Початки українського козацького війська
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?али однаковий одяг, однакову зброю,. може й відбували які вправи, почувалися правильним військом. Права чи вольності, якими вони користувалися, підносили їх вагу; в них самих виробляли почуття солідарносте і спільносте інтересів. На зразок реєстрових козаків почала перетворюватися й решта козацького війська.
Козацькі охотники. Регулярні відділи, що їх організував уряд, не могли вмістити в собі всієї української козаччини. У королівському війську було місце ледве на кількасот людей, найбільш на дві-три тисячі; тимчасом усіх козакуючих нарахували кільканадцять тисяч і число їх безнастанно зростало. А ці й не думали кидати воєнних промислів і, коли не вдалося проскочити в регулярні частини, шукали собі інших шляхів для військового прожитку. Безнастанні війни, що йшли на границях України, давали до цього добру нагоду.
І так багато козаків-охотників, поруч із реєстровим полком брало участь у московській війні. Поважніші відділи ходили на Молдову й на Волощину." У цих краях раз-по-раз приходило до революцій та до зміни володарів, що звалися господарями або воєводами. Тамошні різні партії й одиниці потребували для себе помічного війська і користувалися людським матеріалом із України. Так 1574 р. на Молдову ходило кілька шляхетських відділів із околиць Бару і Браслава, під проводом Івана Сверчовського. Зараз після цього претендент до молдавського господарства Іван Підкова наняв собі відділ козаків під проводом якогось Шаха й ходив із ним двічі походом на Молдову 1577 і 1578 р. перший раз відділ мав 330 вояків людей правдиво відбірних, удруге 600 людей. Підкову зловили поляки і покарали у Львові на горло. Сверчовського й Підкову згодом козацькі історики зачислили до перших запорозьких гетьманів, насправді вони не були навіть козаками, а тільки користувалися козацькими відділами.
На самій Україні раз-у-раз появлялися нові козацькі ватаги під різними старшими. В 15751576 р. гетьманом низових козаків звали кн. Богдана Ружинського. Він був родом із Волині, але кинув свої маєтки й за прикладом Дмитра Вишневецького. кинувся на боротьбу з татарами. При ньому було яких 3000 козаків знад Дніпра, з Брацлава і Винниці. В 1576 р. він ходив під татарський замок на Низу Дніпра, Асяан - городок, добував укріплення, але нещасливо помер від підкладеної міни.
В 1581. р. на Запорожжі гетьманував короткий час шляхтич Самійло Зборовський. При ньому зібралося було коло 2500 козаків та мав він ще коло себе трохи шляхти і своїх гайдуків. Король Степан Баторій покарав його потім смертю. В 1585 р. гетьманом запорозьких козаків звав себе. князь Михайло Ружинський в 1586 р. ту саму назву мав Богдан Микошинський 1587 р. на море під Козлів на Криму водив козаків Кулага.
У цих охотничих відділах знаходили для себе захист усякі безпритульні люди, часто й фахові вояки, що не могли знайти собі місця в королівських військах. Хто не мав з чого жити, шукав собі хліба як вільний козак. Ці охотники брали собі за зразок реєстрових козаків і домагалися для себе всяких військових вольностей, звільнення від податків, безплатного проживку в королівських і шляхетських землях та всяких інших пільг, які діставало регулярне військо. Коли ж влада не хотіла признати цих їх претензій, цей воєнний народ кинувся до боротьби, потягаючи за собою й реєстрових козаків.
Перші війни з козаками
Перший козацький старший, що мав відвагу стати проти польських військ, був Криштоф Косинський. З роду він був шляхтич, служив на Запорожжі й в нагороду за військові заслуги дістав від короля маєток. Але один із князів Острозьких, білоцерківський староста, не допустив Косинського до цієї землі. Тоді Косинський зірвав боротьбу проти Острозьких, проти польської влади і взагалі проти панів. Військо його числили на 5000. У склад його входили реєстрові козаки, що повстали через те, що не діставали плати, утікачі з панських маєтків і всяка шляхетська челядь. Косинський поздобував із різних замків і міст доволі пушок, дрібної огнистої зброї й амуніції та укріпився у Трипіллі над Дніпром. Але потім подався проти польських військ, але під Пяткою на Волині шляхта його сили в лютім 1593. р. розбила; Косинський мусів віддати всі пушки й іншу зброю та добич, розпустити свої ватаги і зректися гетьманства. Він поліг у новому поході під Черкасами у травні 1593 р.
Два роки пізніше новий збройний рух підняли два ватажки Лобода й Наливайко. Історія звязала їх імена, але насправді це були люди з двох різних таборів, з різними поглядами і з різними змаганнями.
Григорій Лобода належав до старинних козаків,до справжніх запорожців, що вік свій прожили на Низу, вели степові промисли в боротьбі з татарами і так доробилися майна та слави. Він бажав удержати провід на Запорожжі в руках статечніших, поважніших елементів і неохоче допускав до війська людей неосілих, безземельних,, утікачів із різних сторін. Як старший над військом мав добре їмя і його двічі вибирали гетьманом.
Семерій Наливайко служив спершу у війську кн. Острозького і навіть боровся проти Косинського під Пяткою, але потім назвав себе козаком і з відділом охотників почав ходити на турецькі краї. До своїх відділів приймав кожного, навіть злочинців, що втікали від кари, але з цього збираного народу встиг зорганізувати відважне військо, що було готове йти на всяку небезпеку. Його люди скрізь одержували перемоги й верталися з великою здобиччю, але при тому страшно нищили краї, куди переходили. Наливайко сам був прегарний пушкар і дуже дбав пр