Правовое урегулирование обращения ценных бумаг
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
мічним і фінансовим критеріям, що встановлені для цінних паперів відділення К-1. Проте економічне та фінансове становище цих емітентів визнається кількісно та якісно задовільним щодо вимог, які висуваються УФБ. Обовязки щодо розповсюдження інформації зберігаються такі ж, як і для емітентів паперів відділення К-1.
На Українській фондовій біржі рішення про допуск цінних паперів до офіційного котирування приймається за умов відповідності емітента вимогам, встановленим Положенням про допуск (лістинг) цінних паперів і вилучення їх з обігу та котирування на Українській фондовій біржі.
Зокрема, мінімальний статутний фонд емітента повинен складати не менш 50 000 мінімальних заробітних плат, а мінімальна загальна кількість засновників (акціонерів) має бути не менш однієї тисячі юридичних і фізичних осіб.
Для порівняння, статутний капітал компанії для допущення до лістингу на Токійській фондовій біржі повинен бути не менше 1 млрд ієн, на Нью-Йоркській 60 млн американських доларів.
На фондових біржах багатьох країн при проведенні лістингу беруть до уваги також обєктивні показники фінансового стану та стабільності емітента. Монреальська біржа, наприклад, ставить таю вимоги до компаній, що претендують на лістинг.
До доходів емітента: для промислових, інвестиційних компаній і компаній по нерухомості мінімальний чистий доход за останній фінансовий рік повинен становити не менше 100 000 канадських доларів (для компаній, що перебувають у стадії становлення, 50 000 канадських доларів);
До мінімальних чистих нематеріальних активів 1 млн канадських доларів для діючих компаній і 500 000 канадських доларів для компаній, що перебувають у стадії становлення.
Крім того, всі емітенти повинні бути прибутковими за останні три фінансових роки або мати за останні півроку випуск цінних паперів у вільний продаж по проспекту2.
На фондових біржах багатьох країн кількість осіб, які можуть брати участь у торгах, обмежена, і тому членами бірж можуть стати лише субєкти, які придбали право на здійснення біржових операцій (купили місце на біржі)3. Таке право після його набуття стає власністю покупця і може, з урахуванням певних обмежень, які містить статут біржі, бути відчужене.
Система купівлі та продажу біржового місця існує на фондових біржах США, Японії, Франції, Канади, Італії та деяких інших країн. Статутами багатьох бірж, організованих у формі акціонерних товариств, визначено, що купівля місця на біржі нерозривно повязана з придбанням частки в статутному капіталі біржі. На біржах, які не обмежують кількість своїх членів, системи продажу та купівлі місця, як правило, не існує.
Як уже згадувалось вище, фондова біржа, забезпечуючи концентрацію попиту та пропозиції на цінні папери, не в змозі вмістити всіх, хто бажав би продати або купити ці папери. Всі функції проведення біржових операцій виконують біржові посередники. Завжди в окремо взятій біржовій угоді задіяні три сторони продавець, покупець і посередник.
На початкових етапах фондової торгівлі модель операцій з цінними паперами дуже проста один посередник зводить продавця з покупцем. З ростом масштабів фондових операцій зявляється інша модель покупець звертається до одного посередника, а продавець до іншого, і вірогідність їх звернення до одного й того самого посередника є дуже малою. За ще більшої інтенсивності фондових операцій складається третя модель тепер вже самі посередники потребують допомоги, і між ними зявляється ще один центровий посередник.
Виконуючи свої функції, біржові посередники можуть діяти двояко.
По-перше, за свій рахунок, стаючи на певний час власниками цінних паперів і отримуючи доход як різницю між курсами їх купівлі й продажу. Таких посередників, як уже зазначалось, називають ділерами.
По-друге, працювати за певний процент від суми угоди, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж цінних паперів.
У першій і другій моделях фондових операцій біржовий посередник може виступати або в одній якості, або в іншій. У третій моделі додержується принцип поділу функцій: центровий посередник працює за свій рахунок, а флангові на комісійних засадах. Третя модель тривалий час, аж до середини 80-х років, існувала на біржі в Лондоні, за нею до цього часу функціонує Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні йменувався "джоббером", у Нью-Йорку "спеціалістом". Флангові посередники всюди іменуються брокерами.
Операція купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі проходить через три етапи, які характеризуються різними правовими наслідками та особливостями поведінки її учасників. Умовно ці етапи можна назвати так:
1) підготовка до укладення угоди;
2) торгівля;
3) розрахунки між сторонами.
У процесі підготовки до укладення угоди біржовий посередник (брокерська контора) отримує від своїх клієнтів розпорядження на купівлю або продаж цінних паперів, здійснює їх систематизацію та облік. Вказані операції відбуваються в офісі контори, після чого відповідні вказівки передаються брокеру безпосередньо на фондову біржу.
Вимоги до біржових замовлень, відповідно до п. 17 Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, встановлюються правилами біржі і можуть включати норми, згідно з якими ці замовлення повинні передаватися на біржу будь-яким способом, який влаштовує клієнта і брокерську контору. Умови пе