Політична діяльність Лазара Кагановича
Информация - История
Другие материалы по предмету История
я, - це провидіння десталінізації та звільнення і реабілітації мільйонів політичних вязнів. Виступ антихрущовської групи закінчилося повною поразкою. Молотов, Каганович, Маленков і до них примкнув, Шепілов були виведені зі складу Політбюро і ЦК КПРС. Вони самі і їх виступ обговорювалися на всіх партійних собою. Це була радянська банда чотирьох.
Після червневого Пленуму Кагановича охопив страх. Він побоювався арешту і боявся, що його спіткає доля Берія. Зрештою, на його звести було не набагато менше злочинів, ніж на совісті Лаврентія. Каганович навіть зателефонував Хрущову і принижено просив його не вступати з ним дуже жорстоко. Він послався на колишню дружбу з Хрущовим. Адже саме Каганович сприяв швидкому висуненню Хрущова у Московської партійної організації. Хрущов відповів Кагановича, що ніяких репресій не буде, якщо члени антипартійної групи припинять боротьбу проти лінії партії і стануть сумлінно працювати на тих постах, які їм доручить тепер партія. І дійсно, Кагановича незабаром направили в місто Азбест Свердловської області директором гірничо-збагачувального комбінату.
Каганович працював у азбесту до кінця 1961 року. Ця людина, котра й перш була украй жорстокою і брутальною по відношенню до підлеглих, був на своєму останньому керівному посту досить ліберальних начальником. У 1957-1958 роках Каганович приїжджав до Москви на сесії Верховної Ради, однак на чергових виборах до Верховної Ради його кандидатура вже не виставлялася.
Відомо, що на XXII зїзді КПРС у жовтні 1961 року Хрущов знову підняв питання про антипартійної групі Молотова, Кагановича і Маленкова і про їх злочини в епоху Сталіна .. При цьому багато делегатів зїзду говорили в першу чергу про злочини Кагановича, приводили документи і факти, що свідчать про його активної участі в незаконних репресіях. Делегати зїзду вимагали виключення Кагановіча з партії. Незабаром після зїзду Каганович був знятий з поста директора гірничо-збагачувального комбінату. Він був виключений з партії на засіданні бюро одного з московських райкомів КПРС
Після азбесту ніякого нового призначення Каганович не отримав. Через кілька років він повернувся до Москви, щоб почати тут життя простого пенсіонера.
Коли був знятий зі своїх постів Хрущов, Каганович направив до ЦК КПРС заяву з проханням поновити його в партії. Але Президія ЦК відмовила йому в перегляді рішення. Останні дні жив у Москві в добровільному самітництві на набережній Фрунзе. Після відставки Хрущова робив спроби відновити членство в КПРС. Помер Каганович в Москві 25 липня 1991. Похований на Новодівичому кладовищі.
Висновок
У лютому 1990 р. на одному з мітингів у Києві було прийнято Відкритий лист Л. М. Кагановича. Ось що, зокрема, говориться у ньому: Ви вважалися у Сталіна головним спеціалістом з українського питання вивчили навіть мову, полюбляли при нагоді й похизуватися народною приказкою або цитатою з Шевченка. І будучи знавцем своєї справи, почали цькування наркома освіти О. Шумського, котрий вимагав вашого зняття. На вашій совісті, так само як і на совісті інших диктаторів України, - П. Постишева, С. Косіора, В. Чубаря, - самовбивства Хвильового і Скрипника, мученицька соловецька смерть Леся Курбаса і Миколи Куліша, на ваших руках кров усього українського Розстріляного Відродження…. Ви разом з Молотовим один із організаторів безпрецедентного за масштабом геноциду…. і хоча автори листа надто перебільшують роль Кагановича як головного спеціаліста з українського питання, а також припускають деяких інших неточностей, не можна не погодитись з їх загальним висновком про те, що діяльність одного з найближчих сталінських соратників мала для України трагічні наслідки.
Список використаної літератури
- Бушков А.А. Россия, которой не было. М., 1997.
- Бажанов Б. Кремль, 20-е годы. Воспоминания бывшего секретаря Сталина// Огонёк. 1989. - №38. С. 26-27
- Бунич И.Л. Лабиринты безумия. СПб. 1995 г.
- Відкритий лист Л. М. Кагановичу// Вечірній Київ. 1990. 12 лют.
- Шаповал Ю. Лазар Каганович. К.: Знання. 1994. 40 с.