ПолСЦтично-правова теорСЦя Жана Бодена
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЦл 3. Жан Боден
Значний внесок у розвиток новоi свСЦтськоi полСЦтико-правовоi теорСЦi зробив Жан Боден (Bodin), 15301596 основоположник СЦдеi суверенСЦтету. Головна полСЦтико-правова праця мислителя маСФ назву "ШСЦсть книг про державу (республСЦку)" (слСЦд мати на увазСЦ, що республСЦкою Боден називаСФ будь-яку державу, незалежно вСЦд ii форми державного правлСЦння), яка побачила свСЦт в 1576 роцСЦ. Спираючись на античну традицСЦю, Боден розглядав полСЦтику, право, державу на основСЦ узагальнених фактСЦв дСЦйсностСЦ, а не на основСЦ догматичних схем.
ПСЦд поняттям держави (республСЦки) Боден розумСЦв "правове управлСЦння багатьох сСЦмей СЦ тим, що в них спСЦльне, пСЦд суверенною владою". Тобто, для мислителя держава це, перш за все, правове управлСЦння, вона маСФ правий, справедливий, правовий характер. Це означаСФ, що вона дСЦСФ на основСЦ права, справедливостСЦ СЦ законностСЦ. Цим держава вСЦдрСЦзняСФться вСЦд неправових, несправедливих спСЦлкувань СЦ груп, наприклад вСЦд банди розбСЦйникСЦв. РЖ, хоча, на вСЦдмСЦну вСЦд АрСЦстотеля, Боден не включаСФ кСЦнцеву мету, тобто загальне благо, у поняття держави, проте, розглядаючи державу, як справедливе спСЦлкування, правове управлСЦння, вСЦн фактично висуваСФ надзвичайно важливСЦ цСЦлСЦ СЦ завдання, заради досягнення яких створюСФться держава, а саме: пСЦдтримка СЦ забезпечення внутрСЦшнього миру, справедливостСЦ СЦ соцСЦальноi гармонСЦi, а також захисту вСЦд зовнСЦшнСЦх ворогСЦв.
НайважливСЦшою ознакою держави, як СЦ соцСЦального спСЦлкування в СЦнших соцСЦальних об`СФднаннях, СФ влада, вСЦдношення влади, тобто управлСЦння СЦ пСЦдпорядкування. Тому соцСЦальне спСЦлкування на рСЦзних його рСЦвнях СФ, по сутСЦ, розподСЦлом людей на двСЦ категорСЦi: тих, хто управляСФ, СЦ тих, хто пСЦдпорядковуСФться. Без цього соцСЦальне спСЦлкування перетворюСФться в анархСЦю, що призводить до розпаду СЦ загибелСЦ об`СФднання.
Боден рСЦшуче виступаСФ проти рабства СЦ крСЦпацтва. ВСЦн вважав, що рабство суперечить справедливостСЦ. Заперечуючи тезу АрСЦстотеля про те, що рабство вСЦдповСЦдаСФ природСЦ, Боден писав, що рабство можна було б вважати таким, що вСЦдповСЦдаСФ природСЦ, коли б сильний, багатий, але нерозумний пСЦдкорявся мудрому, освСЦченому, хоча слабкому СЦ бСЦдному, але пСЦдкорення розумних дурним, освСЦчених неосвСЦченим СЦ добрих злим суперечить природСЦ. Вважати ж рабство ознакою милосердя стосовно полонених, як це робили деякСЦ прихильники рабства, Боден вважав рСЦвнозначним тому, що й захоплюватися милосердям розбСЦйникСЦв за те, що вони дарують життя своiм жертвам. Посилання ж на те, що рабство СЦснуСФ тривалий СЦсторичний перСЦод, СФ, на думку мислителя, також безпСЦдставним, оскСЦльки таке посилання може виправдовувати СЦ принесення людей в жертву, яке також було характерне для людства тривалий СЦсторичний перСЦод. В цСЦлому ж, пСЦдкреслював Боден, рабство суперечить людському розумовСЦ, природСЦ СЦ свободСЦ людини. Воно не тСЦльки несправедливе, але й шкСЦдливе, оскСЦльки сприяСФ деградацСЦi людини, причому не тСЦльки раба, але й рабовласника.
