Поняття та специфСЦка фСЦлософських категорСЦй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
иражаСФться й у рСЦзних способах ii здСЦйснення, у рСЦзноманСЦттСЦ понятСЦйних полСЦв СЦ категорСЦальних каркасСЦв. ЗагальновСЦдомо, що знання, що фСЦксувалося людьми в природних розмовних мовах, було первинним стосовно наукових СЦ фСЦлософських поглядСЦв. Слова й вираження повсякденноi розмовноi мови органСЦчно включалися в науковСЦ й фСЦлософськСЦ системи. Як вСЦдзначав А.Ф. ЛосСФв, фСЦлософськСЦ поняття поряд з рацСЦональним навантаженням СФ символами, значеннСФвим зародком символу, тому що мСЦстять у собСЦ активний принцип орСЦСФнтацСЦi в безбережнСЦй дСЦйсностСЦ й розумСЦння спСЦввСЦдношень, що панують у нСЦй.
ТермСЦни, використовуванСЦ у фСЦлософСЦi, дослСЦдники розбивають на три групи. Перша для фСЦлософСЦi не специфСЦчна й застосовуСФться з метою СЦлюстрацСЦi. Друга група - фСЦлософськСЦ термСЦни, але не граничного рСЦвня абстрагування. Головну ж роль грають базиснСЦ термСЦни, тобто гранично широкСЦ поняття - сутнСЦсть, змСЦст, форма СЦ СЦн. Це категорСЦальний апарат фСЦлософСЦi. ЗмСЦст фСЦлософських категорСЦй можна виявити рСЦзними способами, але найбСЦльш повне визначення кожноi категорСЦi даСФ сама iхня система.
Таким чином, вСЦдносячи те або СЦнше поняття до числа фСЦлософських категорСЦй, доцСЦльно враховувати, на наш погляд, що випливаСФ. По-перше, розглянуте поняття повинне розкривати певну й важливу грань проблеми мир - людина. По-друге, дане поняття повинне вСЦдображати яку-небудь найбСЦльш загальну властивСЦсть, вСЦдношення до СЦснуючоi реальностСЦ. По-третСФ, це поняття повинне зайняти своСФ мСЦсце у вже сформованСЦй системСЦ загальновизнаних фСЦлософських категорСЦй.
Для фСЦлософськоi рефлексСЦi важлива як ii логСЦчна, так СЦ гносеологСЦчна функцСЦя. КатегорСЦi - це й щабля пСЦзнання миру, СЦ форми людського мислення, насамперед наукового. У цей час накопичуСФться усе бСЦльше ознак того, що наука перебуваСФ напередоднСЦ якСЦсно нового етапу свого розвитку, етапу, що з вСЦдомою часткою умовностСЦ можна було б назвати постнеокласичним. Один з найважливСЦших ознак постнеокласичноi науки повязаний з переходом до пСЦзнання складно органСЦзованих, багаторСЦвневих систем, що розвиваються, розглянутих, якщо користуватися термСЦнологСЦСФю РЖ. Пригожина, не тСЦльки в планСЦ iх наявного, актуального СЦснування, але також у контекстСЦ становлення, потенцСЦйноi багатоварСЦантностСЦ можливих сценарСЦiв iхнього розвитку Саме тому пСЦдсилилася увага до фСЦлософського аналСЦзу таких понять як хаос СЦ порядок, стСЦйкСЦсть СЦ нестСЦйкСЦсть, звязок, змСЦна, розвиток. АктуальнСЦсть розробки проблем, повязаних з фСЦлософськими категорСЦями, безсумнСЦвна. Вона пояснюСФться iх величезним свСЦтоглядним СЦ загальнотеоретичним значенням, тСЦСФю методологСЦчною роллю, що цСЦ проблеми грають у розвитку сучасного природничо-наукового й гуманСЦтарного знання. ФСЦлософськСЦ категорСЦi вСЦдбивають - своiми змСЦстом СЦ взаСФмними звязками - тСЦ особливостСЦ й вСЦдносини, ту суть рСЦзноманСЦтноi дСЦйсностСЦ, до пСЦзнання яких прагнули багато поколСЦнь людей.
