Право власностСЦ у зарубСЦжних краiнах
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ипу способу (пСЦдстави ) встановлення права власностСЦ залежить характер претензСЦй, що можуть бути заявленСЦ до власника. Як зазначали ще давньоримськСЦ правники нСЦхто не може передати прав бСЦльше, нСЦж маСФ сам.
Це означаСФ, що оскСЦльки при похСЦдних засобах набування права власностСЦ право набувача ТСрунтуСФться на правСЦ вСЦдчужувача, то оспорюватися може не тСЦльки право власника, але також СЦ право осСЦб, що передали йому у власнСЦсть спСЦрну рСЦч. ВСЦдповСЦдно при первинних засобах виникнення права власностСЦ оспорювання цього права можливе тСЦльки щодо самого власника.
До первинних засобСЦв виникнення права власностСЦ належать:
1) Виробництво такий спосСЦб виникнення права власностСЦ, коли воно виникаСФ в звязку з виготовленням або створенням якоiсь речСЦ, що не СЦснувала ранСЦше. "асником у цьому випадку стаСФ той, хто виготовив або створив цю рСЦч для себе. Момент виникнення права власностСЦ залежить вСЦд того, яка рСЦч створена - рухома або нерухома. Так право власностСЦ на рухому рСЦч виникаСФ з моменту ii створення, а на нерухому з моменту ii державноi реСФстрацСЦi у встановленому законом порядку[5,с.33].
2) СпецифСЦкацСЦя або переробка це створення новоi речСЦ шляхом переробки матерСЦалу, що належить СЦншСЦй особСЦ, а не тому, хто ii створив. При цьому право власностСЦ у специфСЦкатора виникаСФ тСЦльки за наявностСЦ одночасно двох умов: вартСЦсть створеноi речСЦ значно перевищуСФ вартСЦсть використаних матерСЦалСЦв; специфСЦкатор не знав СЦ не мСЦг знати, що вСЦн використовуСФ чужий матерСЦал. Але в цьому випадку власник матерСЦалСЦв може зажадати вСЦд специфСЦкатора вСЦдшкодування збиткСЦв, заподСЦяних йому переробкою. Якщо ж специфСЦкатор знав або мусив знати, що створюСФ рСЦч СЦз чужого матерСЦалу, то власником такоi речСЦ стаСФ власник матерСЦалСЦв, котрий також може зажадати вСЦд спецСЦфСЦкатора вСЦдшкодування заподСЦяних йому збиткСЦв.
3) Привласнення плодСЦв СЦ доходСЦв. Плоди, приплСЦд тварин, доходи вСЦд речСЦ належать власниковСЦ речСЦ, коли СЦнше не встановлено законом або договором власника з СЦншою особою. Тут слСЦд розрСЦзняти природнСЦ плоди, принесенСЦ в результатСЦ органСЦчного розвитку плодоносноi речСЦ (приплСЦд тварин, вовна, яйця, молоко тощо), СЦ доходи, що зявляються вСЦд використання речСЦ у цивСЦльному обСЦгу (дивСЦденди по цСЦнних паперах, орендна плата СЦ т.д.). Право власностСЦ на плоди СЦ доходи виникаСФ у власника речСЦ з моменту РЗхньоi появи, як таких. Це право виникаСФ у власника СЦ у тому випадку, якщо рСЦч знаходиться у незаконному недобросовСЦсному володСЦннСЦ СЦншоi особи. Що ж стосуСФться плодСЦв СЦ доходСЦв, отриманих добросовСЦсним незаконним власником до того моменту, поки вСЦн не дСЦзнався про неправомСЦрнСЦсть свого володСЦння, то вони належать йому, а з моменту, як дСЦзнався, власнику речСЦ[3,с.76].
4) Виникнення права власностСЦ на безхазяйне майно, тобто на майно, що не маСФ власника або власника якого не знайдено. Право власностСЦ на таке майно виникаСФ у держави. СлСЦд зазначити, що дане положення не вСЦдповСЦдаСФ конституцСЦйному принципу рСЦвностСЦ усСЦх форм власностСЦ. Тому бСЦльш вдалим СФ правило, яке встановлюСФ проект нового: безхазяйне майно може бути придбане за набувальною давнСЦстю, якщо це не суперечить нормам закону, що регулюСФ конкретнСЦ вСЦдносини (скарб, знахСЦдка СЦ т.п.).
5) ПрисвоСФння загальнодоступних дарСЦв природи (ягоди, дичина, риба й СЦн.) можливе, коли воно допускаСФться вСЦдповСЦдно до закону, за наданим власником загальним дозволом або за мСЦсцевими звичаями. Право власностСЦ на зазначенСЦ речСЦ виникаСФ у особи, яка iх зСЦбрала або видобула.
6) ЗнахСЦдка. Це виявлення речСЦ, що вибула з володСЦння власника або СЦншоi уповноваженоi на володСЦння особи попри iхню волю. Особа, що знайшла загублену рСЦч, зобовязана негайно повСЦдомити про це того, хто загубив рСЦч, СЦ повернути йому знайдену рСЦч або заявити про знахСЦдку до мСЦлСЦцСЦi чи до органу мСЦсцевого самоврядування. Якщо рСЦч знайдено в установСЦ, пСЦдприСФмствСЦ або на транспортСЦ, здати ii належить адмСЦнСЦстрацСЦi вСЦдповСЦдноi органСЦзацСЦi. У тому випадку, коли особа, яка загубила рСЦч, не зявиться протягом шести мСЦсяцСЦв, рСЦч безоплатно переходить у власнСЦсть держави.
СлСЦд зазначити, що це положення чинного законодавства також СФ застарСЦлим. Якщо особа, що знайшла рСЦч, не побажаСФ набути права власностСЦ на цю рСЦч, то вона переходить у власнСЦсть вСЦдповСЦдного територСЦально-адмСЦнСЦстративного утворення[1,с.38].
7) Бездоглядна худоба повертаСФться власнику. У випадку, якщо власник або його мСЦсцеперебування невСЦдомСЦ, особа, що затримала худобу, зобовязана заявити про це до мСЦлСЦцСЦi або до органу мСЦсцевого самоврядування не пСЦзнСЦше трьох днСЦв з моменту затримки. ЦСЦ органи мають вжити заходСЦв до розшуку власника худоби.
Зазначена норма ЦивСЦльного кодексу мСЦстить явно застарСЦле правило, згСЦдно якому на час розшуку худоба передаСФться в найближчий колгосп або радгосп. Якщо протягом шести мСЦсяцСЦв з моменту заяви про затримку великоi рогатоi худоби СЦ двох мСЦсяцСЦв СЦнших тварин, iхнСЦй власник не буде виявлений, право власностСЦ на цих тварин переходить до колгоспу, де утримуСФться ця тварина, або до держави, що передаСФ його вСЦдповСЦдному колгоспу. Дана норма не тСЦльки застарСЦла морально, але й формально не може бути реалСЦзована, оскСЦльки колгоспСЦв СЦ радгоспСЦв практично не СЦснуСФ, як таких.
У звязку з цим виправданим СФ виникнення пСЦсля закСЦнчення встановленого термСЦну права власностСЦ на бездоглядних тварин, власника яких не виявлено, у особи, що iх знайшла. Якщо така особа вСЦдмовиться вСЦд набуття права власностСЦ на бездоглядних тварин, вони мають переходити у власнСЦсть ад