Поняття та специфСЦка фСЦлософських категорСЦй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Поняття та специфСЦка фСЦлософських категорСЦй
Поняття - це форма людського мислення. У практицСЦ мислення поняття використовуються як у складСЦ суджень, так СЦ поза судженнями, тобто самостСЦйно, виражаючи певний пСЦдсумок дослСЦдження на конкретному етапСЦ пСЦзнання. ПонятСЦйний апарат закрСЦплюСФ досвСЦд, що накопичуСФться людством, СЦ забезпечуСФ освоСФння, збагнення нових обСФктСЦв дСЦйсностСЦ. Тому поняття найчастСЦше визначаСФться як форма думки, у якСЦй вСЦдбитСЦ загальнСЦ, СЦстотнСЦ ознаки обСФктСЦв. Таке трактування сходить до Аристотеля. Поняття рСЦзного ступеня спСЦльностСЦ формуються шляхом виявлення тих або СЦнших загальних ознак, властивостей, рис дСЦйсностСЦ, властивим певним обСФктам. У судженнях людини поняття зСЦставляються один з одним, а при визначеннСЦ понять одне з них звичайно пСЦдводить пСЦд СЦнше, бСЦльше широке, бСЦльше загальне, визначаСФться через найближчий рСЦд СЦ видову вСЦдмСЦннСЦсть.
У ходСЦ своСФi матерСЦальноi й духовноi дСЦяльностСЦ, формуючи сферу людськоi культури й вищСЦ форми свСЦтогляду, люди виробили певнСЦ, гранично широкСЦ поняття, що одержали назву фСЦлософських категорСЦй. Визначення категорСЦй, оскСЦльки це загальнСЦ поняття, можливо шляхом контрастного зСЦставлення iхнСЦй один з одним.
ВСЦдзначимо, однак, наявнСЦсть СЦншого, досить перспективного, пСЦдходу до розумСЦння поняття, коли воно визначаСФться як СФднСЦсть загального, особливого й одиничного. НаявнСЦсть двоякого трактування поняття пояснюСФться фСЦксацСЦСФю рСЦзних стадСЦй пСЦзнання прояву категорСЦй, аналСЦз СЦ вдосконалювання категорСЦального апарата - найважливСЦшСЦ завдання фСЦлософСЦi.
Багато великих фСЦлософСЦв минулого, мСЦркуючи про природу категорСЦй, уважали, що вони данСЦ людинСЦ споконвСЦчно й не повязанСЦ з досвСЦдом його дСЦяльностСЦ. Сучасна фСЦлософСЦя найчастСЦше характеризуСФ категорСЦi як продукт пСЦзнавального процесу, як пСЦдсумок практичного перетворення миру людиною, тому приймаСФться, що фСЦлософськСЦ категорСЦi не тСЦльки СФ найбСЦльш загальними поняттями, але й мають регулятивну функцСЦю.
КатегорСЦi - це пСЦдсумок, результат науковоi працСЦ, але й регулятори самого процесу дослСЦдження. Пошук причин людського нерозумСЦння якоi-небудь СЦдеi, концепцСЦi натрапляСФ звичайно на категорСЦальнСЦ барСФри. Розходження поглядСЦв часто визначаються рСЦзними категорСЦальними сСЦтками домСЦнуючими установками тих або СЦнших конкретних принципСЦв. Лише змСЦнивши систему категорСЦальних координат, можна прийняти аргументи й навСЦть факти, що приводяться опонентом.
У самому широкому змСЦстСЦ, пСЦдкреслюють деякСЦ дослСЦдники, всСЦ категорСЦi можна вважати гносеологСЦчними, тобто теоретичне пСЦзнавальними, хоча в одних може переважати онтологСЦчний аспект (такСЦ категорСЦi фСЦксують загальнСЦ ознаки, сторони обСФктСЦв або iхнСЦ звязки й вСЦдносини), в СЦнших - логСЦчний або гносеологСЦчний аспект (такСЦ категорСЦi зверненСЦ до пСЦзнання, розкривають специфСЦку обСФктно-субСФктних вСЦдносин СЦ не мають безпосереднього аналога в матерСЦальному свСЦтСЦ).
ОдночаснСЦсть рСЦзних культур - це реальний факт сучасного суспСЦльства. Будь-яка культура маСФ свою систему (або шкалу) цСЦнностей СЦ особливу сСЦтку свСЦтоглядних категорСЦй (Гегель образно говорив про алмазну мережу понять), якСЦ й виражають вСЦдносини людини до миру.
ФСЦлософськСЦ категорСЦi займають особливе мСЦсце в розумовСЦй дСЦяльностСЦ людини. Досить указати на свСЦтоглядну й методологСЦчну роль фСЦлософСЦi в суспСЦльствСЦ. Для будь-якоi науки ii поняття завжди корелюють СЦз вихСЦдною мережею фСЦлософських категорСЦй. Хоча фСЦлософськСЦ категорСЦi опосередкованСЦ й входять до складу будь-якоi науковоi теорСЦi, яку б сферу дСЦйсностСЦ вона не вСЦдбивала, у конкретних ситуацСЦях дослСЦдник безпосередньо звертаСФться до фСЦлософських категорСЦй найчастСЦше тодСЦ, коли зСЦштовхуСФться з аналСЦзом якого-небудь загального аспекту проблеми мир - людина. ФСЦксуючи загальнСЦ аспекти взаСФмозвязку природи й людини, буття й мислення, категорСЦi визначають саме тСЦ границСЦ, у яких розгортаСФться пошук рСЦшення дослСЦджуваноi проблеми, а звязку категорСЦй вСЦдбивають структуру пСЦзнавального процесу.
ЗрозумСЦло, на рСЦзних щаблях СЦ рСЦвнях пСЦзнання методологСЦчна роль категорСЦй неоднакова. ВзаСФмозвязок використовуваних у кожному конкретному випадку категорСЦй - це своСФрСЦдний пунктир не тСЦльки теоретичноi дСЦяльностСЦ субСФкта, але й практичних його зусиль, спрямованих на змСЦну навколишнього свСЦту. Будучи формою й практичного, СЦ теоретичного освоСФння миру, категорСЦi унСЦверсальнСЦ, загальнСЦ, СЦ тому iх можна розглядати як найважливСЦший елемент фСЦлософськоi рефлексСЦi.
У живому органСЦзмСЦ фСЦлософСЦi категорСЦi займають особливе мСЦсце саме тому, що вони не тСЦльки втСЦлюють у собСЦ специфСЦку фСЦлософського знання як такого, але й звязують фСЦлософськСЦ теорСЦi з конкретними напрямками наукового пСЦзнання.
В СЦнших авторСЦв цСЦ категорСЦi названСЦ загальфСЦлософськими або загальдСЦалектичними.
ЗмСЦст фСЦлософських категорСЦй у ходСЦ суспСЦльно-СЦсторичноi практики безупинно мСЦняСФться й збагачуСФться. фСЦлософСЦя завжди прагнула не просто описувати наявнСЦ структури думки, але й розробляти категорСЦi на основСЦ матерСЦалу всСЦСФi духовноi культури й практики поколСЦнь: ОбСЦг (пряме або безпосереднСФ) до дСЦйсностСЦ, до реальних звязкСЦв СЦ вСЦдносин, вСЦдбиваним у виглядСЦ структури мислення, даСФ iй можливСЦсть збагатити теоретичне вираження категорСЦй додатковим змСЦстом. Знання, накопиченСЦ багатьма поколСЦннями людей СЦ узагальненСЦ в категорСЦях, перетворюють кожну з них у своСФрСЦдну фСЦлосо