з гiдробiонтами наземнi органiзми змушенi пристосовуватись до значно бiльшого дiапазону коливань температури навколишнього середовища.
Для визначення температури використовують водний ртутний термометр зi шкалою вiд 0 до 30-35С з мiтками 0,1-0,2С. Коли для вiдбору проб користуються батометром, тодi температуру вiмiрюють термометром, який вмонтованa у батометр. Показання термометру знiмають зразу пiсля того, як витягнули батометр з води. Батометр витримують на заданiй глибинi не менше 3-5 хв. Температуру мiряють з точнiтю до 0,1 С.
Якщо для проб використовують батометр без термометра, то температуру води на глибинi 2-3 м мiряють за допомогою термометра з чашечкою (рис. 1). Це водний те