Постанова слСЦдчого про закриття кримСЦнальноi справи: змСЦст СЦ значення
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ства (обвинувачений, потерпСЦли й та СЦншСЦ) звСЦльняються вСЦд обовязку пСЦдкорятися процесуальним вимогам слСЦдчого. Прийняття цього рСЦшення покладаСФ на слСЦдчого (орган дСЦзнання, прокурора) обовязок лСЦквСЦдувати наслСЦдки застосування примусових заходСЦв СЦ реалСЦзувати прийняте рСЦшення (зняти арешт СЦз майна, звСЦльнити затриманого, скасувати запобСЦжнСЦ заходи тощо). РСЦшення про закриття справи СФ правовстановлюючим юридичним фактом. З моменту його прийняття субСФкти досудового слСЦдства, заСЦнтересованСЦ у правильному вирСЦшеннСЦ справи, отримують правона його оскарження. [5; c. 67]
Серед практичних працСЦвникСЦв правоохоронних органСЦв досить поширена думка про те, що закриття кримСЦнальноi справи СФ вСЦдхиленням вСЦд нормального ходу процесу, так би мовити браком у роботСЦ, наслСЦдком певних процесуальних помилок допущених при порушеннСЦ кримСЦнальноi справи СЦ при ii розслСЦдуваннСЦ. ЗдебСЦльшого вважаСФться, що якщо справа порушена вСЦрно, а розслСЦдування проведено якСЦсно, то у переважнСЦй бСЦльшостСЦ випадкСЦв розслСЦдування закСЦнчуСФться складанням обвинувального висновку та направлення кримСЦнальноi справи до суду. Проте не слСЦд розглядати факт закриття кримСЦнальноi справи лише з негативноi точки зору, хоча СЦснування такого ставлення до цих фактСЦв невипадкове. У практичнСЦй дСЦяльностСЦ правоохоронних органСЦв часто мають мСЦсце факти безпСЦдставного порушення кримСЦнальних справ, проведення неякСЦсного досудового розслСЦдування, а також незаконного закриття справ.
РанСЦше закриття кримСЦнальних справ здСЦйснювали слСЦдчСЦ за згодою прокурора. Однак Верховна Рада Украiни Законом вСЦд 12 липня 2001 року №2670-РЖРЖРЖ внесла змСЦни до статей 7 11-1 КримСЦнально-процесуального кодексу Украiни, згСЦдно з яким визначено спецСЦальний порядок закриття справ: прокурор (а також слСЦдчий за згодою прокурора) за наявностСЦ пСЦдстав складаСФ мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирСЦшення питання про звСЦльнення особи вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ [7].
ГоловнСЦ проблеми, повязанСЦ СЦз застосуванням законСЦв, що регулюють закриття кримСЦнальноi справи, полягають у суперечливостСЦ СЦ непослСЦдовностСЦ самих законСЦв. Так, наприклад, згСЦдно ч.3 ст.11-1 КПК Украiни, якщо в ходСЦ дСЦзнання та досудового слСЦдства протягом строкСЦв, зазначених у ч.1 ст.49 КК Украiни, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слСЦдчий за згодою прокурора направляСФ кримСЦнальну справу до суду для вирСЦшення питання про ii закриття, передбаченою ч.2 ст.49 КК Украiни, в якСЦй закрСЦплено, що перебСЦг давностСЦ зупиняСФться, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася вСЦд слСЦдства або суду. В цих випадках перебСЦг давностСЦ вСЦдновлюСФться з дня зявлення особи СЦз зСЦзнанням чи ii затримання або особа звСЦльняСФться вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ, якщо з часу злочину минуло 15 рокСЦв. Частина 3 ст. 11-1 КПК Украiни, на нашу думку, не враховуСФ положення ч.3 ст.49 КК Украiни, зокрема того, що перебСЦг давностСЦ перериваСФться, якщо до закСЦнчення зазначених у частинах 1 та 2 цСЦСФi статтСЦ строкСЦв особа вчинила новий злочин середньоi тяжкостСЦ, тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Досить необачно закривати кримСЦнальну справу, якщо невСЦдомо, вчинила особа новСЦ злочини чи нСЦ, тобто чи переривався строк давностСЦ [8].
Фактично ч.3 ст.11-1 КПК Украiни спонукаСФ злочинця, якого в силу певних обставин, своСФчасно не встановили СЦ не притягли до кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ, не зявлятися в органи слСЦдства СЦз зСЦзнанням. Вона також СЦ не спонукаСФ органи слСЦдства до особливо активних дСЦй щодо пошуку особи, винноi у вчиненнСЦ злочину. РЖ органи слСЦдства, СЦ злочинця цСЦлком влаштовуСФ, що через визначений у законСЦ строк справу буде закрито.
ЗвСЦльнення вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ - це вСЦдмова держави (ii компетентних органСЦв) вСЦд засудження особи яка вчинила злочин, та застосування до неi кримСЦнально-правових засобСЦв примусового характеру. Закриття кримСЦнальних справ СФ проявом розвитку кримСЦнально-процесуального законодавства у напрямку помякшення вСЦдповСЦдальностСЦ за злочин невеликоi та середньоi тяжкостСЦ, вчинений вперше, наданням державою людинСЦ, яка оступилася, можливостСЦ виправитися.
Безумовно, СЦнститут звСЦльнення вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ з точки зору гуманСЦзму СФ позитивним явищем, тому що звичайнСЦй реакцСЦi держави на злочинне дСЦяння шляхом винесення обвинувального вироку передбачаСФться альтернатива у виглядСЦ закриття кримСЦнальноi справи, тобто звСЦльнення вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ, перш за все за незначнСЦ злочини.
Висновки
Таким чином, своСФчасне, законне СЦ обТСрунтоване закриття кримСЦнальноi справи маСФ не тСЦльки кримСЦнально-процесуальне значення, а й величезне суспСЦльне значення. Воно спрямоване як на захист прав особи пСЦдозрюваного, так СЦ потерпСЦлого вСЦд злочину. КрСЦм того, своСФчасне, законне СЦ обТСрунтоване закриття кримСЦнальноi справи сприяСФ активСЦзацСЦi дСЦяльностСЦ органСЦв досудового розслСЦдування на роботСЦ по встановленню дСЦйсних злочинцСЦв (при закриттСЦ кримСЦнальноi справи за вСЦдсутнСЦстю складу злочину або за недоведенСЦстю участСЦ обвинуваченого у вчиненнСЦ злочину), активСЦзацСЦi дСЦяльностСЦ по розкриттю СЦ розслСЦдуванню найбСЦльш небезпечних злочинСЦв у цСЦлому, дозволяСФ знизити навантаження судСЦв.
Список використаноi лСЦтератури