Аналiз гiдрохiмiчних показникiв рiчки Стрижень
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
рмометр, вмонтований в металеву оправу з металевою чашкою знизу. У чашцi знаходиться кiнець термометру (резервуар зi ртуттю), туди крiзь просвiрленi зверху отвори втiкаi вода. Термометр з чашкою прикрiплюють до розмiченоi палки i опускають на потрiбну глибину, витримують там бiля 5 хв. i швидко пiднiмають на поверхню. Можливо приблизно визначити температуру, коли опустити термометр у бутиль з водою, яка вiдбиралась з потрiбноi глибини. Для вимiрювання температури самого верхнього шару води можна опустити термометр у ведро з водою, яка узята з поверхнi.
Рис. 1. Термометр з чашечкою.
2.2 Запах
Запах та смак води допомагаi виявити стороннi забруднення. Навiть дуже незначнi концентрацii фенолу дають водi гострий запах карболовоi кислоти. Поганий запах води, який викликаiться сiрководнем або особливими продуктами розкладу бiлкових речовин - меркаптанами (у яких кисень замiщенa сiркою) може вказувати на забруднення води фекальними скидами.
Визначення запаху дослiджуваноi води.
Бутиль, заповнену дослiджуваною водою (на 3/4), щiльно закривають, сильно перемiшують, зразу вiдкривають i нюхають. Слабкий запах можна вiдчути при нагрiваннi. Дослiджувану воду наливають у колбу, закривають Скляною пластинкою i нагрiвають до 50С (не бiльше). Потiм пiднiмають пластинку та нюхають воду.
Для визначення смаку особливих вказiвок не треба. РЖнтенсивнiсть запаху та смаку можна характеризувати словами: без запаху та смаку, слабкий, помiтний, сильний, дуже сильний. При цьому вказують, який саме запах маi вода: невизначений, болотний, затхлий, гнилостний, сiрководневий i т.п.
2.3 Прозорiсть води
Прозорiсть води змiнюiться в залежностi вiд сезону, кiлькостi завислих частинок, глибини водойм та багатьох iнших причин. У нестратифiкованих водоймах прозорiсть води знижуiться у придонному шарi внаслiдок зростання каламутностi, яка повязана з порушенням донних ТСрунтiв, у стратифiкованих найбiльша прозорiсть води спостерiгаiться у гiполiмнiонi, а найменша у зонi максимального розвитку фiтопланктону. Знижуiться прозорiсть води в зонi термоклину за рахунок бiльш високоi ii щiльностi та затримки детриту.
Прозорiсть води змiнюiться в залежностi вiд кiлькостi зважених в нiй часток мiнерального або органiчного походження. Улiтку, в перiод цвiтiння водоймища, прозорiсть може дуже сильно знизитись, дякуючи великiй кiлькостi водоростей, якi знаходяться у товщi води. Пiд час зимiвлi, коли риба знаходиться у малорухомому станi, взмученi речовини мiнерального походження можуть значно погiршити умови дихання i викликати збуджений стан у риби. Сильно каламутять воду стiчнi води крахмало-паточних i низки iнших заводiв. У цьому випадку зниження прозоростi служить одним з показникiв забруднення водоймища зовнi.
У Днiпрi та його водосховищах найбiльша прозорiсть води спостерiгаiться взимку, а найменша пiд час весняноi повенi. Так, у Киiвському водосховищi в зимовий перiод вона становить 1,52,1 м, а в Каховському 2,43,7 м.
Сонячна радiацiя проникаi у воду лише на певну глибину. Основна ii частина поглинаiться верхнiми шарами води. Як уже вiдзначалось, при проходженнi через атмоiеру до поверхнi Землi досягаi сонячна енергiя, яка дорiвнюi 150 Вт/м2. При проникненнi у воду значна частина цiii енергii поглинаiться уже у верхнiх шарах води. Так, при прозоростi 0,7 м i висотi Сонця 12 поглинаiться однометровим шаром води близько 92 % енергii, при прозоростi 1,2 м i висотi Сонця 39 до 76 %, а при прозоростi 1,6 i висотi Сонця 58 до 46 %.
Негативно впливають на проникнення сонячноi радiацii у товщу води заростi вищих водяних рослин. Так, у порiвняннi з вiдкритими акваторiями на поверхню води з рогозом широколистим (5060 % заростевого покриття) надходить 40 %, а з очеретом звичайним (9095 % заростевого покриття) тiльки 25 % сонячноi радiацii. Ще менше надходить сонячноi енергii в товщу води. Наприклад, на глибинi 0,3 м у заростях лепешняку плаваючого iз заростевим покриттям 90 % надходить 15 %, а при покриттi 60 % 80 % сонячноi енергii. Поглинання у верхнiх шарах води значноi частини сонячноi радiацii рiзко обмежуi поширення у товщi води фотосинтезуючих рослин. Вони можуть розвиватись на вiдносно невеликiй глибинi у континентальних водоймах, морях i океанах.
Верхнiй шар води, в якому i достатня кiлькiсть свiтла для синтезу рослинами органiчноi речовини з використанням сонячноi енергii, називаiться фотичним, нижнiй шар, куди не надходить сонячна енергiя, афотичним. Зона проникнення свiтла, в якiй iнтенсивнiсть фотосинтезу перевищуi iнтенсивнiсть дихання рослин, маi назву евфотичноi зони. ii нижня межа, де фотосинтез урiвноважуi iнтенсивнiсть дихання, називаiться компенсацiйним горизонтом.
У водi найiнтенсивнiше поглинаються довгi хвилi сонячноi радiацii, якi енергетично найбiльш близькi до вiдповiдних параметрiв фотобiологiчних процесiв. Випромiнювання, що проникаi крiзь товщу прiсних i морських вод, зосереджене переважно в блакитнiй частинi спектру i маi довжину хвиль 475 480 нм. У процесi фотобiологiчних реакцiй енергiя сонячноi радiацii поглинаiться дискретними частинками, якi називаються фотонами, або квантами. Фотосинтез у бактерiй протiкаi у спектральному дiапазонi 400 - 900 нм, вищих зелених рослин 400 - 700 нм, водоростей 400 - 550 нм. Якщо хвилi коротшi вiд 300 нм, порушуiться молекулярна структура бiлкiв i нуклеiнових кислот, i вiдповiдно нормальне функцiонування живих систем. Ось чому несуть загрозу бiоiерi скорочення i