Постанова слСЦдчого про закриття кримСЦнальноi справи: змСЦст СЦ значення
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
берСЦгання зброi, боСФприпасСЦв СЦ вибухових речовин. Це ще одна група передбачених законом пСЦдстав для закриття кримСЦнальноi справи [2].
НазванСЦ тут положення, закрСЦпленСЦ у КонституцСЦi, КПК, КК та СЦнших законах Украiни, утворюють загальну систему правових пСЦдстав закриття кримСЦнальних справ. УявляСФться необхСЦдним всСЦ iх включити до КПК. КрСЦм наведеного нормативного розмежування даних пСЦдстав, якСЦ мають в основному орСЦСФнтувальне призначення, теоретично СЦ практично значущим СФ iх подСЦл на такСЦ види: 1) матерСЦально-правовСЦ СЦ процесуальнСЦ; 2) безумовнСЦ (зобовязуючСЦ) СЦ допустимСЦ (можливСЦ); 3) реабСЦлСЦтуючСЦ СЦ нереабСЦлСЦтуючСЦ [3]. КрСЦм того, цСЦ пСЦдстави можна спСЦввСЦднести з колом субСФктСЦв процесу, правомочних приймати рСЦшення про закриття кримСЦнальноi справи, що дозволяСФ вказати на вСЦдмСЦннСЦсть в обсязСЦ таких повноважень у слСЦдчого СЦ органСЦв дСЦзнання, у начальника слСЦдчого вСЦддСЦлу СЦ прокурора та у суду. НедоведенСЦсть участСЦ обвинуваченого у вчиненнСЦ злочину може бути зведена до окремоi групи ситуативних пСЦдстав. КритерСЦi такоi класифСЦкацСЦi можна використати при доопрацюваннСЦ проекту КПК.
МатерСЦально-правовСЦ пСЦдстави закриття кримСЦнальноi справи виключають суспСЦльну небезпеку (злочиннСЦсть) дСЦяння (ч. 2 ст. 7 КК, пп. 1, 2 ст. 6 КПК), а тому СЦ його каранСЦсть, або тСЦльки каранСЦсть особи (пп. 3, 4, 5, 8 ст. 6 КПК). ВключенСЦ у перелСЦк обставин, якСЦ згСЦдно з КПК виключають провадження у справСЦ СЦ обумовлюють ii закриття, вони у цьому значеннСЦ можуть вважатися СЦ кримСЦнально-процесуальними, поряд з усСЦма СЦншими, передбаченими статтями 6, 710 та п. 2 ст. 213 КПК.
Безумовними пСЦдставами закриття справи СФ всСЦ тСЦ обставини, якСЦ виключають провадження у кримСЦнальнСЦй справСЦ (ст. 6 КПК); наявнСЦсть будь-якоi з них зобовязуСФ слСЦдчого закрити кримСЦнальну справу в цСЦлому або ж вСЦдносно окремоi особи. На вСЦдмСЦну вСЦд них на пСЦдставСЦ статей 710 КПК слСЦдчий вправСЦ закрити кримСЦнальну справу, але не зобовязаний це робити. РеабСЦлСЦтуючими СФ такСЦ пСЦдстави закриття кримСЦнальних справ, за якими особа визнаСФться невинною у вчиненнСЦ злочину, в звязку з чим вСЦдновлюСФться добре СЦмя, репутацСЦя, СЦ вСЦдносять до iх числа тСЦльки три: вСЦдсутнСЦсть подСЦi злочину; вСЦдсутнСЦсть у дСЦяннСЦ особи складу злочину СЦ недоведенСЦсть участСЦ обвинуваченого у вчиненнСЦ злочину (пп. 1 СЦ 2 ст. 6 КПК, п. 2 ст. 213 КПК). ВсСЦ СЦншСЦ обставини нереабСЦлСЦтуючСЦ, СЦ хоч особу звСЦльняють вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ, доведенСЦсть ii вини у вчиненнСЦ злочину однак не ставиться пСЦд сумнСЦв. Це не суперечить принципу презумпцСЦi невинностСЦ, згСЦдно з яким винною у вчиненнСЦ злочину особа може бути визнана лише за вироком суду вСЦдповСЦдно до закону, оскСЦльки суд через встановленСЦ у тому ж законСЦ обставини СЦ на пСЦдставСЦ чинного КПК може вирСЦшити це питання у вироку тСЦльки щодо осСЦб, справи яких знаходяться на його розглядСЦ. У звязку з рСЦзницею моральних СЦ матерСЦальних наслСЦдкСЦв закриття кримСЦнальних справ за тими чи СЦншими пСЦдставами СЦ з метою посилення гарантСЦй прав особи назрСЦло питання про те, щоб правом звСЦльнення вСЦд кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ з усСЦх без винятку нереабСЦлСЦтуючих пСЦдставах, а також у разСЦ недоведеностСЦ участСЦ особи у вчиненнСЦ злочину був надСЦлений тСЦльки суд [3].
