Правовое урегулирование обращения ценных бумаг
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
?ивності ринку. Якщо створення такої системи визнано корисним, це мало бути досягнуто до 1992 року;
5) до 1992 року всі угоди мали виконуватись суворо у відповідності до умови "поставка проти платежу";
6) грошові платежі, повязані з виконанням угод по цінних паперах та з обслуговуванням портфелів цінних паперів, повинні здійснюватись однаково щодо всіх фінансовим інструментів та ринків;
7) система щоденного заліку мала бути прийнята на всіх фондових ринках. У 1992 році виконання угод повинно було відбуватись через два робочих дні після укладення угоди, в день Т+3. Як орієнтир могло бути прийнято Т+5 найпізніше до 1990 року, але лише там, де це не завадить введенню Т+3 до 1992 року;
. 8) позики цінних паперів повинні бути підтримані як метод підвищення надійності під час виконання угод. Законодавчі та податкові перешкоди, які обмежують цю практику, повинні бути усунені до 1990 року;
9) кожна країна повинна прийняти стандарти Міжнародної Організації по Стандартизації (150) для документообігу по операціях з цінними паперами. Крім того, країни повинні використовувати систему нумерації Цінних паперів 1515 у відповідності із стандартом 150 6166, У крайньому випадку, для міжнародних угод. Як видно, рекомендації мали бути реалізовані як стандарти до 1992 року. Однак визначені строки не були дотримані навіть індустріальне розвинутими країнами, і термін виконання рекомендацій дещо відсунувся.
Заслуговує на увагу той факт, що повне виконання рекомендацій Г-30 обовязково викличе тенденції, спрямовані на загальну централізацію фондової торгівлі навколо єдиних національних фондових бірж і клірингових банків, що обслуговують взаємодію практично всіх учасників біржових ринків цінних паперів.
Проблема доцільності існування однієї чи декількох фондових бірж свого часу обговорювалась у багатьох країнах. Не стала винятком і Україна, де теж мали місце палкі дискусії щодо необхідності створення нових фондових бірж. При цьому слід зазначити, що законодавство України не містить будь-яких положень щодо кількості фондових бірж, які можуть функціонувати в країні.
В жовтні 1991 року Кабінетом Міністрів України була зареєстрована Українська фондова біржа (УФБ), яка до середини 1995 року була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні.
15 травня 1995 р. Кабінетом Міністрів України була зареєстрована ще одна біржа цінних паперів Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ). Протягом 1995 року тривав період її організаційного становлення, й угоди (операції) з цінними паперами на біржі не відбувалися. Щоправда, 12 грудня 1995 р. відбулися торги "з голосу", угоди по яких зафіксовані не були. Загалом у КМФБ 31 засновник, відкрито 9 брокерських контор.
Крім УФБ та КМФБ, організацію вторинної торгівлі облігаціями внутрішньої державної позики поклала на себе новостворена фондова секція Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ).
Безумовним лідером біржового ринку України є УФБ, яка, враховуючи наявність 27 філій у найбільших містах та обласних центрах України, Східноукраїнського фондового центру (м. Харків) та Південноукраїнського центру УФБ (м. Одеса), є найкрупнішим біржовим утворенням України. Більшість брокерських контор УФБ це провідні українські банки та інвестиційні компанії. На нашу думку, активізація процесів створення нових фондових бірж в Україні є позитивним фактором розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Питання про те, яка із фондових бірж повинна вважатися в Україні провідною, має вирішуватись у процесі конкурентної боротьби.
Крім того, слід мати на увазі, що створення фондової біржі справа досить складна і вимагає значного не тільки матеріального, але й інтелектуального потенціалу. Потрібно також враховувати, що найближчим часом навряд чи можна очікувати бурхливого розвитку в Україні вторинного ринку цінних паперів, який дозволив би ефективно співіснувати багатьом фондовим біржам.
За умов, що склалися на вітчизняному ринку цінних паперів, біржам для розвитку такої сфери діяльності, як посередницькі послуги, необхідна стратегія, яка включає в себе розробку норм регулювання діяльності біржових посередників. Ця стратегія повинна базуватись на відповідних законодавчих актах, які враховували б усі реалії українського ринку пінних паперів і відсутність яких в Україні є суттєвою перешкодою для розвитку біржових посередників, формування здорової конкуренції між ними і, таким чином, для розвитку нашого фондового ринку в цілому.
Законодавчого впорядкування потребує й біржова торгівля похідними цінними паперами опціонами, фючерсними угодами, варантами тощо. Стандарти організованого ринку похідних цінних паперів нині повністю поза увагою чинного законодавства (зокрема, обовязковість реєстрації похідного цінного папера в державному реєструвальному органі), що дає можливість біржам влаштовувати торги на свій власний розсуд і за правилами, що не відповідають світовим нормам і стандартам.
У 1995 році, згідно з положеннями Концепції функціонування та розвитку фондового ринку, з метою недопущення його стихійного та хаотичного розвитку, розпочався процес впорядкування та формування єдиного біржового простору України. Не виключено, що внаслідок законодавчих змін цілком можливою стане реалізація продекламованого Концепцією проекту створення Національної фондової біржі, під егідою якої буде функціонувати єдина біржова система.
Торгівля цінними паперами може здійснюватись не лише на фондовій біржі, а?/p>