СистематизацСЦя категорСЦй
Проблему систематизацСЦi фСЦлософських категорСЦй з повним правом варто було б назвати однСЦСФi з вСЦчних фСЦлософських проблем. ФСЦлософСЦя не може вСЦдмовитися вСЦд рСЦшення таких проблем, вона завжди буде до них звертатися. Без залучення й використання фСЦлософських категорСЦй неможливо поглиблене пСЦзнання нСЦ окремих процесСЦв СЦ явищ, нСЦ миру як СФдиного цСЦлого, що змСЦнюСФться. У категорСЦях СЦ iхнСЦх звязках виражаСФться те СЦстотне, що осмислено поколСЦннями людей. ЧСЦтке коло цих гранично широких понять намагалися визначити мислителСЦ рСЦзних часСЦв, вСЦд представникСЦв перших фСЦлософських шкСЦл Древньоi ГрецСЦi й Древньоi РЖндСЦi до представникСЦв нСЦмецькоi класичноi фСЦлософСЦi.
КатегорСЦальний апарат, мова сучасноi фСЦлософСЦi значною мСЦрою успадкований вСЦд класичноi фСЦлософСЦi. Ключ до його розумСЦння, до фСЦлософського правопису потрСЦбно шукати в СЦсторСЦi фСЦлософСЦi. Звернемося ж до деяких ii сторСЦнок.
ФСЦлософськСЦ знання зароджувалися в лонСЦ мСЦфологСЦчного свСЦтогляду древнСЦх. Поштовхом до iхнього виникнення мСЦг служити складний комплекс протирСЦч, у якому головну роль грало протирСЦччя мСЦж мСЦфологСЦчними фантазСЦями древнСЦх мислителСЦв СЦ реалСЦями суспСЦльноi практики. Основу фСЦлософських знань склав, СЦмовСЦрно, своСФрСЦдний сплав мистецтва, моральних поглядСЦв СЦ зачаткСЦв знань, необхСЦдних для виробничоi дСЦяльностСЦ людей. В РЖндСЦi, наприклад, фСЦлософСЦя виникаСФ в VII. до н.е., коли чисто релСЦгСЦйне пояснення миру вже не може задовольнити вимогам, висунутим науковим знанням, що народжуСФться. У ДревнСЦй ГрецСЦi фСЦлософСЦя вСЦддСЦлялася вСЦд мСЦфологСЦчного свСЦтогляду через формування понять, за допомогою яких СЦшло осмислення природного миру й соцСЦальних явищ. Як особлива форма суспСЦльноi свСЦдомостСЦ СЦ як специфСЦчна духовна дСЦяльнСЦсть фСЦлософСЦя стала можливоi лише пСЦсля того, як ця дСЦяльнСЦсть могла опиратися на поняття, що складалися на основСЦ багатого виробничого, соцСЦального й морального досвСЦду стародавнСЦх грекСЦв. ПершСЦ фСЦлософськСЦ погляди можна розглядати СЦ як пСЦдсумок СЦнтуiтивного прагнення зясувати спСЦввСЦдношення субСФктивного й обСФктивного, матерСЦального й духовного. Це й визначило iхню специфСЦку, вСЦдмСЦннСЦсть вСЦд СЦнших поглядСЦв древнСЦх мислителСЦв. М.В. Желнов уважаСФ навСЦть, що властиво предметом фСЦлософСЦi виявляСФться реально СЦснуюча дСЦалектика субСФктивного й обСФктивного. ВСЦдношення ж свСЦдомостСЦ й буття зявляСФться тодСЦ як найважливСЦша сторона, ядро дСЦалектики суб