Поняття та специфСЦка фСЦлософських категорСЦй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
9;СФктивного й обСФктивного.
Серед численних СЦндСЦйських фСЦлософських шкСЦл буддизм даСФ одну з найбСЦльш раннСЦх в СЦсторСЦi формулювань закону причинностСЦ, а це досить важливий аспект дСЦалектичноi концепцСЦi. У навчаннСЦ санкхья, як найбСЦльш розробленСЦй формСЦ фСЦлософського свСЦтогляду древньоi РЖндСЦi, використовуються 24 категорСЦi, що охоплюють собою всю дСЦйснСЦсть. Це своСФрСЦднСЦ початки всього СЦснуючого. Поряд з ними зСЦзнаСФться духовний початок - пуруша. Пуруша - 25-я категорСЦя в данСЦй системСЦ. Пять СЦз цих початкСЦв (вода, ефСЦр, або простСЦр, земля, вогонь, повСЦтря) - основа всСЦх живих СЦ неживих почуттСФво сприйманих обСФктСЦв. Система цих 25 почав СФ, мабуть, однСЦСФi з найперший систематик найбСЦльш загальних понять у фСЦлософСЦi. У деяких аспектах до школи санкхья примикаСФ школа йоги, тому що йога визнавала особистого бога й включала його в систему. ОстаннСФ зближаСФ йоговСЦ з СЦндуiзмом. У фСЦлософськСЦй концепцСЦi вайшешикСЦв також установлюСФться своСФрСЦдна система категорСЦй для опису всього СЦснуючого. Це - субстанцСЦя, якСЦсть, дСЦя, спСЦльнСЦсть, особливСЦсть, небуття. Однак, на думку вайшешикСЦв, загальне реально перебуваСФ в самих предметах, СЦ категорСЦi для них - це не поняття як продукт дСЦяльностСЦ розуму, а насамперед предмет, позначений певним термСЦном.
Мир принципово пСЦзнаваний, СЦ знання про нього - результат почуттСФвого сприйняття реальних обСФктСЦв. Вайшешики детально розробляють логСЦку, вчення про прийоми й способи пСЦзнання. Г.М. Бонгард-Левин СЦ.К. Жоль вСЦдзначають, що ще Ф.Ф. ЩербатськСЦй говорив про паралельнСЦсть розвитку логСЦчних категорСЦй в РЖндСЦi
СЦ в ГрецСЦi, в Аристотеля. Г.М. Бонгард-Левин висловлюСФ припущення, що однСЦСФi з перших спроб в СЦсторСЦi СЦндСЦйськоi фСЦлософськоi думки зрозумСЦти взаСФмозвязок речей був здогад вайшешикСЦв про якийсь дСЦалектичний принцип. ВСЦн пСЦдкреслюСФ, що у концепцСЦi вайшешикСЦв простежуються й деякСЦ зачатки дСЦалектичного пСЦдходу до явищ зовнСЦшнього миру. Це особливо помСЦтно в трактуваннСЦ таких категорСЦй, як буття й небуття. Границя мСЦж ними досить умовна, СЦ вони безупинно помСЦняють один одного... Буття й небуття виступають протилежностями в конкретному випадку, але динамСЦка iхнього взаСФмного переходу в той же час демонструСФ СЦ iхня СФднСЦсть. НайбСЦльш важливими для пСЦзнання у вайшешикСЦв уважалися категорСЦi загальне СЦ особливе. Елементи дСЦалектики присутнСЦ у вайшешикСЦв СЦ в iхньому матерСЦалСЦстичному розумСЦннСЦ причинно-наслСЦдкових вСЦдносин природи.
Формування дСЦалектики в фСЦлософСЦi починаСФться з дСЦалектики причинно-наслСЦдкових вСЦдносин, СЦ це не випадково. Зясування дСЦалектичного спСЦввСЦдношення причини й наслСЦдки припускаСФ певне рСЦшення проблеми початку, проблеми розвитку, змСЦни якСЦсних станСЦв. Воно формуСФ уявлення про час, про структуру, про властивостСЦ дослСЦджуваних обСФктСЦв.
БСЦльшСЦсть давньогрецьких фСЦлософСЦв називало своi головнСЦ твори Про природу. Ця обставина говорить про те, що вони були в першу чергу натуралСЦстами, що давньогрецька наука виникла одночасно з фСЦлософСЦСФю. МилетськСЦ фСЦлософи, наприклад, висловлювали СЦдеi розвитку миру, намагалися зрозумСЦти дСЦю суперечливих сил природи. Те, що вони пояснювали змСЦну й розвиток природи з ii самоi, виявляло дСЦалектичний характер фСЦлософського знання, що народжуСФться. Варто погодитися з тим, що спочатку дСЦалектичнСЦ СЦдеi розвивалися по перевазСЦ при осмисленнСЦ природи, а потСЦм формулювалися й у вченнях про суспСЦльство й мислення Досить глибоко й серйозно концепцСЦя вСЦчного становлення виражена вже у фСЦлософСЦi ГераклСЦта, у якого неi запозичить Платон.
У матерСЦалСЦстСЦв Древньоi ГрецСЦi одержують розвиток такСЦ категорСЦi, як природа, дСЦйснСЦсть, буття, небуття, простСЦр, час, рух, необхСЦднСЦсть, якСЦсть, кСЦлькСЦсть СЦ СЦн., але першСЦ спроби обСФднання найбСЦльше загальних понять для опису, понятСЦйного освоСФння усього СЦснуючого СЦсторики фСЦлософСЦi знаходять у ПСЦфагора й Платона.
Розробляючи кСЦлькСЦсний аспект природних закономСЦрностей, оголосивши, що усе СФ число, пСЦфагорСЦйцСЦ арифметичне поняття число порахували центральною фСЦлософською категорСЦСФю. ПСЦфагорСЦйська таблиця протилежностей складаСФться з десяти пар: межа й безмежне, парне й непарне, СФдине й багато чого, праве й лСЦве, чоловСЦче й жСЦноче, спочиваюче й що рухаСФться, пряме й криве, свСЦтло й тьма, гарнСЦ й дурнСЦ, квадратнСЦ й рСЦзнобСЦчне ПротилежностСЦ цСЦ ставляться як до природного, так СЦ до соцСЦальноi дСЦйсностСЦ, але данСЦ вони простим перерахуванням.
ЛСЦтература
1.Макаров М.Г. Сложность и вариативность категорий диалектики. Л., 1988
2.БулатСЦв М.А. ЛогСЦчнСЦ категорСЦi й поняття. - К, 1997
3.Копнин П.В. Розвиток пСЦзнання як змСЦна категорСЦй. - К., 1999
4.Маковельський А.О. РЖсторСЦя логСЦки. - К., 2003