Право власностСЦ у зарубСЦжних краiнах

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



олодСЦння, право користування СЦ право розпорядження майном.

2) СубСФктом права власностСЦ може бути будь-який субСФкт права.

3) ОбСФктом правовСЦдносин власностСЦ може бути будь-яка СЦндивСЦдуально-визначена рСЦч. РодовСЦ речСЦ можуть бути обСФктом права власностСЦ за умови iхньоi СЦндивСЦдуалСЦзацСЦi (упаковування, маркСЦрування, написи СЦ т.п.).

4) СвоСФ право на рСЦч власник здСЦйснюСФ завжди своСФю владою й у своСФму (власному) СЦнтересСЦ. На вСЦдмСЦну, наприклад, вСЦд повСЦреного, вСЦн не потребуСФ спецСЦальних повноважень, доручення СЦ т.п.

Проте при цьому слСЦд зазначити, що влада власника щодо приналежноi йому речСЦ не СФ безмежною. ВСЦн може вчиняти стосовно свого майна будь-якСЦ дСЦi, але вони не повиннСЦ суперечити СЦнтересам СЦнших субСФктСЦв приватного права.

Наприклад, власник зобовязаний вживати заходСЦв до запобСЦгання виникненню шкоди здоровю громадян СЦ навколишньому середовищу при здСЦйсненнСЦ його права власностСЦ. РеалСЦзуючи право власностСЦ на жилий будинок, вСЦн повинен утримуватися вСЦд поведСЦнки, яка може заважати його сусСЦдам. Права власника можуть бути обмеженСЦ правами СЦнших осСЦб (сервСЦтутами тощо). КрСЦм того, власник не може виходити за загальнСЦ межСЦ здСЦйснення цивСЦльних прав.

Що стосуСФться питання про форми власностСЦ у проектСЦ, то слСЦд зазначити, що розробники вСЦдСЦйшли вСЦд поняття форми власностСЦ (як не юридичноi, а полСЦтекономСЦчноi категорСЦi). У проектСЦ згадуються лише субСФкти права власностСЦ, якими, вСЦдповСЦдно до КонституцСЦi, можуть бути не тСЦльки фСЦзичнСЦ та юридичнСЦ особи (в тому числСЦ держава та територСЦальнСЦ громади), а й народ (А.С. Довгерт).

ЗмСЦст права власностСЦ у субСФктивному значеннСЦ, як вСЦдзначалося вище, складаСФться з трьох правомочностей власника:

1) права володСЦння;

2) права користування;

3) права розпорядження рСЦччю.

1. Право володСЦння це юридична можливСЦсть фактичного впливу на рСЦч.

ВолодСЦння буваСФ законним таким, що ТСрунтуСФться на законСЦ СЦ незаконним протиправним. РЖнодСЦ в лСЦтературСЦ з цивСЦльного права вказують, що даний подСЦл може стосуватися володСЦння взагалСЦ, як елемента права власностСЦ. Проте необхСЦдно мати на увазСЦ, що оскСЦльки йдеться про право володСЦння, то воно завжди може бути тСЦльки законним. Поняття незаконне володСЦння може застосовуватись тСЦльки до фактичного володСЦння[2,с.35].

2. Право користування це юридична можливСЦсть видобувати кориснСЦ (споживчСЦ) властивостСЦ речСЦ.

Користування може здСЦйснюватися шляхом вчинення фактичних дСЦй (користування особистими речами, проживання в будинку, користування автомашиною тощо).

Але воно може полягати й у використаннСЦ споживчих властивостей речСЦ за допомогою дСЦй юридичних (надання речСЦ в оренду СЦ тим самим одержання вСЦдповСЦдних прибуткСЦв). СлСЦд зазначити, що свого часу у римському приватному правСЦ право на одержання плодСЦв СЦ прибуткСЦв розглядалася як самостСЦйна правомочнСЦсть власника. Проте, з огляду на украiнську цивСЦлСЦстичну традицСЦю, можна виходити з того, що така можливСЦсть охоплюСФться правомочнСЦстю користування.

3. Право розпорядження полягаСФ в юридичнСЦй можливостСЦ власника визначати фактичну СЦ юридичну долю речСЦ. Визначення фактичноi долСЦ речСЦ полягаСФ в змСЦнСЦ ii фСЦзичноi сутностСЦ, аж до повного знищення. Юридична доля речСЦ може бути визначена шляхом передачСЦ права власностСЦ СЦншСЦй особСЦ або шляхом вСЦдмови вСЦд права на рСЦч. Варто звернути увагу на те, що саме внаслСЦдок того, що розпорядження рСЦччю полягаСФ в передачСЦ права власностСЦ, вилучення плодСЦв СЦ прибуткСЦв (надання речСЦ в найом СЦ т.п.) не зовсСЦм коректно оцСЦнювати як реалСЦзацСЦю права розпорядження. Передаючи рСЦч в найом, власник не маСФ на увазСЦ передачу права власностСЦ. ВСЦн передаСФ рСЦч лише у тимчасове користування. Його право власностСЦ на рСЦч не припиняСФться, а реалСЦзуСФться шляхом використання можливостСЦ лише тимчасовоi передачСЦ речСЦ за плату СЦншСЦй особСЦ. У сукупностСЦ три правомочностСЦ власника утворюють класичну для украiнського цивСЦльного права трСЦаду, що характеризуСФ право власностСЦ в субСФктивному значеннСЦ.

ПСЦдставами виникнення права власностСЦ СФ рСЦзноманСЦтнСЦ обставини (юридичнСЦ факти), з якими норми права повязують встановлення правовСЦдносин власностСЦ. Це можуть бути подСЦi (смерть спадкодавця), договори (купСЦвля-продаж), юридичнСЦ вчинки (виявлення скарбу), стани (перебування в шлюбСЦ), а також юридична сукупнСЦсть (заповСЦт СЦ смерть спадкодавця) СЦ т.д. ЦСЦ пСЦдстави нерСЦдко СЦменують способами набуття права власностСЦ СЦ пСЦдроздСЦляють на первиннСЦ СЦ похСЦднСЦ. КритерСЦСФм такого подСЦлу однСЦ науковцСЦ пропонують вважати критерСЦй волСЦ, СЦншСЦ критерСЦй правонаступництва[4,с.58].

Прихильники першоi позицСЦi до первинних вСЦдносять такСЦ способи, за допомогою яких право власностСЦ виникаСФ незалежно вСЦд волСЦ СЦнших осСЦб, а до похСЦдних такСЦ, коли воно виникаСФ з волСЦ попереднього власника.

Прихильники критерСЦю правонаступництва, до первинних вСЦдносять способи, в основСЦ яких правонаступництва немаСФ, а до похСЦдних способи, що ТСрунтуються на правонаступництвСЦ.

Проте бСЦльш вдалим здаСФться подСЦл пСЦдстав набуття права власностСЦ на первиннСЦ СЦ похСЦднСЦ за принципом врахування обТСрунтованостСЦ (базису) прав.

Суть його полягаСФ в тому, що первинними СФ такСЦ способи набуття права власностСЦ, де права власника не ТСрунтуються на правах СЦнших осСЦб. ПохСЦднСЦ способи, навпаки, припускають, що право набувача ТСрунтуСФться на правСЦ вСЦдчужувателя речСЦ.

ПодСЦл способСЦв набуття права власностСЦ на первиннСЦ СЦ похСЦднСЦ маСФ велике практичне значення, оскСЦльки вСЦд т