Боден також пСЦддаСФ рСЦшучСЦй критицСЦ комунСЦзм. На думку Бодена, приватна власнСЦсть економСЦчно цементуСФ сСЦм`ю, а отже СЦ державу. "Платон не взяв до уваги, писав Боден, що, коли б встановився комунСЦзм, то була б знищена головна ознака держави, тому що немаСФ нСЦчого публСЦчного там, де немаСФ нСЦчого приватного, так само, як не було б держави, коли б всСЦ пСЦдданСЦ стали монархами. Така держава була б прямо протилежною законам Бога СЦ природи, якСЦ не тСЦльки вСЦдкидають кровозмСЦшення, перелюбство, батьковбивство, якСЦ неминучСЦ при спСЦльностСЦ жСЦнок, але й заперечують будь-яку спробу привласнити собСЦ чуже".
Мислителю належить першСЦсть у виробленнСЦ сучасного поняття громадянства. Об`СФднання багатьох сСЦмей в державу означаСФ, що глави сСЦмей перетворюються в громадян держави, тобто пов`язуються вСЦдносинами державноi влади СЦ пСЦдпорядкування. Однак, полСЦтичне пСЦдпорядкування не знищуСФ свободу людини: вона обмежуСФться, але не зникаСФ повнСЦстю. Громадянин держави це вСЦльна людина, пСЦдпорядкована державнСЦй владСЦ. Тобто головна СЦ визначальна ознака громадянства це пСЦдпорядкування полСЦтичнСЦй владСЦ.
Об`СФднання сСЦмей СЦ громадян в державу досягаСФться шляхом iхнього пСЦдпорядкування загальнСЦй полСЦтичнСЦй владСЦ. Головною ознакою, властивСЦстю цСЦСФi влади Боден вважаСФ ii суверенний характер. "СуверенСЦтет СФ постСЦйна СЦ абсолютна властивСЦсть держави", пСЦдкреслював мислитель. Своiм корСЦнням вчення Бодена про суверенСЦтет сягаСФ давньоi традицСЦi полСЦтичноi думки, на якСЦй базувалися становлення СЦ розвиток самостСЦйних нацСЦональних держав в боротьбСЦ з СЦншими органСЦзацСЦями, що претендували на полСЦтичну владу. Саме базуючись на концепцСЦi суверенСЦтету, вСЦн обгрунтовуСФ нове розумСЦння держави, як такого полСЦтичного спСЦлкування, яке маСФ свою власну незалежну владу СЦ не пСЦдпорядковане нСЦякСЦй СЦншСЦй полСЦтичнСЦй владСЦ, наприклад владСЦ церкви, СЦмперСЦi, сюзеренСЦв тощо. Розвиваючи це розумСЦння, мислитель вперше формулюСФ положення про суверенСЦтет, як ознаку державноi влади взагалСЦ СЦ тСЦсно пов`язуСФ суверенСЦтет з державою в цСЦлому.
Розкриваючи ознаки СЦ змСЦст суверенСЦтету, Боден пояснював, що суверенна полСЦтична влада маСФ постСЦйний характер. Тобто тСЦльки така влада СФ суверенною, яка надана ii суб`СФкту на невизначений строк, тобто постСЦйно. ДалСЦ, верховна влада повинна бути абсолютною, тобто не обмежуватися жодними умовами. Абсолютний характер влади передбачаСФ, що ii носСЦй може користуватися СЦ розпоряджатися нею безумовно, необмежено, аж до передачСЦ цСЦСФi влади СЦншому суб`СФктовСЦ. Тобто народ, як суверен, вправСЦ передати свою владу монар