Початки українського козацького війська
Информация - История
Другие материалы по предмету История
и найбільш ті, що підучилися були трохи воєнного життя в замках, належали до замкових рот, або панських почотів. Але старшували й такі, що до війни заправлялися щойно у степу серед татар. Ватаги звичайно промишляли у степах окремо одна від одної, рідко коли лучилися разом до спільного походу. Тим то не могли вони й вести війни на ширшу міру, вдоволялися партизанською або шарпаниною, як тоді казали.
Зі сильнішим ворогом до бою не ставали, а шукали слабшого необережного противника. Найрадніше засідали на татарських шляхах або Дніпрових перевозах і там чекали переїжджих татарських купців, послів і інших подорожніх. У дальші сторони, на татарські оселі коло Перекопу, або на турецькі замки над долішнім Дніпром козаки вибиралися зрідка, хиба як зібралися більші ватаги під проводом досвідних воїнів, що мали зброю й підмогу із пограничних замків. Тим то часто стрічаємо козаків у військах пограничних панів, що ходили на татар, як Дашкевича, Ланцкоронського, Прегвича й інших. Але пани-шляхта ходили в такі походи тільки час-до-часу, а козаки вважали степове добичництво і війну з татарами за постійне заняття.
Початки Січі
Сильніший розвиток козаччини почався тоді, коли козаки опанували простори нижче Дніпрових порогів, т. зв. Низ або Запорожжя. Дніпро плив тут низовиною, розливався широко, ділився на багато річищ і рукавів і творив безліч великих та малих островів. На цих островах козаки знаходили для себе безпечний захист від татар, бо доступ був тяжкий, найти дорогу серед лабіринту річок було нелегко. Деякі острови заросли лісом, можна було найти добре місце оселитися, до того ж було досить звірят та риби. Козаки пробували тут не тільки в літі, але частина з них залишалася тут на зиму, живучи по землянках та зимівниках. Їх почали звати низовими або запорозькими козаками.
На Запорожжі повстали також козацькі укріплення, січі. Цю назву виводять від слова сікти, рубати; запорожці забезпечувалися засіками, фортифікаціями з дерева. Від Січі пішла назва січові козаки, січовики.
Першу Січ чи власне городок на Запорожжі збудував князь Дмитро Вишневецький. Це був заможний пан із Волині, мав значні маєтки, але кинув спокійне життя й цілою душею приліг до козакування і боротьби з татарами. В 1553 р. Вишневецький зібрав роту козаків із пограничних осель, більш ніж 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Там на острові Мала Хортиця побудувати замок і почав і звідтіль воювати з "татарами. Виправлявся далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Маючи опору у своїм замочку, він міг татарам шкодити більш ніж дотеперішні козаки-уходники. Тим то татари рішили його замок зруйнувати. У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького.
Козацькій залозі не стало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю. Татари укріплення зруйнували.
Дмитро Вишневецький вів і пізніше на чолі козаків боротьбу з татарами. В 1562 р. він пробував на острові Монастирськім, вище Хортиці, - може й тут закладав укріплення. До боротьби з Кримом старався приєднати й Московщину. В 1563 р. підчас походу на Молдову попав у турецьку неволю й загинув у Царгороді страшною смертю: його завісили на гак на одній вежі над морем.
Вишневецький полишив по собі славу великого лицаря, у піснях оспівували його під імям Байда. В історії козацького війська він займає важне місце. Він перший побудував на Запорожжі замок на такий зразок, як бували тоді замки скрізь на Україні. Утримував там сторожу цілий рік, не тільки в літі, як це робили звичайні уходники. Кілька літ він мав під своїм проводом відділ козаків і міг завести між ними кращий військовий лад. Від того часу козаки почали вважати себе за окреме запорозьке військо.
Від Вишневецького на Запорожжі вже постійно стояла козацька залога. Січ не мала ще означеного місця; козацький кіш, тобто табір, переносився з одного острова на другий, але всі признавали Січ осередком усього запорозького війська. Серед січових укріплень стояли курінь і для залоги, тут мала захист артилерія, старшина. На Січі збиралося військо на походи.
В запорозькому, війську витворився своєрідний демократичний устрій. Усі важні справи вирішала військова рада, що в ній брали участь усі козаки. Рада вибирала старшого, судила більші провини, укладала умови з державами, що бажали наймати козаків на службу, подавала плани воєнних походів. Військові ради відбувалися в міру потреби, часом і щодня; голосування відбувалося окликами нерідко доходило й до фізичної боротьби між партіями. Більшість погрозами й терором примушувала меншість до послуху.
Козацьке військо мало свої окремі уряди. Старший або гетьман проводив усім військом і підчас війни мав необмежену владу над козаками; але після походу в усьому відповідав перед радою. Писар вів канцелярію й рахунки війська. Осавули заступали гетьмана і служили йому за адютантів. Обозний кермував табором і артилерією. Судді судили козаків. Хоч запорозьке військо зростало під впливом литовського й польського воєнного устрою, то вся його організація, побут і звичаї прийняли зовсім окремий самобутній характер.
Реєстрові козаки
Боротьба козаків із татарами, хоч і розмірами невелика, була дуже завзята і принесла Україні поважні корист