Для закриття кримСЦнальноi справи на пСЦдставСЦ п. 1 ст. 6 КПК у ходСЦ розслСЦдування безумовно слСЦд встановити вСЦдсутнСЦсть подСЦi як такоi (людина жива, речСЦ не втраченСЦ тощо) або некримСЦнальний характер подСЦi (людина загинула вСЦд ураження блискавкою, рСЦч загублена через недбалСЦсть власника, а не викрадена, тощо). У цих випадках до кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ не може бути притягнутий нСЦхто. ПСЦдкреслимо, що вСЦдсутнСЦсть подСЦi злочину СФ безумовною пСЦдставою для закриття справи в цСЦлому, а не лише щодо окремоi особи. З такою ж безсумнСЦвнСЦстю повинна бути встановлена вСЦдсутнСЦсть складу злочину в дСЦяннях конкретноi особи при обТСрунтуваннСЦ рСЦшення про закриття кримСЦнальноi справи за п. 2 ст. 6 КПК. За буквальним визначенням третьоi з реабСЦлСЦтуючих пСЦдстав для закриття справи при недоведеностСЦ участСЦ обвинуваченого у вчиненнСЦ злочину (п. 2 ст. 213 КПК) справа може бути закрита тСЦльки щодо особи, яка ранСЦше притягувалась як обвинувачений у данСЦй справСЦ. На практицСЦ така пСЦдстава тлумачиться у бСЦльш широкому розумСЦннСЦ: кримСЦнальнСЦ справи закриваються також:
щодо пСЦдозрюваних, тобто осСЦб, якСЦ затримувалися на пСЦдставСЦ статей 106 та 115 КПК, або тих, щодо яких обирався будь-який запобСЦжний захСЦд (ст. 431 КПК);
щодо СЦнших осСЦб, якСЦ не притягувалися у справСЦ як пСЦдозрюванСЦ, хоча певнСЦ данСЦ про iх причетнСЦсть до злочину у справСЦ наявнСЦ;
щодо осСЦб, проти котрих порушувалася кримСЦнальна справа (ст. 981 КПК).
Така ситуацСЦя у правозастосуваннСЦ свСЦдчить не стСЦльки про порушення з боку органСЦв розслСЦдування, скСЦльки про недосконалСЦсть норми закону. ОфСЦцСЦйноi реабСЦлСЦтацСЦi (спростування) може вимагати не тСЦльки обвинувачений СЦ пСЦдозрюваний, але й СЦншСЦ особи, данСЦ про причетнСЦсть яких до вчиненого злочину набрали розголосу. Тому формулювання даноi пСЦдстави потребуСФ уточнення з тим, щоб вказСЦвки у законСЦ про недоведенСЦсть участСЦ особи у вчиненнСЦ злочину не повязувалися з конкретизацСЦСФю процесуального становища такоi особи. До того ж пСЦсля закриття кримСЦнальноi справи за конкретним обвинуваченням (епСЦзодом) така особа може залишатись обвинуваченим (але за СЦншСЦ дСЦяння) СЦ навСЦть може бути визнана потерпСЦлим у цСЦй же справСЦ. Закриття кримСЦнальноi справи за недоведенСЦстю вини конкретноi особи не завжди приводить до закриття кримСЦнальноi справи в цСЦлому. Якщо не доведено, що злочин вчини