Поняття та значення дизайну в творчСЦй дСЦяльностСЦ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Поняття та значення дизайну в творчСЦй дСЦяльностСЦ
1 Дизайн як вид проектноi творчостСЦ
Перш нСЦж говорити про СЦсторСЦю й передСЦсторСЦю дизайну, давайте розберемося, чому взагалСЦ iх роздСЦляють. Перед дизайнером поставлене завдання: спроектувати стСЦлець, який може бути масово виготовлений з урахуванням можливостей технологСЦчного процесу конкретного пСЦдприСФмства, тобто заданий матерСЦал, для якого СЦснують верстати, можливСЦсть автоматизацСЦi процесу складання й т. СЦн.
У процесСЦ проектування вСЦн ураховуСФ ряд параметрСЦв: умови, у яких вСЦн використовуватиметься, середовище, де ним користуватимуться, СЦ смаки, культурнСЦ традицСЦi й габарити користувачСЦв тощо, словом створюСФ прекрасний стСЦлець. ВСЦн або спецСЦалСЦзована компютерна система роблять креслення, створюСФ тривимСЦрну модель (вручну макет), дослСЦдний зразок СЦ т.д. ПСЦсля того, коли проект затверджений, починаСФться масове виробництво цих чудових стСЦльцСЦв.
Ну, от, процес проектування дизайн, стСЦлець продукт дизайну. Ми дивимося на нього, вСЦн нам подобаСФться, ми СЦз задоволенням користуСФмося ним СЦ говоримо: "Дизайн!". Так, а що, трон РЖвана Грозного або стСЦльцСЦ з музеiв, з Петропалацу, наприклад, це не "Дизайн!"? НСЦ, iх не виготовляли масово за допомогою верстатСЦв, iх виготовляли майстри, ремСЦсники вручну. Так iх не можна назвати дизайнерами? НСЦ. Але ж процес створення стСЦльця або трону за давнСЦх часСЦв нСЦчим не вСЦдрСЦзнявся вСЦд процесу проектування сьогоднСЦ. Так само ремСЦсник думав про зручнСЦсть користування, про доцСЦльнСЦсть СЦ красу, враховував можливостСЦ матерСЦалу й виробництва, точно так само робить креслення, за якими пСЦдмайстри виконували якСЦсь роботи й т.д. Чи можна говорити, що це був не дизайн тСЦльки тому, що стСЦльцСЦ не вироблялися за допомогою верстатСЦв у величезних кСЦлькостях?
Питання спСЦрне. Проте, поняття дизайну виникло з появою виробництва, тобто в СЦндустрСЦальну епоху. Формоутворення в доСЦндустрСЦальний час було стихСЦйним, тому воно СЦ його естетичне усвСЦдомлення вСЦдносять до передСЦсторСЦi дизайну.
Вивчаючи основнСЦ етапи зародження й розвитку продуктивноi працСЦ й необхСЦдних для нього знарядь виробництва, ми виявляСФмо первСЦсний природний звязок утилСЦтарного (користСЦ) СЦ естетичного (краси) у самСЦй працСЦ СЦ ii кСЦнцевих результатах. До нас дСЦйшло чимало текстСЦв СЦз глибини столСЦть, присвячених взаСФмозвязку краси й користСЦ. Причому слСЦд зазначити, що звертання до стародавностСЦ засновано на пошуку не закономСЦрностей розвитку окремих предметних форм палок-копалок, камяних сокир СЦ т.СЦн., а бСЦльш загального - дизайнерського пСЦдходу у вСЦдношеннСЦ до предметного оточення СЦ його вСЦдображення у свСЦдомостСЦ людей. Вони наочно свСЦдчать про становлення "людини розумноi". У формах знарядь минулого ми прочитуСФмо культуротворчий смисл предметноi творчостСЦ. ЦСЦ "вСЦчнСЦ" форми, як правило не мають додаткових прикрас, сокири, молотки, ножицСЦ, посуд, простСЦ меблСЦ, тканини, одяг СЦ т.СЦн. починаючи з 1930-х рокСЦв, стали демонструватися на спецСЦальних виставках як протодизайнерськСЦ. СьогоднСЦ вони становлять обовязкову частину теоретичних мСЦркувань СЦ виставок з СЦсторСЦi взаСФмозвязкСЦв матерСЦальноi й художньоi культури.
2 Дизайн як продукт проектноi творчостСЦ
В ХХ столСЦттСЦ згадувалися в лСЦтературСЦ й уводилися в сучасну свСЦдомСЦсть, знаходячи нове життя, багато аспектСЦв пратеорСЦй дизайну. НайбСЦльш активно освоювалася грецька античнСЦсть. Мистецтво й технСЦка виступали тодСЦ як рСЦзнСЦ форми перетворення навколишнього середовища, що доповнюють одна одну. Давньогрецьке слово "техне" означало одночасно мистецтво, умСЦння, майстернСЦсть, твСЦр будь-якого автора й навСЦть вирСЦб.
У часи Сократа вже виникла проблема спСЦввСЦдношення краси й користСЦ. У бесСЦдСЦ з АрСЦстСЦппом Сократ мСЦркуСФ про призначення й красу щита, списа й гнойового кошика, якСЦ гарнСЦ тодСЦ, коли вСЦдповСЦдають своСФму призначенню, СЦ в цьому випадку в кожному з них можна побачити свою красу. Сократ намагаСФться знайти свСЦй смисл у кожнСЦй речСЦ й спСЦввСЦднесенСЦсть СЦз людиною.
Часто цитують висловлення, приписуване фСЦлософу Протагору: "Людина мСЦра всСЦх речей". Воно затверджуСФ як вСЦдноснСЦсть всСЦх людських понять, так СЦ те, що всСЦ речСЦ, матерСЦально-тСЦлеснСЦ й просто уявлюванСЦ, мають спСЦввСЦдноситися не з якимись конкретними людьми, з конкретним випадком, а з узагальненим уявленням про них з точки зору людини в цСЦлому. Прагнення до подСЦбного узагальнення типова риса дизайну й це спСЦвзвучно мСЦркуванням фСЦлософСЦв V столСЦття до нашоi ери.
Серед античних текстСЦв зустрСЦчаються твори механСЦкСЦв стародавностСЦ про те, як машина може замСЦнити живу силу. У РимськСЦй СЦмперСЦi теорСЦi машин отримали значний розвиток. В "десятьох книгах про архСЦтектуру" Марка ВСЦтрувСЦя остання книга присвячена спецСЦально машинам СЦ там також дано перше поняття машини: "Машина СФ сполучення зСФднаних разом деревяних частин, що володСЦСФ величезними силами для пересування ваг". Теоретики вСЦдзначають, що протягом бСЦльше пСЦвтори тисяч рокСЦв, до епохи ВСЦдродження (ХРЖVХVРЖ ст.) принципи створення машин практично не змСЦнювалися. Вони виготовлялися з дерева й використовувалися заради економСЦi фСЦзичноi працСЦ й залучення в роботу сил природи, що перевершують силу людини й тварин. Це були пСЦднСЦмальнСЦ пристроi, млини, прядильнСЦ механСЦзми.
В ХРЖРЖХРЖРЖРЖ ст. почався принципово новий етап винахСЦдництва спроби замСЦняти о