Право власностСЦ у зарубСЦжних краiнах
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЦнСЦстративно-територСЦального утворення, на територСЦi якого виявленСЦ.
8) Виявлення скарбу. Скарб це заритСЦ в землСЦ або прихованСЦ СЦншим способом грошСЦ чи СЦншСЦ цСЦнностСЦ (у тому числСЦ СЦ валютнСЦ), власник яких невСЦдомий або в силу закону втратив на них право. На вСЦдмСЦну вСЦд знахСЦдки, при якСЦй рСЦч СЦз володСЦння власника або СЦншоi уповноваженоi особи вибуваСФ мимо iхньоi волСЦ, скарбом можна вважати лише навмисно прихованСЦ цСЦнностСЦ. Особа, що виявила скарб, зобовязана здати його державСЦ. При цьому iй видаСФться винагорода в розмСЦрСЦ 25 вСЦдсоткСЦв вСЦд вартостСЦ скарбу, крСЦм випадкСЦв, коли розкопки СЦ пошук цСЦнностей входять у коло ii службових обовязкСЦв[3,с.78].
Як СЦ норми щодо безхазяйного майна, знахСЦдки СЦ бездоглядноi худоби, зазначене правило застарСЦло СЦ суперечить принципу рСЦвностСЦ усСЦх форм власностСЦ. Водночас, формально воно зберСЦгаСФ силу. Проте варто враховувати перспективи змСЦни цього положення в новому цивСЦльному законодавствСЦ. Зокрема, проект нового ЦК передбачаСФ, що скарб переходить у власнСЦсть в рСЦвних частках - власниковСЦ того майна, у якому скарб був прихований, СЦ особСЦ, що виявила скарб, якщо угодою мСЦж ними не встановлено СЦнше. Якщо ж пошук скарбу провадився без згоди власника земельноi дСЦлянки або СЦншого майна, де був схований скарб, то знайдене пСЦдлягаСФ передачСЦ цьому власнику.
9) Самочинне будСЦвництво. ТакСЦ дСЦi можуть створити право власностСЦ на самочинно зведену будСЦвлю у випадку наступного узаконення будСЦвництва у встановленому законом порядку.
10) ПриватизацСЦя передача майна держави у власнСЦсть фСЦзичних осСЦб. Даний спосСЦб набуття права власностСЦ регулюСФться значною кСЦлькСЦстю нормативних актСЦв.
ОскСЦльки у таких випадках маСФмо справу з переходом права власностСЦ вСЦд однСЦСФi особи (держави) до СЦншоi, то вСЦдносити приватизацСЦю до первинних способСЦв набуття права власностСЦ можна, зробивши вСЦдповСЦднСЦ застереження. Вони полягають в такому. У випадку приватизацСЦi, дСЦйсно, маСФ мСЦсце змСЦна власника СЦ форми власностСЦ.
Однак тут не йдеться про звичайну передачу права власностСЦ вСЦд одного власника до СЦншого. НасправдСЦ вСЦдбуваСФться роздержавлення, оскСЦльки фактично держава вСЦдмовляСФться вСЦд правомочностей, котрСЦ вона мала як субСФкт публСЦчного права, СЦ право власностСЦ, як таке, вперше виникаСФ у субСФктСЦв приватного права.
11) Первинним способом придбання права власностСЦ СФ також набувальна давнСЦсть.
Право власностСЦ на нерухоме майно, що пСЦдлягаСФ державнСЦй реСФстрацСЦi, виникаСФ в особи, що набуло це майно за набувальною давнСЦстю, з моменту такоi реСФстрацСЦi.
12) КонфСЦскацСЦю безоплатне вилучення майна у власника на користь держави за вироком суду як санкцСЦю за вчинене правопорушення СЦ реквСЦзицСЦю вилучення державою майна у власника в СЦнтересах суспСЦльства з виплатою йому реальноi вартостСЦ майна на момент припинення права власностСЦ, включаючи СЦ нестриманСЦ доходи (ст. 55 Закону Про власнСЦсть) вСЦдносять СЦнодСЦ до похСЦдних способСЦв виникнення права власностСЦ[5,с.35].
Проте таке рСЦшення здаСФться невиправданим. У цих випадках також йдеться не про приватноправовСЦ, а про публСЦчно-правовСЦ вСЦдношення. Держава (ii органи), використовуючи владнСЦ повноваження, змСЦнюють правовий режим власностСЦ, проявляючи своi якостСЦ публСЦчноi влади. Тому СЦз деякою мСЦрою умовностСЦ конфСЦскацСЦя СЦ реквСЦзицСЦя можуть бути вСЦднесенСЦ до первинних способСЦв виникнення права власностСЦ.
Розглянувши первиннСЦ засоби виникнення права власностСЦ, Перейдемо до характеристики способСЦв похСЦдних, при яких право набувача ТСрунтуСФться на правСЦ вСЦдчужувача.
Такими способами СФ: придбання майна за договором СЦ в порядку спадкування.
1) ДоговСЦр, як узгоджене волевиявлення двох осСЦб, СФ пСЦдставою виникнення права власностСЦ в тих випадках, коли в ньому СФ присутнСЦм намСЦр передачСЦ такого права вСЦд вСЦдчужувателя до набувача. Це може бути купСЦвля-продаж, дарування, мСЦна СЦ т.п. Якщо такого намСЦру у сторСЦн нема СЦ йдеться про передачу майна у тимчасове користування, на збереження тощо, то право власностСЦ до СЦншоi особи не переходить.
Варто мати на увазСЦ, що деяким СФвропейським системам приватного права вСЦдомСЦ так званСЦ речовСЦ договори, суть яких полягаСФ саме у передачСЦ права власностСЦ вСЦд власника до СЦнших осСЦб. ТакСЦ договори характеризуються вСЦдсутнСЦстю вказСЦвки на пСЦдставу передачСЦ права власностСЦ на рСЦч, тобто СФ за своiм характером абстрактними угодами.
Проте украiнському цивСЦльному праву такСЦ договори практично невСЦдомСЦ (виняток складаСФ хСЦба що видача векселя). Тому в договорСЦ маСФ бути зафСЦксоване не тСЦльки бажання передати право власностСЦ на рСЦч СЦншСЦй особСЦ, але й пСЦдстава виникнення зобовязань (купСЦвля-продаж, мСЦна СЦ т.п.).
У свою чергу, права й обовязки можуть виникати як з моменту передачСЦ речСЦ (реальнСЦ договори), так СЦ з моменту досягнення угоди (консенсуальнСЦ Договори).
Отже, при укладеннСЦ консенсуальних договорСЦв (купСЦвлСЦ-продажу, мСЦни тощо) права й обовязки сторСЦн виникають СЦ до передачСЦ речСЦ. Проте виникають лише зобовязальнСЦ, вСЦдноснСЦ правовСЦдносини. У той же час, речовСЦ правовСЦдносини (вСЦдношення власностСЦ на рСЦч) не виникають, якщо договором або законом не встановлене СЦнше[4,с.60].
Практично це маСФ тСЦ наслСЦдки, що власник, який уже продав, але ще не передав свою рСЦч, зберСЦгаСФ право власностСЦ на неi до моменту передачСЦ. Отже, на ньому за загальним правилом продовжуСФ залишатися ризик випадковоi загибелСЦ речСЦ. КрСЦм того, вСЦн зберСЦгаСФ можливСЦсть повторного продажу речСЦ, здСЦйснюючи своСФ право розпорядження рСЦччю. У такому ви